А я собi мiркую, що i вам варто над
цим подумати...
- Та я-то цю штуку вже чув,- каже Матвiй, забувши, що перед хвилею
виявив було таке здивування, нiби це для нього бозна-яка новина.- Чув,
знаєте, i думав, Але дума i є думою, коли свистить у кишенi. Що, зрештою,
менi та одна десятина поможе... А стягатися до сорочки. Дiтей морити
голодом.
- Ее, не кажiть такого. Якось то Бог та дасть. Не кажiть. Одна
десятина, та ще при свойому, межа в межу. О, не кажiть. Це допоможе
багато.
- Правда воно-то правда... Але за грошем, то воно тепер дуже... Самi
знаєте - скрута. А як ви того... з цiною?
- Цiна? - поставив Григорчук величезний знак запиту, торкнувшись цього
делiкатного питання.- Цiна... Та як? Як i в людей. Звичайно, зiйдемось
по-людськи. Я ж знаю вас, а ви мене. Здається, вам не первина в таких
речах...
- Ох, не первина, не первина. Боками купня вилазить. Цiлий вiк тiльки
те й робиш, що купуєш, i нiчого з того не дивиться...
-Я-то, знаєте... Бачите, я просто мiняю, чи, либонь, хочу змiнити. Тут
десятина, а там двi... Але тi двi, знаю, не вистануть за цю одну, ото
лишень, що при домi. Надiя ще, що при добрiй волi дасться таки з неї щось
зробити, до чогось дiйти. Он наш Мирон мав таку саме мочар, а тепер пiдiть
- поле, як щастя. П'ятсот сiмдесят рублiв коштуватимуть тi десятини.
Грошенята, правда, грубi... А поле абияке. До врожаю найменше рокiв п'ять
прийдеться чекати. Думаю, що моя оця десятина не буде видаватись дорогою,
коли воно й погноєна, i як слiд вироблена. Сiй лишень пшеничку i радiй, як
ростиме, та засiки на зерно готуй... Ось вона якраз перезябльована.
Навеснi приволочити бороною, пересипати i сiяти ячмiнь. На зарiк можна
лишити парениною, а там знов пшениця... Та це, до того при вашому. Вам
просто-таки не випадало б упустити її, а з вами менi краще, нiж з iншими,
дiло мати. З порядним господарем порядний гешефт. Це вже вiдомо. Це ж все
одно, що капiтал, та ще й при купi. Мене питав уже й Харитон. Питав i
Михалко. А я кажу: нi, наперiд мушу з Матвiєм поговорити. Мушу його
запитати, як i що вiн. Не вiзьме, то вже якось то буде. Ну, отже, як ви
думаєте?
Матвiй глибокодумно мовчить. Сидить на лавi. Одна рука за пазухою,
друга на столi. Очi впер у долiвку, в одну якусь точку i з натугою
мовчить. М'язи обличчя, особливо уст, час вiд часу корчаться в якусь
болючу гримасу. Чоло зрiзане глибокими двома на всю ширину зморшками i
двома меншими, над бровами. Вигляд впертий, але нерiшучий. Григорчук кладе
у рот шматок хлiба з салом i лишень зрiдка поглядає на Матвiя. Вiн
проявляє якийсь скритий, глибокий острах, бо хоч за десятину питали i
Харитон, i Михалко, але такого покупця, як Матвiй, вiн не знайде. Вiн
навiть готовий деякi незначнi уступки поробити...
- Не знаю...- виговорив по довшiй надумi, глибоко й хрипливо зiтхнувши,
Матвiй.Тяжко менi...- i покрутив головою.- Боюся, що от-от продаж Застав'я
проголосять. Там за тi грошi удвоє можна б купити. А що робитиму, як з
вами зв'яжуся? Нi. Таки правду сказати, менi дуже тяжко. А все-таки... Як
ваша цiна?
- Шкури не здеру. Християнин же я. Думаю, що вам не першина чути, якi
цiни на такi куски. Он Красовський купив при свому, заплатив п'ять сотень
двадцять. У Лебедях наш Олiйник заплатив п'ятсот. Гадаю, що i для вас не
буде кривдою, коли скажу: п'ять катеринок. Ну? Воно-то багато здається,
але як розважити... Що? Подумати тiльки, яка земля. Пiдсоння, новина,
вигноєна, вироблена, без пнiв. Ну?
Матвiєвi це несподiванкою не могло бути. Вiн, знаючи в цьому толк,
розумiв, що дешевше такої землi йому нiхто не продасть. Вiн пiдлив чарку,
пiдсунув її гостевi i, подумавши, сказав:
- Подумаю. Випийте-но ще одну. Але все-таки менi трудно, дуже трудно.
Де його чоловiк сьогоднi таку суму вiзьме? Подумати тiльки, що п'ять лiт
тому все моє господарство, що маю сьогоднi, стiльки коштувало. Зрештою, ви
знаєте, з ким маєте дiло. Справу я знаю. Знаю, що зайвого ви не сказали. А
як з запродажною та купчою? Чи не взяли б ви те все на себе?
Григорчук почухав потилицю.
- От, коли б ви, дядьку Матвiю, бачили, за що я втелющив п'ятсот i
сiмдесят. Насмiялися б, їй-бо... Як будете в Лебедях, навмисне вам покажу.
Двi десятини, кажете? Але Христом-Богом клянусь, що вони не вартi цiєї
одної. От не грiх, що божусь. Я вас люблю i поважаю. Роки ми от сусiдами,
а один одному кривди на грiш не вчинили. А це все, каже, за людиною. Так i
буде. Запродажну i купчу беру на себе... Ну? Що?
Матвiй знов таки вiдповiв не зараз i не просто.
- Як надумаюсь, то скажу. Не радився ще зо старою. Не по силi, знаєте,
це менi... Повiрте,- не по силi... Стягнувшись до сорочки, можу ту
половину зiбрати... Ну, а друга?..
- Є грошi, як каже чех. "У банце сов пенiзе".
- Це-то я i без чеха знаю. Але думаєте, що у "банце", то отак i дадуть
i що туди не треба вiддавати?
- Вам дадуть. На чотири проценти дадуть. Цiлу пiвтисячу дадуть.
- О, нi. У дерманському банку, по їх закону, можу сотню дiстати. Не
знаю, чи у вашому лебедському можна б що...
- Цього-то вже не знаю... У нас, настiльки пам'ять мене не милить,
можуть позичити тiльки пайщики... Так, здається... Але я думаю, що у
дерманському вам напевно пiвсотню зайвих дадуть. Ну, а решту вже
хоч-не-хоч, а треба буде до жидка звернутись...
Це останнє вимовив Григорчук якось непевно, з острахом i приниженим
голосом, нiби боячись цим образити кого... Матвiй все-таки великої на це
уваги не звернув. Вiн мiцно, широкою, мозолистою долонею розтирав зморшки
свого чола, нiби хотiв зачавити пiд ними важку свою думу.
- Цц...цмокнув вiн, а опiсля ще раз цмокнув.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353