Звiдсiль через вiття слив
видно стару, бiлу, дерев'яну церкву. Перед церквою окремо дерев'яна
дзвiниця i два хрести - "фiгури". На них вiшають фартушки, квiти, вiночки
з паперу.
На лавицях пiд горiхами сидiла панна Ольга у бiлому. Бiля хати пасiка й
там гудуть бджоли. За садом на подвiр'ї гавкає собака. Казан. Деякi дерева
обтяженi овочами. Сонце м'яко, по-осiнньому освiчує все навкруги, вникає
через вiти до землi, падає на зiм'ятi кущi лiлей, гвоздик, орхiдей...
Високi, бiлi стiни хати поплямованi сонцем i тiнями. Великi вiкна
видаються зовсiм чорними, хоч деякi з них вiдчиненi й завiшенi мережаними
занавiсками.
Володько неохоче заходить до хати. Всiлякi тi вiтання, запити. Краще їх
оминути. Але сад порожнiй. Хлопцi невiдомо де, i треба їх шукати. Володько
пiдходить до Ольги. Вона хворiє на сухоти, але виглядає добре. Обличчя
кругле, повне, загорiле. Очi чорнi, з хворобливим вiдблиском та приємною
усмiшкою. Волосся заплетене у двi чорнi коси, посерединi виразний продiл.
Вона побачила Володька, коли той пiдiйшов зовсiм близько. Вiдiрвала
погляд вiд книжки й весело проговорила:
- Ааа! Володя! Здрастє! - Не встаючи, подала м'яку, теплу руку.
Володько трохи збентежений.
- Приїхав Олег? - запитав одразу.
- Так. Приїхав. Алєг! Алєг! Валодя прiшол! - загукала вона в напрямку
хати.- Садiтесь. Как поживаєте?
- Дякую. Що ви читаєте? - присiв i запитав Володько.
- Какая - то чепуха. Це ще старi прiложенiя до "Вокруг Свєта"... А
знаєте. Я б хотiла дiстати одну книгу... Може, ви знаєте? (назвала автора
й книгу). Глiб сказав, що це необхiдно перечитати. Недавно менi Андрiй
Андрiйович передав кiлька речей Бальзака. Вiн дуже любить Бальзака.
Бальзака й Iбсена. Я перечитала. Ну знаєте: я це читала другий раз, але
вражiння... Велетенське! Колосальне!.. Перший раз я читала Бальзака ще в
Острiзькому Братствi. Ну, що я могла тодi розумiти? Менi тодi
iмпонували...
Її мову перебив Олег. Вiн бiг вiд хати довгими кроками й захоплено
гукав:
- Володя! Здоров! Скiльки зим, скiльки лiт? Де тебе, друзяко, чорти
носили? Коли в гiмназiю?
Щире, радiсне вiтання. Ольга встала, вибачилась i вiдiйшла...
- Не мiг зайти до тебе,- казав Володько.- Праця, а це їздив до Дерманя.
Все надiявся, що буде семiнарiя.
- Кинь ту семiнарiю! Вали до нас... В гiмназiю...
- Добре тобi сказати. Мови, друзяко!.. Французьке, латинь...
- А я тебе давно чекав. Бачив Сергiя. Де, питаю, Володя. Не знаю! Дивак
той Сергiй. Хоче йти в бандити. Каже: куди пiду? Нi, нi! Ти його рiшуче
збаламутив.
- Я? Чому я?
- Рома! Рома! Стой! Прiшол Валодя! - гукнув вiн на свого брата вже
по-московському. Той саме вставав. Спить вiн у курiнi. Немитий,
розхристаний бiг до хати.
- Аа, Валодя! Здраствуй! Ти прiшол? Вот ета харашо! Падi ка мнє.
Володько пiдiйшов.
- Ми вчера с Сашей i Мiшей Лiнкертом здораво клюкнулi,- похвалився
одразу Роман.
- Видно по тобi. Зовсiм рознесло,- зауважив Володько.
- Валодя! - заметушився Роман.- Ти єщо нє уходiш? Падаждi мєня. Алєг!
Ти всегда курiш маї папiроси! I теперь мою курiш! - сердиться вiн.
- Врьош, Рома. Я сваї курю,- вiдгризнувся Олег.
- Сваї. Чорта старова - сваї. Пастой, Валодя, Абаждi. Абаждi. Я
расскажу тєбє про вчерашнєє. Ех, i вєсєло било. Па бутилкє на каждаво.
Iлi... Паслушай. Пайдьом в комнату. Нiкаво нєт. Пайдьом.
- Нi, Володю. Зiстанься краще тут,- просить Олег.
-Алєг! Ти падлєц. Нєт, Валодя! Нє слушай дурака. Пайдьом в комнату. Я
покажу тебе свою новую...
- Сам ти дурак са сваей новой курткой. Зробив якусь нову куртку i всiм
хвалиться,перебиває його Олег. Це Рому зриває.
- Мєрзавець! Всю тваю рожу разтварожу! - кричить вiн хриплим голосом i
кидається на Олега.
- Ее, нi! Стiй! Якого чорта! Розiйдись, бо стрiляти буду! - крикнув
жартiвливо Володько. Олег швидко замахав руками, а Роман застрибав, мов
пiвень. Вiн розмахнув кулаком i намагався вдарити Олега. Володько рiшуче
встряває мiж них, i по часi обидва втихомирюються. Всi йдуть до хати.
Входять до кухнi. Там пораються з обiдом матушка й нiма, з червоним, як
жар, обличчям служниця.
Побачивши Рому, матушка накидається на нього.
- Подумайте! Вже скоро дванадцять часов, а вiн тiльки встає,- говорить
вона мiшаною мовою, зчепивши обидвi руки.
- Мама! - сердито вибухає Рома.- Ти всегда тичеш нос нє в свайо дєло.
Володько вже звик до таких виступiв свого товариша й не дивується.
Пiдходить до матушки й цiлує її в руку.
- Дивiться, людоньки! - тошнiє вона.- Нє майо дєло! А чиє ж то дєло?
- Ето майо дєло i я уже многа раз гаварiл: нє пазволю вмєшiваться в маї
iнтереси!
- Боже, Боже! - сумно говорить матушка.- Вже ти йому не маєш права щось
сказати. Вже вiн, бач, пуриц великий. Треба їхати до школи, треба робити
екзамени, а вiн волочиться по ночах, п'є й анi на зубок нiчого не робить.
Боже, Боже!
Але Роман вже не слухає її. Пiшов до передпокою й почав готуватися до
миття.
- Дура! - сердито завершує вiн свою думку.- Єй всегда нада сунуть нос
куда нет надобностi. Володьковi це не зовсiм подобається. Тим бiльше
неприємно, бо Роман говорить таким тоном, нiби вiрить, що
Володько йому спiвчуває.
Володько переходить до їдальнi.
- Закурi, Валодя! - кричить з передпокою Роман.- У мєня прекрасниє
папiроси. Сам набiвал.
Володько вiдмовляється курити. Сiдає на широкiй, твердiй канапi й
чекає. Перед ним довгий, застелений настiльником стiл. Навколо нього шiсть
досить незграбних стiльцiв. Над столом велика висяча лампа. На стiнi
портрети батюшки й матушки, якийсь креденс зайняв цiлий заднiй кут, а коло
нього висить такий самий стiнний годинник з широким, мiдним вагалком.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353