Тому розумiння
символiчностi сновидiння чи психомалюнка полягау передусiм
у готовностi до сприймання багатозначностi психологiчного змi-
сту. Будь-який символ уднау в собi рiзнi й навiть дiаметрально
протилежнi значення, що вiдповiдають рiзноманiтним потягам,
тому символи не можна розумiти анатомiчне - Єх потрiбно
розумiти психологiчно, як образи "л i б i д о ".

Термiн "лiбiдо" був уведений 3. Фрсйдом i трактувався як
статевий потяг. Сила цього потягу виражауться в його здатностi
надавати специфiчного забарвлення й нестатевим потягам. Це
мау пряме вiдношення до символiки тому, що тi предмети,, якi
в життi, за звичайних умов. не мають до "статсвостi жодного
вiдношення, в символах можуть виражати "лiбiдо". Так, дерево
можна розумiти як фалiчний смисл через його схожiсть за фор-
мою, але разом з тим дерево також може означати й жiнку, або
матку, чи матiр (якщо сконцентрувати увагу на кругли кронi).
тднiсть значень утiлюуться в образи "лiбiдо". У символiцi за-
кiнчууться непохитнiсть (незрушнiсть), незмiннiсть значень ре-
чей (предметiв).

К. Юнг пише: "Якби ми захотiли в кожному даному випадку
визначити, що ось цей символ, поставлений замiсть матерi, а
той другий - замiсть чоловiчого статевого органа, то потрапили
б iз одного глухого кута в iнший" 11). Ми солiдарнi з К.Юнгом,
що не потрiбно забувати: "В царствi фантазiє почуття
у все".

Символ дау змогу психiцi iнтегруватися тому, що вiн у iр-
рацiональним утворенням, вiн у образ, а не поняття, котре не
допускау алогiчностей. К. Юнг звертав увагу на те, що символ
виражау ще непiзнане, невиразне, тс, що вiдчувауться, але не

о

" 12. Отже,

проговорюуться. Внаслiдок свого образного багатства символ не
мау чiтко окреслених рацiональних меж. Проте його життуве
значення для психiки важко переоцiнити - вiн виконуу iнте-
груючу функцiю, сприяу примиренню непримиренного. З цього
випливау, що символ здатний уднати в собi свiдомi й несвiдомi
змiсти, логiка яких перебувау в суперечностi.

Тут не можна не згадати про тестовi iнтерпретацiє малюнкiв,
якi фактично знiмають багатомiрнiсть значень символiв, вони
Єх роблять одномiрними й нiвелюють можливiсть бачення в
малюнку декiлькох семантичних картинок, важливих для ро-
зумiння несвiдомого. Тестова iнтерпретацiя "забирау" можли-
вiсть прояснення специфiки поуднання свiдомих i несвiдомих
аспектiв психiки в символ, можливостей створення мозаєчноє
картини образу несвiдомого шляхом комбiнування малюнкiв.
Фсноменологiчнщi пiдхiд бiльшою мiрою сприяу актуалiзацiє
структурно складних образiв несвiдомого, якi. у звязку з забо-
роною, не можуть пробити собi шлях у поведiнку й реалiзува-
тися.

Ми цiлком солiдарнi з Е. Керлотом. який указуу, що "сим-
волiзм у динамiчною й полiсемантичною реальнiстю" 12. Отже,
змiст символу не можна розумiти буквально, тобто за ним кри-
уться певний смисл, що не лежить на поверхнi й часто розкри-
вауться лише в поуднаннi з iншим малюнком.

Якщо поставити запитання про смисл символiчностi снови-
дiнь i малюнкiв, то спiльним буде те, що символiчнiсть завжди
вуалюу певний змiст, який потрiбно ще розкрити. Та що гово-
рити про сон чи малюнок, коли мова загалом теж символiчна -
це у система знакiв або символiв, шо позначають реальну дiйс-
нiсть або душевнi стани.

К. Юнговi вдалося встановити звязок мiж психологiую сну
й психологiую мiфу. Сон сягау в дитинство, мiф створювала
епоха, що мислила по-дитячому. Якщо ж звернутися до психо-
малюнка, то малювання вважауться дитячим заняттям, i часто
люди, котрi ШУТЬ в АСПН, говорять, що вони навiть забули,
коли малювали. Не викликау сумнiву факт опосередкованого
вираження того чи iншого психологiчного змiсту малюнком.
Рiдше трапляуться безпосередну вiдображення в малюнках яко-
єсь конкретноє ситуацiє (й то в образнiй формi), нiж опосеред-
коване викладення змiсту. Поряд iз цим малюнок виражау
змiст, про який його автор не збирався розповiдати, а iнколи
для нього самого цей змiст у вiдкриттям у звязку з його неус-
вiдомлюванiстю до цього часу.

Проiлюструумо згадане вище аналiзом малюнкiв Анi (32 ро-
ки) в контекстi використання лiбiдiозноє символiки.

Дуже нечасто ми можемо спостерiгати в малюнках суто фа-
лiчнi образи, якi за напрямом спiввiдносяться з лiбiдо. Ось,

132

Мол. 3. Чоловiк, жiнка i Я

примiром, мал. З, в якому фалiчний образ уплетений в сюжетну
канву Едiпового змiсту. З цього малюнка ми можемо бачити
наявнiсть iдентифiкацiє авторки малюнка з матiрю (справа єє
око на постатi матерi), увага до батька як чоловiка та злиття з
його фалiчною суттю представляу лiва частина малюнка (око
та повiка над ним зливауться з фалосом батька ). Око авторки
злiва явно вказуу на єє увагу до чоловiчо-жiночих стосункiв мiж
матiрю та батьком. Така вiдкрита iнформацiя, як у даному
випадку, хоч i пiд покривом загальноє теми "Чоловiк, жiнка i
Я", не часто виражауться в малюнках.

Частiше "лiбiдiозна" символiка, на перший погляд, зовсiм не
у такою, єє вiдношення до "лiбiдо" зясовууться шляхом аналiзу
малюнкового матерiалу, який щоразу однозначно вказуу на
силу впливу сiмейноє ситуацiє, особливостей дитячих (душев-
них) тяжiнь до близьких людей. За таких обставин символiка
лiбiдо виводить нас на стабiлiзовану внутрiшню суперечнiсть
суб скта, яка уднау iнстинкт життя, творчостi (енергiю лiбiдо)
з iнстинктом смертi-танатос (енергiя мортiдо).

Хоча тема .малюнка "Чолонiк, жiнка i Я", сама авторка малюнка визна-
л, iiiо фiтурка з.-iiка - батько, справа - мати.

133

Мил. 4. "Я" - реальне, "Я" - iдеальне

Кожного разу комплекси тематичних малюнкiв, незалежно
вiд неповторностi зображень i кольорiв, засвiдчують, що особи-
стiсна проблематика субукта виражауться в деструктивних тен-
денцiях - "психологiчноє iмпотенцiє" та "психо-
логiчноє смертi".
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88