.. Матвiй розiп'яв руш.
- То хмара! - крикнув вiй.- Сонце її освiтило! Не їдьте! Лкади, не
їдьте! Вернiться! Нiч, дощ!.. Куди?
Серед валки бiженцiв заколот. Однi похапцем сiдають на вози, вйокають,
цыьогають по конях батогом. Iншi стоять у непевностi. Один чи два дядьки
вертаються иазад i рiжуть колесами м'який грунт поля, заточуючи велике
коло.
Над'їхав обоз. Це гарматнi парки, запряженi по шестеро тяжкокопмтввх
бевдюхнхкхв. Грубечi посторонки пружньо натягнутi. Високi, дзвiнкi колеса
поволi обертаються, крають ще глибше дорогу.
- Вiн "сумашедший"... Дивiться! Вiн з ума зiйшов... Дивiться на
ньогоi..- гуторили баби. Але їхати - не їхали. Хто знає, яка сила з того
сумашедшого промовляє.
Гарматний парк поволi тягнувся, i це перешкодило селянам рушати.
- Куда, дуракi, єдєтє? - вирвалося в якогось гарматчика, що сидiв на
конi з коротким кривим тесаком при боцi.- Вот снарядов подвєзьом i
засиплем нємца!..
Це для Матвiя пiдсилення.
- Так! - крикнув вiн,- Дурнi будемо, як рушимо. Вертайтеся всi!!
Люди завагалися.
- Хм... Якщо вiн не їде... Хто його знає... Може, воно й того... Як
його... Чи не вернутися й направду нам? Воно-то "дiствiтiльно" краще вже
дома переночувати. До ночi, хто знає, чи й доплужимося до Шумська. Хай вже
завтра.
I люди дiйсно почали вертатись. Оте "засиплем нємца", видно, було
найбiльш переконливим словом. А худобу таки треба вже вперед пiслати.
Боротьба Матвiя зi селянами та своїми хуторянами скiнчилась його
перемогою. Поважно вдоволений, вiн, нiби якийсь великий промовець, сходить
з трибуни, витирає пiтне широке чоло.
Катерина з Володьком вигонять з хлiва корови. Рогата, Ряба, Сивенька,
двоє озимкiв.
Матвiй навiть не хоче дивитися. Пiшов швидко до хати i винiс сiру
"кредитку" - трирублiвку.
- На! - сказав твердо, подаючи Катеринi грошi. Катерина взяла. Настя
втиснула Володьковi вузличок печеної поросятини. Хлiба не варто таку путь
дричити. У Шумську купиться...
Почекали з худобою, поки зiгнали всi хуторяни. Сiльських пристало до
дерманцiв тiльки двоє чи троє людей. Гнали телят i навiть свиней.
Дивно, що Володько тiльки назовнi мав вигляд, що йому сумно кидати
дому. У дупгi (не хотiв чи соромився признатися) навiть радiв тiєю його
особистою й особливою радiстю" коли йому вдалося щось нового бачити чи
пережити. До того був заклопотаний. Вiдходячи, нi разу не обернувся, нi
разу не кинув погляду на те мiсце, де он зiбралася купа будiвель,
обтиканих навколо малкмн деревцями.
Зi заходу досить швидко насувають лапатi хмари. Володько навiть
теплiшої одежвии при собi не має. У ваговому куцому курташку, чоботи
зв'язав i несе на палицi через плече. Це i все. Катерина має ще велику
теплу хустку.
Женуть худобу самi дiвчата. Тарасова Уляна, Кузьмова Христя, Титьова
Харитина i ще кiлька. Володько, як виявилось, був одиноким представником
славного мужеського роду в цьому жiночому товариствi. Це його аж надто
мало тiшило, хоча решта є цiлком вдоволена, що мають бодай такого
чоловiчого пасинка.
Дорогою дiвки регочуться, жартують, продають москалям зуби i терпкi
вiдповiдi за не менш терпкi запити та побажання. Їм, видно, зовсiм
байдуже, що лишили, може, й назавжди, дому та рiдню. Володько ж цiлу
дорогу має поважний i заклопотаний вигляд. Спостерiгає, прислухається
нутром свого єства до настрою оточення. З острахом позирає на насуваючi
хмари, якi, на щастя, дiйшовши до жолобецького лiсу, поволi розправлялися,
тихшали i майже зникали. Схiд навiть усмiхався блакитною плямою, i,
здавалося, там лежить та щаслива країна, яка пригорне всiх, хто жахається
i тiкає вiд шорсткого обличчя вiйни.
Дещо змiнився настрiй дiвок, коли над вечiр досягли мiстечка. Вже в
Рохмановi, що вiддiляється вiд мiстечка ставом, було величезне
стовковисько вiйськових та бiженецьких пiдвiд. Шлях обернувся на суцiльне
багно, в якому колеса возiв грузли по самi маточини. Деякi пiдводи
позастрягали i не могли рушитись далi. З iнших возiв вiдпрягали коней,
спрягались по четверо i так рятувалися.
Вiйськовi двоколки, тачанки, парки, запряженi четверма сильними кiньми,
рiжуть багно, чiпляються за селянськi вози, вiдривають їм люшнi. Баби
репетують, лаються. Дiти верещать, вояки матюкаються.
Все це не могло гарно вплинути на дiвчат. Поки перебралися через
греблю, почало сутенiти. До того загубили двоє свиней i тягаровий самохiд
роздушив теля. Перелякалося i вперлось просто пiд колеса.
На нiч зупинилися на полi за мiстечком. Поле широке, рiвне, як гляне
око - заставлене безконечним табором вiйська i втiкачiв. Нiде нi одного
шматка вiльного мiсця. Люду скрiзь, мов комах в комашнi. Добре, що
принаймнi розбились хмари i загроза дощу проминула. Холод також не дуже
дошкулював.
Отаборилися в невеличкому проходi мiж вiйськовим i цивiльним таборами.
Володько має досить клопоту. Нема чим поприв'язувати на нiч худоби. Нема з
чого класти вогонь, нема на чому спати. У таборi втiкачiв розпалюють огнi.
При найближчому возi мати проказує голосно своїй дитинi "Отче наш". Слова
виходять у неї з "нашою вимовою". Це, мабуть, "галiцiянка". Чоловiк
розмахує високо над головою сокирою - коле великi дилi на дрова. У
вiйськовому таборi сурма висурмлює до вечерi. Шляхом гудуть i котять з
розсвiченими зiрками самоходи.
Володько думає, як i де роздобути нейвеобхiдвiше для нiчлiгу. Дiвки,
мов потомленi кури, поприсiдали до землi, повкривали бруднi босi ноги
спiдницями i плачуть. "Боже, якi вони дурнi",- думає Володько. "Одразу
плачуть.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353