Я кочегарю в халабудi .

Ставок тьмянiе , наче нiч ,

розлита й вигускла до ртутi .

Так добираються до сутi

душi ? Доходять протирiч

iз розумом ? Iдуть на шпиль

тремкого молодого горя ?



Як вечiр душу розпросторив .

Як сяе антрацитний бiль

iз темряви . Немов вiдьмак -

не вiдведе од тебе й ока ,

все стежить , стежить неборак

i припадково й ненароком .




Зазираю в завтра - тьма i тьмуща
тьма . I тьмуща тьма . I тьмуща тьма .
Тiльки чорна водь . I чорна пуща .
А твого Святошина - нема .
Нi сестри , нi матерi , нi батька .
Нi дружини . Синку , озовись .
Понiмiли друзi . Чорна гатка
в темiнi . Пiтьмою - хоч залийсь .
Лиш тремтить , як вiра в спроневiрi ,
копiйчана свiчка на столi
та шугають люто по квартирi ,
нiби кажани , твоi жалi .
Шурхоти i шепоти i щеми
то твого спогадування днi ,
хлюпотять пiд веслами триреми ,
що горить в антоновiм огнi .
Все життя - неначе озирання
у минулий вiк . Через плече .
Нi страху , нi болю , нi вагання
перед смертю . А господь рече :
вiдшукай навпомац давню кладку ,
походи i виспокiйся в нiм ,
у забутiм вiцi . Тепла згадка
Ще придасться на судi страшнiм .



Людям ,

рокованим на смерть ,

видали рушницi

/ вволили iхне останне бажання /



I вони стали розстрiлювати

iнших рокованих на смерть ,

аби примиритися

iз власною загибеллю .


4 . 1 . 71 .


Дiвчина

довгошия , мов сарна ,

несла яйця

у червоному фартушку

I завороженi

збентеженою

цнотливiстю ,

свiтлiли

похмурi люди

люди ,

даючи iй

дорогу .


18 . 2 . 71 .


Три скелети сидять за кавою

I провадять про фiлософiю Нiцше

до них присiдае рудава бестiя

i починае з одного кпити

що той недоладно грае

справжню людину .



25 . 2 .


З бiлоi потойбiчностi

виринуло чорне сонце



25 . 2 .


Вмiння бути цинiком

даеться i без зусиль

Бути людиною -

дертися по вертикальнiй стiнi

Сiзiфова робота

звичайне глупство

Кому то вдавалося -

дертися по вертикальнiй стiнi



25 . 2 .


Еволюцiя поета




Генiальний поет

роздвоiвся / на себе i страх ! /

пiвпоета роздвоiлося

/ на чвертьпоета i страх ! /

Чвертьпоета роздвоiлося

/ на осьмуху i страх /

Осьмуха поета роздвоiлася

/ на понюху i страх /


Тепер , коли вiн проходив вулицею ,

над головою його

висiв бiлий димок

а переляканi зустрiчнi

шанобливо вступали йому дорогу



25 . 2 . 71 .


П е р е в и х о в а н н я




Пан - отця

обернули

на войовничого атеiста

Спочатку вiн опирався :

як це пройти

до самого краю свого тiла

аби увiйти в антисебе ?


Все одно , що бути

розстрiляним


Та з часом таки призвичаiвся


Замiсть звичайного хреста

тепер вiн носив хрест

iх впаяними по краях

гривениками

найостаннiшоi чеканки


перевихований

чувся щасливим

вiн легко мирився

з единим клопотом :

найостаннiше

було нескiнченним .

25 . 2 . 71 .


В и х о в а н н я




Подолай себе , грiшнику ,

Правили вихователi ,

Шмагаючи йому спину

канчуками

I бiдолашний не витримав

добре натужився

i посунувся з себе

поминаючи грiшну плоть

Вiдбiгши на кiлькадесят метрiв ,

iще чуючи ляскання батогiв ,

вiн украй розгубився :

куди йому бiгти -

уперед чи назад


Повертати йому зовсiм не кортiло ,але залишатися

без шкiри не вабило теж


Можеш бiгати навколо своеi шкiри

як дикун коло забитого ведме -

дя i справляти ритуальний танок

своеi подоланостi


Нещасний був у захватi :

йому таки дозволили iснувати в собi

хоч i на вiдстанi .

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19