м, що з вікна моєї спальні було видно великий став, де водилося дуже багато усякої дичини.Якось уранці, підійшовши до вікна, я вгледів на ставу диких качок.Миттю вхопив я рушницю і стрімголов вибіг із будинку.Але зопалу, збігаючи по східцях, я вдарився головою об двері, та так, що з очей мені посипалися іскри.Це не спинило мене.Я побіг далі. Ось, нарешті, й ставок. Цілюся в найситішу качку, хочу вистрелити – і, на превеликий жах, помічаю, що в рушниці нема кременя. А без кременя неможливо стріляти.Побігти додому по кремінь?Але ж качки можуть полетіти.Я сумно опустив рушницю, проклинаючи свою долю, аж раптом мені блиснула щаслива думка.Що сили мав ударив я себе кулаком у праве око. Із ока, звичайно, так і сипонули іскри, і порох одразу спалахнув.
Так! Порох спалахнув, рушниця вистрелила, і я одним пострілом убив десять чудових качок.Раджу й вам: щоразу, як надумаєте розвести вогонь, добувайте іскри зі свого правого ока. ДИВОВИЖНЕ ПОЛЮВАННЯ А втім, зі мною бували й кумедніші випадки. Якось я пробув на полюванні цілий день і надвечір натрапив у глухому лісі на чимале озеро, яке аж кишіло дикими качками.Зроду-віку не бачив я такої сили качок!На жаль, у мене не лишилося жодної кулі.А я саме того вечора чекав у гості велику компанію приятелів, і мені хотілося почастувати їх дичиною. Я взагалі людина гостинна й щедра. Мої обіди і вечері славилися на весь Петербург. Як мені вертатися додому без качок?Довго я стояв вагаючись і раптом згадав собі, що в мене в мисливській торбі лишився шматочок сала.Ура! Це сало буде чудовою принадою! Дістаю його з торби, швидко прив'язую до довгого тонкого мотузка і кидаю у воду.Качки, побачивши ласеньке, враз підпливають до сала.Одна з них пожадливо його ковтає.Але сало слизьке і, швидко пройшовши крізь качку, вискакує в неї позаду!Отож качка опиняється в мене на мотузочку.Тоді до сала підпливає друга качка, і з нею діється те саме.Качка за качкою ковтають сало і нанизуються на мій мотузок, немов на нитку.Не минає й десяти хвилин, а вже всі як є качки нанизані на нього, мов намисто.Можете собі уявити, як весело було мені дивитися на таку багату здобич!Мені лишилось тільки витягти нанизаних качок і віднести до свого кухаря на кухню.Ото буде бенкет для моїх друзів!Але нести цілий табун качок виявилось не так-то легко.Я ступив кілька кроків і страх утомився. Коли – уявіть собі мій подив! – качки знялися в повітря й підняли мене до хмар.Інший на моєму місці розгубився б, але я людина хоробра й винахідлива.Я зробив кермо із свого сюртука і, правуючи качками, швидко полетів додому.Але як спуститися донизу?Та простісінько! Моя кмітливість стала й тут мені в пригоді. Я скрутив кільком качкам голови, і ми почали повільно спускатись на землю.
Я потрапив якраз у димар своєї власної кухні! Бачили б ви, як здивувався мій кухар, коли я постав перед ним у печі!На щастя, він ще не встиг у ній розпалити. КУРІПКИ НА ШОМПОЛІ О, кмітливість – велика штука! Якось мені трапилося одним пострілом підстрелити сімох куріпок. Після цього навіть вороги мої мусили визнати, що я – стрілець над усіма стрільцями в світі, що такого стрільця, як Мюнхаузен, ще ніколи не бувало.Сталося це так.Я повертався з полювання, вистрілявши усі свої кулі. Нараз у мене з-під ніг випурхнуло сім куріпок. Звісно, я не міг дати вислизнути отакій чудовій дичині.Я зарядив свою рушницю – чим би ви думали? – шомполом! Еге ж, звичайнісіньким шомполом, себто залізною круглою паличкою, якою прочищають рушницю!Потім я підбіг до куріпок, сполохав їх і вистрелив.Куріпки знялись одна по одній, і мій шомпол пронизав одразу всіх сімох. Усі сім куріпок упали до моїх ніг!Я підняв їх і здивовано побачив, що вони смажені!Зрештою, інакше й бути не могло: адже мій шомпол дуже нагрівся від пострілу, і куріпки, нанизавшися на нього, не могли не засмажитись.Я сів на траву і тут-таки усмак пообідав. ЛИСИЦЯ НА ГОЛЦІ А вжеж, кмітливість – найголовніше в житті, і не було в світі людини, кмітливішої від барона Мюнхаузена. Одного разу в російському дрімучому лісі мені трапилась чорно-бура лисиця.Шкура цієї лисиці була така гарна, що мені стало шкода псувати її кулею чи шротом.Не гаючи й хвилини, я вийняв кулю з рушниці і, зарядивши її довгою шевською голкою, вистрелив у цю лисицю, а що лисиця стояла під деревом, голка міцно пришпилила її хвіст до стовбура.Я неквапом підійшов до лисиці і почав стьобати її нагаєм.Вона так очманіла з болю, що – повірите? – вискочила із своєї шкури і втекла від мене голісінька. А шкура дісталась мені ціла, не попсована ні кулею, ні шротом. СЛІПА СВИНЯ Еге ж, багато траплялося зі мною усяких дивних пригод!Пробираюсь я одного разу крізь гущину дрімучого лісу й бачу: біжить дике порося, зовсім ще невеличке, а за поросям – превелика свиня.Я вистрелив, але, на жаль, схибив.Куля моя пролетіла якраз між поросям і свинею.Порося завищало і

Это ознакомительный отрывок книги. Данная книга защищена авторским правом. Для получения полной версии книги обратитесь к нашему партнеру - распространителю легального контента "ЛитРес":


1 2 3