А коли раптом дорога,
рiдна людина зникау (вмирау) - знову втрачауться спокiй у
життi, бо людина мордуу себе почуттям провини, нереалiзова-
нiстю своєх почуттiв. Так залишауться хибне коло.

Ми весь час, як читачi, певно, помiтили, виходимо при ана-
лiзi малюнкiв на джерела, закладенi ще в дитинствi. Це меха-
нiзми, якi розвиваються в часi i впливають на поведiнку
людини. В даних малюнках, наприклад, лелека - вгорi (мал.
107. "Дорога мого життя"), а далi - цiла мережа стосункiв, якi
розширюються, доповнюються рiзними людьми, iнформацiую,
життувим досвiдом. А по сутi - все так само, як i колись, по
спiралi (теж символ сексуального акту) й до смертi.

Авторовi малюнкiв треба подолати власнi опори у сприйман-
нi iнформацiє й глянути на все це iндиферентне, вiдчужено,
вiдсторонитися вiд свого матерiалу. Й особливо активно на все
цс реагувати не слiд, лише "взяти до вiдома" - i не бiльше. Це
не означау, що треба братися за вiдкриту в малюнку логiку й
щось одразу ж робити. Психiка так улаштована: нiщо безслiдно
не минау. Якщо почуте вiдповiдау дiйсностi, то в цьому й кри-
уться активнiсть, дiувiсть даноє iнформацiє, але на латентному
рiвнi. Поступово знайдеться можливiсть реального виходу iз
замкненого кола, зникнуть клiтка (мал. 82) та iншi обмеження
в реалiзацiє потенцiалу. Мрiє стануть здiйсненними.

Рефлексивнi знання надають людинi сил пiзнати себе й iн-
ших, знайти дорогу до конструктивних змiн. Пiдтверджуються
слова Фрсйда: "Злий дух щезау, якщо назвати його iмя".

Наблизившись до психоаналiзу, аналiзуючи комплекс ма-
люнкiв, бачимо, яке велике й важливе мiсце в життi людини
належить дитинству, де складаються певнi особливостi психiки
(механiзми), що дають про себе знати в подальшому "дорослому
життi".

ДiАЛОГ З "ОПОНЕНТОМ" (ЗАМiСТЬ ПiСЛЯМОВИ)

Опонент: Я безмежно лиха на всiх, хто займауться тренiнгом.
Хочеться Єм сказати: "Ти хоч би сам свою душу зацерував".

Вiдповiдь: Справдi, можна погодитися, що деякi тренiнг-
групи сьогоднi проводяться непрофесiйне. Особистiсна невiдко-
ригованiсть керiвникiв групи не дау пiдстав сподiватися на пози-
тивний ефект.

У своєй психокорскцiйнiй практицi ми ведемо не тренiнг, а
активне соцiально-психологiчне навчання. А це рiзнi речi, хоч
цi пiдходи збiгаються в базових органiзацiйних принципах. Що
ж до душi, то справдi, групова психокорекцiя передбачау по-
передню власну вiдкоригованiсть, що у професiйною необхiд-
нiстю.

О.: Загалом, я вражаюся Вами: як можна входити в глибин-
ний контакт з iншою людиною, тобi непотрiбноюi Це передба-
чау сильну любов до людей. Я на це не здатна!

В.: Пiд час сеансiв АСПН результати забезпечуються в
кiнцевому пiдсумку не любовю до людей (хоч це професiйно
необхiдна якiсть особистостi ведучого групи), а вмiнням аналi-
зувати поведiнковий матерiал (вербальний чи невербальний) i
обуктивувати логiку несвiдомого. Особистi стосунки керiвника
групи з тим чи тим учасником навчання не повиннi рiзнитися
мiж собою. Вони рiвнi, доброзичливi. Особистiснi стосунки з
окремими членами групи бажано не видiляти з-посеред iнших,
бо це не лише гальмуу iнтеграцiю групи, а й актуалiзуу "захи-
сти" iнших учасникiв навчання.

О.: Яку роль Ви вiдводите академiчнiй психологiє в психо-
корекцiєi

В.: Знання єє, без сумнiву, потрiбне для загальноє ерудицiє.
Проте необхiдно розумiти, що єє парадигма виросла на схема-
тизованiй моделi омертвленоє експериментом психiки, яка не
враховувала дiю несвiдомого. Несвiдоме сприймалось як фено-
мен, проте його функцiйнi характеристики залишалися незай-
маними в дослiдженнях i нiяк не позначалися на висновках
науковцiв.

Практична психологiя, особливо психокорекцiйна практика,
це специфiчна галузь, закономiрностi якоє обуктивуються на

випало з гнiзда й котиться вниз (це Ви, схожi з пташеням, яке
випало з гнiзда; мал: 98 i 91 - Ви падауте униз), i позначки
км можна вважати роками: чим бiльше ви проживали - тим
далi вiдкочувалися вiд батька. Мал. 107 символiзуу тенденцiю
до психологiчноє смертi. За фiнiшем - квiти, тобто добре. А
дорога порожня й невiдома (бiла). Проте поряд iз зеленню ба-
чимо - каменi, як надмогильнi, це - "натяк" на смерть i повне
уднання з рiдними: матiрю (аж у самому низу) й батьком.

Симптоми цих деструктивних тенденцiй можуть проявитися
в тому, що доросла дiвчина, примiром, не може пiдiйти й поцi-
лувати матiр й батька, не може бути просто з ними вiдвертою
("завжди у вiд них таумниця"), ласкавою. А коли раптом дорога,
рiдна людина зникау (вмирау) - знову втрачауться спокiй у
життi, бо людина мордуу себе почуттям провини, нереалiзова-
нiстю своєх почуттiв. Так залишауться хибне коло.

Ми весь час, як читачi, певно, помiтили, виходимо при ана-
лiзi малюнкiв на джерела, закладенi ще в дитинствi. Це меха-
нiзми, якi розвиваються в часi i впливають на поведiнку
людини. В даних малюнках, наприклад, лелека - вгорi (мал.
107. "Дорога мого життя"), а далi - цiла мережа стосункiв, якi
розширюються, доповнюються рiзними людьми, iнформацiую,
життувим досвiдом. А по сутi - все так само, як i колись, по
спiралi (теж символ сексуального акту) й до смертi.

Авторовi малюнкiв треба подолати власнi опори у сприйман-
нi iнформацiє й глянути на все це iндиферентне, вiдчужено,
вiдсторонитися вiд свого матерiалу. Й особливо активно на все
цс реагувати не слiд, лише "взяти до вiдома" - i не бiльше. Це
не означау, що треба братися за вiдкриту в малюнку логiку й
щось одразу ж робити. Психiка так улаштована: нiщо безслiдно
не минау. Якщо почуте вiдповiдау дiйсностi, то в цьому й кри-
уться активнiсть, дiувiсть даноє iнформацiє, але на латентному
рiвнi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88