ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ

 


Лiкарi експедицiї - Алена i Вроцлавський - не гаяли часу марно. З допомогою поляризатора радiоактивного випромiнювання вони винищили хвороботворнi бактерiї в печерному лабiринтi та в околицях аеродрому; виготували i прищепили кожному з мандрiвникiв спецiальнi унiверсальнi вакцини проти можливих квартянських хвороб.
Члени експедицiї поскидали скафандри. Вперше за багато рокiв ученi вдихнули в себе повiтря вiльної природи.
Роздiл VII
Свiтло
в долинi
Група Навратiла лишилась у пiдземеллi, щоб закiнчити побудову житлових примiщень i подбати про атомну електростанцiю, а група Молодiнової вирушила в похiд по атомне пальне. Спочатку дослiдили прямовисну кам'яну стiнку осторонь головного входу в лабiринт. Показання приладiв та геологiчна структура скель давали надiю, що десь поблизу мають бути значнi поклади корисних копалин, але розпочинати роботу в цих мiсцях навряд чи варто.
Вище вгору було знайдено ще один хiд, що вiв у надра скель.
- Чудесно! - вигукнула Молодiнова. - Скидається на те, нiби сама природа заощаджує нашi сили. Мабуть, вона шкодує, що так негостинно зустрiла нас.
Прожектори освiтили широкий коридор. Вiн одразу ж круто повернув лiворуч, а потiм подерся вгору. Пiдйом ставав усе важчим.
В одному з мiсць коридор розширився у печеру.
- Я знайшов жилу вольфраму! - почувся голос Чан-су.
- А я - цинк i молiбден, - додала через хвилину Молодiнова.
Грубер обiйшов печеру i зазирнув до одного з отворiв у стiнi.
- Казка! - вигукнув вiн так, що всi злякались. - Йдiть швидше сюди! Б'юсь об заклад, що нiчого схожого ви досi не бачили!
Поки мандрiвники добiгли, Грубер зник у глибинi скелi. За ним обережно посунулись i iншi. Тiльки-но вони вступили в печеру, як їх заслiпило яскраве сяйво. Свiтло прожекторiв тисячами вiдблискiв вiдбивалося од золотої стiни.
Грубер швидко вiдкрив пляшечку з кислотою i капнув з неї на один з виступiв.
- Це справдi щире золото! Ми в печерi, яка вся з золота!
Молодiнова зразу ж опам'яталась вiд здивування:
- Це справдi прекрасна знахiдка, але далеко кориснiшим був би уран або торiй. З золота багато енергiї не дiстанеш.
- Це так! - погодився Грубер. - Але згадайте лишень, яку роль воно вiдiграло в iсторiї людства на Землi. Може, буде корисним i тут. Не виключена можливiсть, що ми скоро зустрiнемось з квартянами i що золото в них - такий же платiжний засiб, яким було ранiше в нас. Воно не завадить, якщо доведеться торгувати з ними. Та i в разi конфлiкту, можливо, деяких з них за золото перетягнемо на свiй бiк...
- Ви здатнi на такий пiдлий вчинок, Грубер?! - жахнулась Молодiнова. Якщо зустрiнемося тут з мислячими iстотами, пiдiйдемо до них по-дружньому. Вони не заплатять нам злом за добро!
- Та звiсно ж, звiсно! - виправдувався Грубер. - Хiба ви не зрозумiли, що я жартую?
- Пробачте, не зрозумiла. Тобто менi здавалося, що з питанням про вiйну i мир не жартують.
Грубер прикусив язика. Злостився сам на себе, що так необережно дав можливiсть зазирнути в свої думки.
- Продовжимо дослiдження, час не жде! - намагався виручити товариша Краус.
Бiля входу в другу печеру вiн пiдiйшов до Грубера, нiби ненароком штовхнув його лiктем у бiк i глузливо прошепотiв:
- Герой!
Грубер промовчав.
Через кiлька хвилин було знайдено свинець. Йому зрадiли бiльше, нiж золоту: там, де є свинець, повинен бути i уран.
I справдi, вже в сусiднiх печерах апарати зафiксували пiдвищену радiоактивнiсть.
Молодiнова глянула на годинник.
- Ми виграли. Але на сьогоднi - досить.
- Якщо вже ми так далеко забралися, слiд було б дослiдити, куди ведуть цi пiдземнi ходи, - запропонував Краус. - Ми пiднялись бiльш як на сто метрiв над входом в печеру, - можливо, що вершина скелi десь недалеко.
Цiкавiсть перемогла втому. Вченi рушили далi.
Краус, який увесь час iшов першим, раптом обернувся i вигукнув:
- Бачу небо!
За кiлька хвилин мандрiвники опинилися на маленькому майданчику серед диких скель. Обидва бiльших сонця вже давно сховались за обрiй. Серед мерехтливих зiрок сяяла тiльки червона Проксима.
Грубер пiднявся на великий плескуватий уламок скелi, роздивився навколо. Перед його очима вiдкрився чудесний краєвид улоговини, посеред якої блищало озеро.
"Мабуть, з цього водоймища i бере початок наш струмок, - подумав вiн i повернувся в другий бiк. - Стривайте, а це що?"
В широкiй долинi сяяли сотнi вогнiв...
- Йдiть усi сюди! Можливо, мене зраджують очi... Я виявив мiсто, освiтлене електрикою!
Не встиг Грубер i обернутись, як всi стояли поруч нього.
- Отже, я не помилилася! - прошепотiла Молодiнова i швидко ввiмкнула передавач. - Говорить група Молодiнової. Ви чуєте нас, Навратiл?! Чуєте нас, товаришi на "Променi"?! Ми виявили мiсто мислячих створiнь. Окремих предметiв поки що не можемо розгледiти навiть у бiнокль. Нам перешкоджає лiс, а свiтло вiд нас надто далеко. Воно має жовтуватий колiр, який давали стародавнi електричнi лампочки...
***
На аеродромi Всесвiтньої Академiї наук горять тисячi вогнiв. Зелене свiтло та потужнi прожектори вказують шлях лiтаку "Ракета", який мчить стартовою смугою. Ось вiн одривається вiд землi i зникає в пiтьмi беззоряної ночi.
Тiльки аж над суцiльною запоною хмар та iмли з'являється усмiхнений Мiсяць i небо з ледве помiтним сузiр'ям Центавра. Перший погляд доктора Заяца та iнженера Краскiна скеровано саме туди, до трьох скромних зiрочок.
- Побоююсь, що наше повiдомлення надто запiзниться, - порушує мовчанку доктор Заяц. - За мiсяць ми навряд чи налагодимо всi чотири передавачi...
- То я бiльший оптимiст, нiж ви, - посмiхнувся iнженер Краскiн. - Я вже бував у Африцi i знаю її людей. Працював на будiвництвi гiдроцентралi на водоспадi Вiкторiя, брав участь у побудовi атомної електростанцiї на Зiмбабвi i наглядав за регулюванням рiвня води в рiчцi Замбезi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63

ТОП авторов и книг     ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ    

Рубрики

Рубрики