При цьому Стратон дрiбно, з приємнiстю засмiявся. Вiн курить товстi
папiроси. Пiд носом вуса зовсiм пожовтiли. Пальцi рук нiби обсмаленi
патики.
- Смiха було, як розказує один рiзник з Бережець. Каже, увiрвались
австрiяки до них... Одразу кури, гуси дерти, дiвок чiпають. Та вiд
Крем'янця їхала пiвсотня козакiв. А це ж, знаєте?.. Конi у них... Треба,
як птиця летить, треба, легше кота ступає, а треба - до землi, як людина,
приляже... Так от козаки у двi фалянки[9]. Як розгорнуться, та як гикнуть!
А мадярчики тiльки "майн лiбер Гот"... Тут їм такого перцю всипали, що
вони аж мулу в пiдштанки напустили. От так креснули... Я вам кажу - iскри
сипались. А нашi уже в Галiцiї, а там також, кажуть, сам наш народ.
Нiколай Нiколаєвич "возванiс" видав, шо вiднинi весь рускiй народ вiд
Карпат до Камчатки - все пiд руского царя руку пiдходить... От воно...
Да!..
Матвiй понуро стоїть. Слухає Стратона задумано...- А я вам кажу,-
нарештi нiби прокидається вiн,- що добра нiчого чекати. Будемо зрештою
бачити... А поки що пiдемо в поле... Ми також вояки. Мусимо день у день на
стiйцi бути... Що ж.
I вони йшли в поле. З поновною силою i красою зустрiчало воно своїх
володарiв i разом своїх рабiв.
Двадцять вiсiм кiп жита поставив Матвiй, двадцять п'ять пшеницi. Сорок
вiсiм кiп вiвса. Це вам не жарт. Таких скарбiв вiн ще не мав у руках. А
тут вибирайсь... Хм!.. Теж видумали. Мiльйонна армiя i вибирайсь...
Днi чергою посуваються наперед. Перед Чесним Хрестом "новий набор". Вiд
Василя, Здорового зятя, нема нiякого "звєстiя". Пiшов у "першi бої" i хто
знає, як... Параска червонi очi носить, ото чуєте, нiчого перед собою не
бачить... Що тобi день, що нiч ридає. Лiкера, мати її, також плаче.
Другий набор загорнув Бондарцевого Мирона, дебелого i вiспуватого брата
Кирила Деберного - Арйона, який, кажуть, разом з Гнидкою Матвiсве сало з
боднi витащив.
- Бодай його перша куля не минула,- винесла свiй суворий селянський
присуд Настя. Але важне, що забрали Єлисейового Василя.
Цiла Матвiєва родина любила Василя, як свого. Сам Матвiй радiв
племiнником бiльше, нiж своїми дiтьми. Нiякої справи не було, щоб вiн не
порадився з Василем. I тепер його забрали. За два тижнi прийшов лист з
поворотньою адресою:
"Саратов, 151 пєхотний полк, первая рота, пєраий взвод".
Тепер черга за другим сином Хоми - Ет-тоє - Корнiєм, за Ониськовим
Нестором. А зо старших, мабуть, як перший Iван Кушка, а далi Запорука
Кузьма i Стратон. Обидва однолiтки синьобiлетчики. Гнидка, хоч i молодий,
але який з нього воїн з перебитими ребрами. Має бiлий бiлет, хiба в
"не-строєвую роту".
Мирон i Василь попали в один полк i навiть в одну роту. Писали, що
"дуже гонять", бо за три мiсяцi мають вiдставити їх на "германський
фронт".
Пiшла також мобiлiзацiя на вози та конi. Тут в першу чергу потерпав
Стратон. Його жеребцi найлiпшi, найкращi на цiлiм хуторi.
Десятник обiйшов усi хати i наказав такого-то числа усiм їхати до
волостi. Була то недiля - гарний, соняшний осiннiй день. Ворота кожного
подвiр'я вiдчинялися i з них виїжджали пiдводи. На вигонi збiрка.
Довжелезна черга возiв, а спереду староста i один стражник. Вози i конi
кожний приправив так, щоб якнайменше звертали на себе увагу. Матвiй i
колеса помiняв. Дав старi, розхлябанi. На конi портянi, вiд Бог зна коли
захованi, шлеї напаяв. Шлеї вузькi, тиснуть коням шиї, але якось
видержать.
Коли сонце пiднялось, велетенський обоз рушив з села. З Матвiєм їхав
також Володько, щоб "на возi посидiв", їхали до Бiлої Криницi через поля,
через "казьонний" лiс.
"Зборний пункт" призначили на полях перед казармами. Широченна долина.
Шiстнадцять сiл з'їхалося сюди нараз. Як сягнеш поглядом,- вози й вози.
Дядьки ходять, здоровкаються, але на ярмарок це не походить. Нема
лiверантiв[10], запалу, биття в долонi, могоричiв. Кожний, хто має лiпшi
конi, потерпає, що розлучиться з ними, як стiй та й дивись.
- Ех, дядьку Стратоне! Пiдуть вашi шпачки "нємца воювать"... -
пiдходять до Стратонових коней дядьки, з насолодою поплескують долонями по
їх тлустих задах...
- Ну, що ж,розводить руками Стратон. У очах його видно бiль. Конi любив
над усе. Ще в Дерманi на "трьох десятинах", i то добрi муцики держав, а
тепер, хоч у фаетон запрягай. Шиї, мов лебедi, вигинають. Матвiєвi також
"нiчого собi", але одна сiра кобила ще молода, а карого коня можуть
записати "в обоз". Стратоновi "в кавалерiю", напевно, пiдуть.
По серединi площi мобiлiзацiйна комiсiя. Села пiд'їжджають по азбуцi.
Так само й окремi господарi. До Тилявки черга прийшла аж пополуднi. До
того часу Володько встиг досить набратися нових вражень. Оглянув, хоч
правда здалека, вiйськовi казарми, ходив до цегельнi з височенним комином.
Коло Матвiєвого воза цiла зборня. Гуторять про вiйну. Вже, кажуть, Гнат
Чорноокий, швагер бабиного Iвана, ранений прийшов "на поправку". Куля
попала йому в праву щелепу, вибила кiлька зубiв, але кiсть якось лишилась
цiла. Ранили його аж десь за Львовом. Кажуть, був великий бiй. Кинулися на
австрiйськi окопи, вибили з них "панiв" i заняли. Стрiлянина втихла.
"Солдати" вiдпочивають. Гнат лежав догори i курив цигарку. I тут проклята
куля якось в самий окоп, нiби з неба, бацнула.
Володько слухає такi оповiдання з насолодою. Вiн уявляє собi бої,
наступи "наших", мертвих, ранених...
- Ах, що того отiєю залiзницею вчера повезли... Що його повезли.
Тридцять еталонiв ранених. Все на Київ, все десь туди. Ех, перекалiчать
народу,- говорив якийсь мiсцевий дядько.- Що тобi день, що нiч,-
продовжував вiн,- усе безупинно везуть:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353