Законодавством передбаченi додатковi вимоги до реструкту-
ризацiє при санацiє державного пiдприумства, бо єє умови повиннi
також узгоджуватися з органом, який уповноважений управляти
державним майном (мiнiстерством, вiдомством) i Антимонополь-
ним комiтетом, а умови санацiє шляхом приватизацiє державного
пiдприумства - з органом приватизацiє (Фондом держмайна).
Чинне законодавство не обмежуу кiлькостi осiб, якi хочуть взяти
участь у санацiє пiдприумства, а тому в санацiє воднораз можуть
брати участь двi i бiльше фiзичнi або юридичнi особи, однак єхну
бажання мау бути закрiплене у вiдповiднiй угодi. У такому разi умо-
ви санацiє розроблюються i пiдписуються всiма учасниками санацiє.
Якщо кожний санатор виявить бажання брати участь у нiй одно-
осiбне, то єхнiй вiдбiр здiйснюуться на конкурснiй основi власни-
ком, а державного пiдприумства (господарського товариства з част-
кою державноє власностi в уставному фондi) - разом з органом при-
ватизацiє (Фондом держмайна) i мiнiстерством, вiдомством.
Закон передбачау особливу форму санацiє в разi, коли трудо-
вий колектив державного пiдприумства, щодо якого порушено
провадження у справi про банкрутство, вимагау передачi цiлiсно-
го майнового комплексу цього пiдприумства йому в оренду за
умови прийняття на себе його боргiв i згоди на це кредиторiв.
Трудовий колектив у цих випадках може реалiзувати своу право
на участь у санацiє з урахуванням вимог Закону Украєни <Про
оренду державного та комунального майна> (в редакцiє вiд 14
При реструктуризацiє пiдприумства-боржника зi змiшаною формою власностi
продаж пакету акцiй, що належить державi, повинен здiйснюватися на конкурсах
або аукцiонах (якщо е декiлька санаторiв) за правилами, встановленими законом Укра-
єни "Про приватизацiю невеликих державних пiдприумств (малу приватизацiю)".
172
березня 1995 року). У законi йдеться про те, що трудовий колек-
тив мау створити певну структуру господарського товариства, яке
може пропонувати послуги санатора державного пiдприумства.
Однак, хоч би в якiй формi проводилася реструктуризацiя пiд-
приумства i хоч до якоє б форми власностi належало воно, - у всiх
випадках єє умови повиннi бути узгодженi з кредиторами.
Заключною дiую в санацiє у узгодження умов виплати санато-
ром боргiв кредиторам у строки, в послiдовностi, формi виплати
тощо. Чинне законодавство не забороняу санатору i кредиторам
досягнути згоди i у пробаченнi кредиторами певноє частини боргу2.
Тiльки при наявностi всiх трьох елементiв санацiє єє умови мо-
жуть бутк-затвердженi арбiтражним судом3, пiсля чого мета про-
цедури банкрутства - задоволення майнових вимог кредиторiв,
визнауться досягнутою, провадження у справi повинно бути при-
пинене, про що виноситься вiдповiдна ухвала.
Якщо в судовому засiдання встановлена неплатоспроможнiсть
боржника (у звязку з вiдсутнiстю активiв у лiквiднiй формi), суд
визнау пiдприумство банкрутом за умови, що не надiйшло пропо-
зицiй про санацiю або на єє умови не погодилися кредитори. При
цьому судом приймауться постанова4.
Копiя постанови надсилауться:
засновнику юридичноє особи, яка визнана банкрутом;
власнику майна банкрута або уповноваженому ним органу;
банку, клiунтом якого-у банкрут; Нацiональному банку Украєни
(якщо банкрутом у банк); Мiнiстерству зовнiшньоекономiчних
звязкiв Украєни (якщо банкрут зареустрований як учасник зовнi-
шньоекономiчноє дiяльностi);
органу, який зареустрував банкрута як субукта пiдприумницькоє
дiяльностi;
державнiй службi зайнятостi за юридичною адресою банкрута;
вiдповiдним профспiлковим органам;
прокуратурi, якщо за матерiалами справи можна припустити наявнiсть
навмисного банкрутства (ст. 14 Закону Украєни <Про банкрутство>).
Див.: Голос Украєни. 1995. 16 трав.
2 Згода на пробачення кредиторами частини боргу не може бути здiйснена за
боргами перед бюджетом, тому що це виходить за межi компетенцiє податкових та
фiнансових органiв, якi на мiсцевому рiвнi представляють iнтереси держави i бе-
руть участь у справi як кредитори.
3 У разi порушення умов санацiє учасник угоди, права i iнтереси якого порушенi,
мау право на судовий захист у загальному порядку позовного провадження (ст. 6 ЦК).
4 Прийняття судом "постанови", а не традицiйного "рiшення" у ще однiую
особливiстю розгляду справ про банкрутство.
173
З моменту визнання боржника банкрутом припиняуться його
пiдприумницька дiяльнiсть, а також нарахування пенi та вiдсоткiв
з усiх видiв заборгованостi банкрута, до лiквiдацiйноє комiсiє пере-
ходять усi майновi права та обоу язки пiдприумства-банкрута.
Пiсля прийняття судом постанови про визнання пiдприумства
банкрутом починау працювати лiквiдацiйна комiсiя (строк єє iсну-
вання законом не визначений).
Дiючи як орган юридичноє особи субукта банкрутства, вона
використовуу для розрахункiв за проданi майновi активи i для роз-
подiлу виручених коштiв мiж кредиторами банкiвський рахунок
цiує юридичноє особи. При необхiдностi лiквiдацiйна комiсiя може
також вiдкрити i окремий рахунок.
Юридичною адресою лiквiдацiйноє комiсiє може бути як юри-
дична адреса банкрута, так i iнша адреса лiквiдаторiв, яку буде за-
тверджено на загальних зборах.
Лiквiдацiйна комiсiя передусiм проводить iнвентаризацiю
i оцiнку майна банкрута, щоб визначитися стосовно загальноє лiк-
вiдацiйноє маси.
Лiквiдацiйна маса - це майновi активи банкрута, на якi може
бути звернено стягнення за вимогами кредиторiв. З метою пога-
шення боргiв лiквiдацiйна комiсiя може звернути стягнення на все
майно банкрута, яке йому належить на правi власностi або повного
господарського вiдання, хоч би де воно знаходилося, у тому числi
на обукти права iнтелектуальноє власностi (право на винаходи i
кориснi моделi, промисловi зразки, знаки для товарiв та послуг).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117