- По двi копiйки даси? - перебиває Матвiй її лемент, не зупиняючи
коней.
- Ой-вей, менi! По двi копiйки! Ви жартуєте зi старою жидiвкою, я вже
не молода. Жартувати - чому б нi, але жартують з дiвчатами, молодицями...
- Ну, то йди собi до чортової матерi! - рiшуче висловлюється Матвiй.- 3
тебе, видно, купець, як з моєї жiнки попадя. Хоч, щоб сперезав тебе
батюгою?
- Ну! Хазяй! Чого ви такi? Станьте! Хай мене Бог скарає, коли вам хтось
дасть по двi копiйки. Де видано, щоб у цю пору хтось платив за яйце двi
копiйки? Ниньки двi копiйки - грiш, двi копiйки на дорозi не валяються.
Берете за двi - три грошi?
- Не морочи менi, Рухльо...- i тут Матвiй додає негарне слово. Вiн i
говорити не хоче, iде далi, але жидiвка вже помiтила i пiвня. Це змусило
її ще сильнiше залементувати, вона ще мiцнiше вчепилася за полудрабок,
жовта, нiби копчений оселедець, рука вже лiзе до коша, розгортає полову,
пробує яйця, мацає пiвня. Матвiй їде далi, оглядається, обiцяє "оперезати
її батюгою череззауш", посилає її "до ста чортiв", до "чортової матерi",
але то мало йому помагає. Жидiвка вже не вiдстає, щось трохи набавляє,
встигла вже переклясти себе, свої руки, свої ноги, своїх дiтей, свою
рiдню, якщо вона заробить на тому хоча грiш. Вона купує на страту, зовсiм
на страту, вона дає йому нечувану цiну, от хай її грiм заб'є, якщо це не
так. Матвiєвi це набридає, вiн щось спускає, вiн готовий вiддати яйце за
три грошi, а тепер, як вона не хоче, хай iде собi, бо, їй-богу, вiн уже не
жартує. Жидiвка починає вiрити i снажиться виторгувати бодай пару грошiв
на копi, вона вже дає п'ять злотих i грошiв двадцять за копу, а Матвiй
хоче рiвно шiсть злотих i нi гроша менше. Ну, вона ще накине два грошi i
хай вона не доживе до шабасу, коли то варто бiльше.
- Ну, вже бери - хай тебе халєра,- резюмує Матвiй i зупиняє конi. За
цей час устигли доїхати сливе до середини мiста. Починається рахування,
спочатку яєць, пiсля грошей. Жидiвка оглядає кожне яйце, декотре проглядає
на сонце, Матвiй пильно за нею слiдкує, щоб "клята" не общитала.
- А що хочете за пiвня? - питає одразу.
- Ти-но плати за яйця, а там будемо говорити за пiвня. Жидiвка виймає з
глибокої, заяложеної кишенi великий гаманець-пулярес i тремтячими руками
вiдлiчує срiбними й мiдяками п'ять золотих i двадцять два грошi, тобто
вiсiмдесят шiсть копiйок, подає їх Матвiєвi, той ще раз перелiчує, ховає
до вузлика, а пiсля починається вперта i доготривала боротьба за пiвня.
Жидiвка знов клене себе, знов без упину лементує, Матвiй знов лає її, знов
обiцяє оперезати її батюгою, жене до ста чортiв. Жидiвка тим не
ображається, приймає то як належне до продажу, i по довгому торзi годяться
на сорокiвку i грошiв двадцять. Пiврубля, що його вперто домагався Матвiй,
нiяк не можна вдержати, натомiсть жидiвка дiйшла до цiєї суми вiд одного
золотого, осудивши нещасного пiвня геть дощенту, що вона, либонь, купує
самi костi та пiр'я i хай вона ще сьогоднi "своїх дiтей не побачить", коли
вона не втратять на ньому половину.
- Чорти тебе не вiзьмуть,- зазиачує вже спокiйно Матвiй i ховає свої
сорокiвки. А вiд'їхавши далi, з полегшею сказав:
- Слава Богу, що позбувся клопоту.- Терпiти не мiг вознi з яйцями та
курми - бабське дiло.
А Володько весь час уперто слiдкує за цiєю боротьбою. Вiн весь у душi
на боцi батька, i його нехiть до жидiвки дуже виразна. Вiн майже
переконаний, що "та клята" їх усе-таки обдурила, що тi яйця i той пiвень
коштують значно бiльше, але вiн мовчить. Не його дiло до цього втручатися.
Вiн ось уже не встигає на всi боки озиратися, щоб усе бачити, щоб нiчого
не пропустити. Усе тут йому подобається, i як було б добре i собi тут
жити. I крамницi, i люди, i панночки такi делiкатнi, спiднички на них такi
тоненькi, аж прозорi, i черевички маленькi на маленьких ногах, i жебонять
вони, мовби малi дiти, такими тоненькими голосочками. Очi хлопця хочуть
усе обняти, але хiба то можливо?
Доїхали до великого мосту. Знов нове. I сам мiст, i рiка широка, якої
ще нiколи не бачив, далi муре з вежами видно. Батько не має часу всього
того пояснити, тут треба пильнувати, щоб нi на кого не наїхати, але
все-таки тицьнув батогом на мури i сказав:
- То замок князя Острозького. А це ось рiчка Горинь. До неї отам далi в
Рiвному i наша рiчка впадає.
О, Володько вже чув про того Острозького, це, либонь, той самий, що ото
їхав тим конем i на нього дикий вепр напав i що вiн збудував монастир у
Дерманi. Його образ з "частинкою мощей" висить у тому монастирi...
А Горинь рiчка широка i гарна, так от вона де, у нiй, мабуть, i риби
безлiч, але, напевно б, i втопився одразу, дна зовсiм не видно.
Переїхали до Нового мiста i зупинилися на торговицi. Тут уже безлiч
пiдвiд, що годi пройти, скрiзь снують дядьки, жиди, галас неймовiрний,
погано пахне i духота нестерпна.
Матвiй закладає коням опалку i одразу вiдходить. Володько мусить сидiти
на возi i пражитися на сонцi - приємнiсть абияка, але вiн не нарiкає. Вiн
знає, що за щось його мусять iз собою брати, що їхати так даремно для
самої приємностi йому не належиться. I, як звичайно в таких випадках, тут
стiльки цiкавого, що й немає часу сумувати. Вози, конi, дядьки, хтось
приходить, хтось вiдходить, там щось торгують, б'ють долонею в долоню,
клянуться, божаться, розходяться, знов сходяться. Усе то полонить
Володькову увагу, все то його дуже цiкавить.
А по довшому часi приходить батько, обвантажений двома фабричними
серпами, новою косою i ще якимись пакуночками. Володько дiстає своє -
велику, за три копiйки, французьку булку. Його радостi немає меж. До
Матвiєвого воза починають сходитися дядьки, оглядають серпи, випробовують
косу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353