Отже, Крістофер Робін, Пух та Паць зосталися на Мосту самі. Довго-довго вони дивилися вниз на Річку, не промовивши жодного слова, і Річка також за цей час не промовила жодного слова, бо їй було дуже спокійно та гарно цього літнього теплого дня.
– А Тигра загалом – друзяка хоч куди,– спроквола сказав Паць.
– Звичайно,– сказав Крістофер Робін.
– Усі ми хоч куди,– сказав Пух.– Це моя така думка,– додав він.– Хоч я не певен, що я не помиляюся.
– Звичайно, ти не помиляєшся,– сказав Крістофер Робін.
ПРИГОДА СІМНАДЦЯТА,
У якій приструнчують Тигру
Одного р ізу Кролик та Паць сиділи на ґанку Пухової хатки й слухали розповідь Кролика. Сам Вінні-Пух також сидів разом з ними.
Був дрімотний літній полудень, і Ліс був сповнений чарівно-колискових звуків, кожен із яких, здавалося, казав Пухові: "Не слухай Кролика. Слухай мене". Отож Вінні-Пух умостився найзручніше, аби не слухати Кролика, і тільки час від часу розплющував очі й казав "Ого!", а тоді заплющував очі знову й казав "Еге", а Кролик раз по раз серйозно перепитував: "Ти розумієш мене, Пацику?" – і Паць так само серйозно кивав головою, аби показати, що він розуміє геть усе.
– Так от,– сказав Кролик, дійшовши, нарешті, до суті справи,– Тигра останнім часом так розплигався, так розстрибався – одне слово, став таким вискочнем, що його слід приструнчити. Як ти вважаєш, Пацику?
Паць сказав, що Тигра останнім часом таки справді дуже розструнчився , і коли можна придумати, як його приструнчити , це буде Блискуча Думка.
– Саме так я й думав,– сказав Кролик.– А що скажеш ти, Пуше?
Пух, здригнувшись, розплющив очі й сказав:
– Чудово!
– Що чудово? – спитав Кролик.
– Те, що ти казав,– промовив Пух.
Паць штовхнув Пуха ліктем у бік, і Пух, який відчував, що його дедалі дужче заносить у сон, повільно звівся на ноги й потроху став прокидатися.
– Але як ми це зробимо? – спитав Паць.– Як ми його приструнчимо?
– Треба дати йому добру науку! – рішуче сказав Кролик.
– Яку науку?
– Про те й мова – яку? – сказав Кролик.
Слово "наука" розбудило в Пухові якісь невиразні спогади.
– Там була така штука, що зветься "два-над-два ",– сказав він. – Крістофер Робін якось спробував познайомити мене з нею, але нічого не вийшло.
– Що не вийшло? – спитав Кролик.
– Хто не вийшов? – спитав Паць.
Пух похитав головою:
– Не знаю,– сказав він.– Мабуть, нічого й ніхто не вийшли. А про що ми говоримо?
– Пуше,– докірливо сказав Паць,– ти що, не слухав, про що казав Кролик?
– Я слухав, але у вухо мені забилася якась пушинка. Кролику, повтори, будь ласка, все спочатку, гаразд?
Кролик завжди був готовий повторювати все що завгодно, отож він тільки й спитав, звідки йому почати повторювати, а Пух сказав, що, ясна річ, звідти, звідки йому забилася у вухо пушинка. Тоді Кролик спитав, коли ж це сталося, а Пух відповів, що він точно не знає, бо не дуже напружено слухав. Тоді у справу втрутився Паць. Він пояснив, що вони просто хотіли придумати, як приструнчити Тигру, бо, хоча й усі вони дуже його люблять, та ніхто не стане заперечувати, що Тигра так розстрибався, що став нестерпним вискочнем.
– А-а, розумію,– сказав Пух.
– Він так розстрибався, аж далі нікуди,– сказав Кролик,– і ось тепер він у нас пострибає.
Пух спробував щось придумати, але в голову йому лізло таке, від чого марно було б чекати користі. І він тихенько засопів собі під ніс таку пісеньку:

Якби Кролик
був з Тигру завбільшки -
і завдовжки,
й заввишки,
й завширшки,
А сам Тигра
був з Кузьку завбільшки -
чи завменшки,
завтоншки
й завнижки,
То ніякі вже ігри
баламутного Тигри
не лякали б ніскільки
друга Кролика...
ТІЛЬКИ,
Якби Кролик був зростом,
як кішка,
Ну, а Тигра... а Тигра,
як... мишка.
– Що там Пух сопе? – спитав Кролик.– Щось розумне?
– Ні,– сумно відповів Пух.– Безрозумне.
– Ну, а я вже придумав Думку,– сказав Кролик.– Ось яку: ми візьмемо Тигру в далеку подорож, заведемо його туди, де він ніколи не був, і начебто загубимо його там, а наступного ранку знову його розшукаємо, і тоді – згадаєте мене! – тоді Тигра буде вже зовсім не той, що був.
– Чому? – спитав Вінні-Пух.
– А тому, що він стане Скромним Тигрою. Тому, що він стане Сумним Тигрою, Смирним Тигрою, Маленьким і Ввічливим Тигрою, саме таким, який повсякчас повторює: "Ой Кролику, який же я радий тебе бачити!" – Ось чому.
– А чи буде він радий бачити мене й Паця?
– Аякже!
– Це добре,– сказав Пух.
– Тільки я не хочу, щоб він увесь час був сумний,– завагався Паць.
– Тигри ніколи не бувають весь час сумні,– пояснив Кролик.– Вони навдивовижу швидко знову стають веселі. Я питав у Сови, – просто так, щоб упевнитись,– і вона мені точно сказала, як швидко вони звеселяються. Але якщо нам пощастить примусити Тигру побути Маленьким і Сумним бодай п'ять хвилин, ми вже зробимо добру справу.
– А що сказав би на це Крістофер Робін? – спитав Паць.
– Ось що,– сказав Кролик.– Він неодмінно сказав би: "Пацику, ти зробив добру справу. Я б і сам її зробив, та мені дуже ніколи. Спасибі тобі, Пацику. І Пухові також спасибі".
Паць страшенно цьому зрадів й остаточно повірив, що вони затіяли добру справу, а якщо в ній, окрім Пуха, бере участь ще й Кролик, то це вже така добра справа, в якій може взяти участь навіть Малесенький Паць, і при тому він навіть може напередодні спокійно спати.
Отже, тепер їм лишилося вирішити єдине питання: де краще начебто загубити Тигру?
– Ми заманимо його на Північний полюс,– сказав Кролик,– бо Північний полюс ми дуже довго відкривали, а це означає, що Тигрі доведеться дуже-дуже довго його закривати! Ха-ха-ха!
Тепер прийшла черга радіти Вінні-Пухові, адже це він найперший знайшов Північний полюс, і коли вони прийдуть туди, Тигра побачить напис:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51