Автори Кодексу виключили з нього такі злочини, як єресь, чарування тощо, відмовилися від кваліфікованої смертної кари і калічних покарань. Однак і після цього покарання залишалися досить суворими. Смертна кара передбачалася більш ніж у сорока випадках. У другій частині Кримінального кодексу («Про злочини») давався перелік вчинків, які розглядалися як злочини.
Усі злочини за Кодексом розділялися на дві групи: злочини проти публічних інтересів і злочини проти приватних осіб. Останні в свою чергу поділялися на злочини проти особи і злочини проти влас-
ності. Захисту приватної власності Кримінальний кодекс 1791 року приділяв особливу увагу: їй було присвячено сорок вісім зі ста двадцяти п'яти його статей.
Своєрідністю Кодексу була абсолютна визначеність санкцій: кожному злочину відповідало строго фіксоване покарання. Така система виключала будь-яку сваволю суду у виборі міри покарання.
Підсумок розвиткові кримінального законодавства французької буржуазної революції підбив Кримінальний кодекс 1810 року. У ньому дістали відображення і закріплення принципи буржуазної законності, що вже установилися. Певною мірою було переглянуте революційне законодавство. Кодекс 1810 року забезпечував послідовний, неухильний захист капіталістичної власності, експлуатації і буржуазної держави. Жорстокі покарання встановлювалися за посягання на приватну власність, за порушення прав власника. Суворо переслідувалися державні злочини, кара чекала за найменшу непокірність властям.
Структура Кримінального кодексу 1810 року була більш складною, хоча в цілому дотримувалася побудови Кримінального кодексу 1791 року. Складався Кодекс 1810 року з чотирьох книг. Перша і друга книги були присвячені загальним питанням покарань, їх видам, кримінальній відповідальності, тобто основним поняттям і принципам кримінального права. Третя книга давала конкретний перелік кримінальних діянь і визначала в кожному окремому випадку вид і міру покарання. І нарешті, четверта книга була присвячена поліцейським порушенням і покаранням.
Кодекс вводив тричленну класифікацію кримінальних діянь, які залежно від характеру покарання розділялися на три групи. До першої належали найтяжчі діяння — злочини, які каралися болісними або ганебними покараннями. Другу групу складали провини, які каралися виправними заходами. Для третьої групи — поліцейських порушень, були передбачені покарання поліцейського характеру.
Покараннями болісними та ганебними Кримінальний кодекс вважав смертну кару, каторжні роботи, депортацію—довічне заслання в одну з французьких колоній, гамівний дім. У деяких випадках ще додатково призначалися таврування і загальна конфіскація. До покарань ганебних належали виставляння біля ганебного стовпа, вигнання, громадська деградація — усунення від усіх публічних посад і служб та позбавлення багатьох цивільних прав. Виправними покараннями були тюремне ув'язнення, штраф та ін. Поліцейськими покараннями могли стати короткострокове ув'язнення, штраф, конфіскація певних предметів.
298
299
т
Частина третя
ія оі.ржаеіі і и/>аии Нокі>го ЧІЛ І'
Види покарання ча Кримінальним кодексом Франції 1810 року
ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ,
болісні і ганебні ганебні виправні ПОЛІЦеЙСЬКІ !-
Смерть Виставляння біля Тюремне ув'яз- Тюремне ув'яз- 1
ганебного стовпа нення на строк нення на строк Й
Каторжні роботи в ошийнику від одного до І|
довічні Тимчасове по- П'ЯТИ ДНІВ II;
Вигнання збавлення деяких її
Депортація прав політичних, Грошовий штраф т
Каторжні роботи Громадська деградація громадянських або сімейних ВІД ОДНОГО ДО 15 1: франків ||
строкові йї
Штраф Конфіскація пев- ||
Гамівний дім них предметів, на 1
які накладено 1
арешт 1
Кримінальний кодекс Франції 1810 року мав велике прогресивне значення. Він грунтувався на буржуазному принципі рівності всіх громадян перед законом, закріпляв основні положення буржуазної законності.
Позитивною якістю Кодексу була ясність, точність і виразність його формулювань. Вплив Кодексу 1810 року позначився на розвитку кримінального права в Іспанії, Бразилії, Швейцарії, Бельгії і т.д.
Кримінальне право Німецької імперії. Розвиток кримінального законодавства в Німеччині відбувався досить своєрідно. Вже в першій половині XIX століття були прийняті Кримінальні кодекси в Баварії і Саксонії. У 1851 році з'явилося кримінальне уложення в Пруссії. Всі ці кодифікації зазнали значного впливу з боку французького Кримінального кодексу 1810 року. У 1869 році з'явилося Кримінальне уложення Північно-Німецького союзу. У травні 1871 року Уложення Північно-Німсцького союзу після незначних змін перетворилося на загальнонімецьке Кримінальне уложення. Харакіерною для нього були наявність широких, неясно сформульованих складів злочину і значне посилення репресій за політичні злочини. Страті або тюремному ув'язненню підлягали винні у «верховній і земській зраді», в образі імператора або місцевих монархів, у вчиненні опору владі і т.ін.
За своєю структурою і змістом Кримінальне уложення Німецької імперії нагадувало Кримінальний кодекс Франції 1810 року, який свого часу став зразком для Кримінального кодексу Пруссії 1851 року. Уложення 1871 року складалося з трьох частин. Перші дві частини
300
Розвиток буржуазної
до початку XX століття
л
Розділ II
були присвячені загальним питанням кримінального права: розмежуванню злочинів, провин і поліцейських порушень, кримінальній відповідальності, принципам покарання і т.д. Третя частина розглядала конкретні види злочинів і покарань.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166