зніше. Давай сюди шахматку: робимо огляд ситуації.
Варфоломійович витяг із старого шкіряного бухгалтерського портфеля розграфлений папір розміром А 2.
– Чого на мене дивишся? Доповідай ситуацію! – скомандувала Ідея Іванівна.
– Єсть! – виструнчився Варфоломійович. Однак через мить непевно додав:
– А як доповідати?
– Ти що, перший раз замужем? Давай, розповідай, де здоровий виборець, де карієсний у легкій формі, а де вже почався пародонтоз. А де, взагалі, флюс.
Варфоломійович не мигаючи продовжував дивитися на Ідею Іванівну, все ще стоячи по стойці «струнко!»
– Пояснюю популярно. Перерахуй мені спочатку села, де ми взяли багато відсотків минулого разу і де не встигли побувати шарамижники.
– Ясно! – відтарабанив Варфоломійович і, мов прокинувшись, став по-бійцівському активно рапортувати головному стоматологу-аналітику виборчої кампанії Павла Івановича Печеніга.
– Значить так. Рахуємо. Іваньківка, Калинівка, Соломахи, так, так, так… додаємо, ділимо… Виходить сорок відсотків сіл, третина голосів.
– Васнецов, пиши. Ти – відповідальний за історію хвороби.
Васнєцов-Паваротті блискавично зреагував і став конспектувати.
– Тепер, що з другою ротовою порожниною?
– Якою, Ідеє Іванівно? – услужливо перепитав Варфоломійович.
– З міською!
– А-а! Одну хвилиночку! Тут у нас кепські справи.
– Наскільки кепські: карієс, пульпіт, пародонтоз?
– Срочное удаление и протезирование! – пожартував Васнєцов-Паваротті.
– Браво, артисте! – похвалила Ідея Іванівна. – Тільки уточни. Усю щелепу?
– Нет, не всю. Армянка наша. Микрорайон наш. И еще несколько точек.
– Добре. Фіксуємо.
– Тепер особливо небезпечні ділянки.
– Калитка, – зітхнув Варфоломійович.
Ідея Іванівна на мить замислилася. Але лише на мить. Швидко пригадавши розповідь про знамениті відвідини Калитки в його рідному селі і рідному кафе зі співами і «циганочкою», вона багатозначно втупилася у Васнецова.
Той спершу нічого не зрозумів, але потім, здогадавшись, що Ідея Іванівна натякає на Марусю Калитку, замахав руками:
– Нет, только не это!
Ідея Іванівна і всі члени виборчої команди продовжували вимогливо дивитися на нього.
– Никогда! – рішуче заявив він. – Хватит с меня Любки с птицефабрики. До сих пор как вспомню, так и вздрогну!
Німа сцена продовжувалася.
– Нет! Ни за какие деньги! – з відразою в голосі і трохи артистично закричав Васнєцов-Паваротті.
– А за гастролі в Ізраїль? – поцікавилася Ідея Іванівна.
Тепер настала черга Васнєцову-Паваротті замислитися. Ідея Іванівна, не чекаючи його згоди, сказала:
– Питання зняте. Варфоломійовичу, обводь зеленим Калитчині землі.
Варфоломійович обережно поглянув на зятька, і в його мозку проходила напружена розумова діяльність. У ньому боролися тесть і довірена особа. Мудра Ідея Іванівна заспокоїла його:
– Не переживай, Варфоломійовичу, Марусі твій зять потрібен не як мужчина, а як співак.
Той недовірливо примружив очі, але промовчав.
У такому стилі Ідея Іванівна вела засідання виборчого штабу. Настрій помітно кращав. З'ясовувалося, що виборча група Павла Печеніга не в такому й поганому стані. Адже вони володіли тим, чим не володіли шарамижники: часом. Саме тим часом, який вони плідно використали під час першого туру. А час, як нам усім відомо з дитинства, – це гроші. А в нашому з вами випадку навіть не гроші, а просто капітал. Виборчий капітал.
Це саме сказала Ідея Іванівна і додала:
– Ну що ж, хлопці… (вона поглянула на Тетяну Горошко) і дівчата. Тепер ви зрозуміли, що шарамижники блефують. Психологічно нас давлять, бо безсилі. А паралельно тихенько купують виборчі дільниці.
Це було не зовсім так. Говорячи, що опоненти Печеніга блефують, вона сама блефувала. Адже не такі простакуваті були шарамижники. Вони добре знали, що робили. Однак досвічена Ідея Іванівна усе-таки частково мала рацію. Адже блеф – це дуже корисна річ у політичній боротьбі. Хто майстерно володіє технікою блефу, має шалений успіх на виборах. Мистецтвом блефу володіють одиниці. Але окремими елементами блефу або, так би мовити, основами блефу, мусить володіти кожен депутат-мажоритарник. А точніше, кожен кандидат у депутати. Бо, якщо вже він став депутатом, це значить, що прийоми блефу застосовувати він уже вміє.
Посудіть самі: як переконати виборця проголосувати за тебе, якщо знаєш, що в принципі нічим ти йому не зарадиш? Окремим людям, окремим ситуаціям ти допоможеш, але загалом… Машина працює поза тобою, і ти – один із гвинтиків. Може, трохи важливіший від решти, але…
Мабуть, про це саме замислилася Ідея Іванівна, бо пауза затяглася. Вийшовши із задуми, вона продовжила:
– Післязавтра, як донесла розвідка, зустріч із головою правоцентристської партії у будинку культури склозаводу на підтримку Колосального. А що запропонуємо ми на цей час?
Ідея Іванівна зверхньо оглянула присутніх. Ті були заінтриговані.
– А ми запропонуємо щось бі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60