Нестор Євграфович заспокійливо поклав руку йому на плече:
– Конечно-конечно, дорогой Никита Ильич! А этот ваш фарцовщик, судя по всему, потратил деньги-штрих! Или, исходя из его рейтинга, даже два штриха. И объективная реальность, данная нам в ощущениях, заставляет меня задать вам диалектический вопрос. Скажите мне, как марксист марксисту: готовы ли вы ответить своим штрихом на наглый вызов оголтелой буржуазии?! Симорозенко тяжко зітхнув і зі словами: – Да мы тут напрягли партактив и собрали членские взносы за следующий квартал! – витяг з-під столу валізу і дістав відтіля величезний газетний згорток.
Іміджмейкер потер руки і розв'язав пакунок.
– Неплохо, очень неплохо! Мы свернем Бабаю шею! – сказав він, розгортаючи згорток. Симорозенко зітхнув іще тяжче:
– Вы не представляєте, как это было тяжело. У некоторых во имя победы блока левых сил пришлось отнимать буквально последнюю гривну…
Іміджмейкер нарешті дістався вмісту згортка і побачивши, що це справді винятково гривневі купюри, розчаровано вимовив:
– Так это ВСЁ – по гривне? Буквально? Симорозенко зітхнув уже зовсім тяжко:
– Нет, не совсем всё. С пенсионеров и безработных мы берем по пятьдесят копеек, – сказав він і дістав із валізи велику скарбничку у вигляді погруддя Леніна із прорізом на лисині. Навіть бувалий іміджмейкер був ошелешений. Проте він швидко прийшов до тями навіть у такій ситуації:
– Ну-у, что ж, я вижу – подпольный райком действует. Мы разработали широкомасштабный пропагандистский удар по всем социальным и возрастным группам. Пройдемте!
Рішучим жестом Нестор Євграфович запросив клієнта до сусідньої кімнати, де на стіні були розвішані плакати. Він підвів комуніста до агітаційної експозиції:
– Специально для вас, товарищ Симорозенко, – последние достижения марксистско-ленинского компьютерного дизайна!
Артурчик з указкою в руці – ніби екскурсовод на вернісажі – розпочав обхід експозиції з коментарем та роз'ясненнями:
– Плакат номер один – промовив Артурчик і зачитав напис унизу аркуша. – Товарищ Симорозенко и Че Гевара отражают атаку американских наемников в заливе Кочинос.
На плакаті був зображений Симорозенко за кулеметом, а Че вказував вдалечінь рукою. Загалом, угадувалися оцифровані контури відомої афіші кінострічки «Чапаев».
Артурчик вів далі:
– Плакат оказывает непреодолимое воздействие на молодых избирателей. Для избирателей среднего возраста предназначен плакат номер два.
Вони перейшли до наступного плаката, на якому Брежнев и Симорозенко злились у братньому поцілунку. Артурчик професійно коментував витвір рекламного мистецтва, читаючи написане на плакаті:
– Товарищ Симорозенко и дорогой Леонид Ильич снижают цены на водку. И, наконец, плакат номер три, – виголосив асистент. Наблизившись до останнього витвору настінної агіації, він прочитав:
– Бальзам на раны старой гвардии – товарищи Симорозенко и Сталин принимают парад Победы на Красной площади.
На плакаті були зображені Симорозенко і Сталін у білих френчах, котрі вітають народ зі стіни Мавзолею. Симорозенкові від захоплення пересохло у роті. Він довго добирав слова, щоб озвучити свою думку. Діставши і розкуривши подаровану сталіністами люльку, він, нарешті, лаконічно констатував:
– Диалектично!!!
Остаточно оговтавшись, Симорозенко взявся пильно роздивлятися плакат, мало не торкаючись носом ламіноваго паперу. Політтех-нологи переглянулися – зі стурбованого вигляду кандидата від лівих було зрозуміло, що його щось-таки не влаштовує.
– Что-то не так?… – обережно поцікавився іміджмейкер, так само наблизивши носа до агітки.
– Вот тут… Вы знаєте, товарищи, с Иосифом Виссарионовичем небольшая неувязоч-ка… Я ведь в те годы еще пешком под стол ходил… – розчаровано мовив Симорозенко. Асистент загадково посміхнувся і, багатозначно піднявши палець та з повагою зиркаючи на Шефа, розтлумачив:
– Нестор Евграфович предусмотрел запасной вариант третьего плаката.
Артурчик повернув плакат іншим боком. На звороті був зображений Сталін, який тримав на руках карапуза в піонерскій формі з обличчям і сивиною Симорозенка.
– Гениально! – захоплено вигукнув Симорозенко. Він вийшов на середину кімнати, і, попихкуючи своєю люлькою, з природним грузинським акцентом повільно і неголосно підсумував свої міркування:
– Это – по-нашему. Народ давно истосковался по такому социалистическому реализму, товарищ Боженко!

2
Випровадивши тимчасово задоволеного Симорозенка, іміджмейкер і асистент залишились у номері удвох. По телевізору продовжувалося рейтинг-шоу Підвальського. Бабай сидів на сцені, Підвальський з мікрофоном у руці обходив трибуни з глядачами. Глядач із залу попросив слова – ведучий простягнув йому мікрофон.
– Багато виборців вважають, що у вас сумнівна репутація. Відомі випадки, пане Бабай, що в нашому окрузі вами залякували маленьких дітей… – безстрашно виголосив глядач із зали.
– Ах, ты ж… – піднімаючись з крісла, почав було Бабай. Підвальський миттєво перетнув йому дорогу і, розряджаючи ситуацію, заторохтів:
– Пан Бабай має на увазі, що опоненти застосовують проти нього брудні піар-технології. А от за даними нашого опитування, серед дітей дошкільного віку, Бабай за популярністю значно випереджає Ягу зі ступою та Кощія Безсмертного і поступається лише Карлсону, який живе на даху!
Бабай, піддавшись чарівливості Підвальського, справді трохи заспокоївся. За хвильку він відібрав у ведучого мікрофон і, не підіймаючись із крісла, голосно, щоб геть усім було зрозуміло, промовив:
– Я не знаю, где там «крышует» этот ваш Карлсон, но у нас в городе каждый ребенок знает, что если Бабай – крыша, то… – Бабай намагався згадати слово, що означає предмет, потрібний йому для завершення думки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58