Вихід було знайдено в поширенні державного втручання в економіку і сферу соціальних відносин з метою їх стабілізації. Свій вияв це знайшло як у проведеній лейбористами в повоєнні роки націоналізації вугільної промисловості, сталеливарної промисловості, транспорту, зв'язку і т.д., так і у створенні у націоналізованих галузях публічних корпорацій, що були підпорядковані загальному керівництву з боку відповідних міністерств. Поширення набули державно-монополістичні змішані органи, до керівництва яких входили і державні посадові особи, і представники крупних компаній. Відбувається втручання держави і в сферу соціальних відносин.
Ситуація змінилася на початку 80-х років, коли уряд консерваторів обрав політику обмеження втручання держави в економіку, політику, спрямовану на підтримку вільного ринкового господарства і особистої ініціативи. Така політика отримала назву «народного капіталізму».
Еволюція партійної системи. У XX столітті у Великобританії зберігалася двопартійна система. Дві провідні партії — консерваторів і лібералів — навперемінно приходили до влади. Однак розвиток державно-монополістичного капіталізму, поляризація соціальних сил внесли певні зміни в партійно-політичну систему Великобританії.
Розвиток буржуазної держачи V ________в XX сіпо.гіїнті __ \
Розділ І
Консервативна партія (колишні торі) є партією великої монополістичної буржуазії і земельної аристократії. Вона відкрито виступала за підтримку реакційних режимів в Європі та Азії, за наступ на елементарні права робітничого класу, за придушення національно-визвольного руху, за збереження феодальних пережитків у державному ладі і праві Великобританії, її лідери сприяли встановленню фашистського режиму в Італії і Німеччині. У XX столітті консервативна партія зберегла свою силу і авторитет.
Лібершіьна партія (колишні вігі) — це партія торговельно-промислової буржуазії. Ліберальну партію підтримували дрібна буржуазія і якась частина робітничого класу. У XX столітті програма партії, де основною тезою була «свобода торгівлі», застаріла. Розпочинається її розклад. Певна частина рядових членів залишає ліберальну партію. У 1930 році все це завершується розколом ліберальної партії.
Двопартійна система у зв'язку з цим була порушена, але збереглася. Місце ліберальної партії в цій системі зайняла партія лейбористів.
Створена в 1906 році лейбористська партія швидко набирала сили. Відразу після закінчення Першої світової війни лейбористи провели реорганізацію своєї партії. Готуючись до боротьби за владу, вони вносять зміни до партійної програми. Лейбористи заявляють про необхідність побудови нового суспільства, встановлення системи народовладдя. Основним методом досягнення цієї мети повинна була стати, яквважали вони, трансформація капіталістичного суспільства.
На парламентських виборах 1923 року лейбористи стали другою партією. За порадою консерваторів, які хоч і перемогли, однак втратили значну частину місць у парламенті, король доручив лідеру лейбористів Р. Макдональду сформувати уряд. Це був перший в історії Великобританії лейбористський уряд. Однак ні перший (1924 р.), ні другий (1929-1931 рр.), ні наступні уряди лейбористів ніяких суттєвих заходів не вжили. Ідея «конструктивного соціалізму», з якою виступали на виборах лейбористи, була нежиттєздатною.
Остаточне становлення нинішньої двопартійної системи в тому вигляді, у якому вона діє у Великобританії сьогодні, відбулося лише після виборів 1945 року і визначної перемоги на них лейбористів.
Таким чином, у Великобританії зберігається двопартійна система, сутність якої полягає в пануванні на виборах двох основних партій — консерваторів і лейбористів.
Ще однією впливовою політичною силою у Великобританії була комуністична партія.
324
т
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Підсумки виборів до парламенту Англії в 1979 році
Партія Виборці : Відсоток ь
Консерватори 13,7млн. ! 44
Лейбористи ; 11,5млн. і 37
Ліберали 4,3 млн. і 14
Національний фронт і 191 тис. | 0,6
Комуністи ; 17 тис. ! 0,05
Вибори 1987 року
Консерватори — 42 % Лейбористи — ЗО %
Після Першої світової війни в країні виникають перші комуні^ стичні групи. У 1920 році на установчому з'їзді було створено кому4 ністичну партію Великобританії. Розвивалася компартія досить пс вільно і лише після Другої світової війни активізувала свою ди ність. У 1951 році комуністична партія Великобританії прийняла нов програму «Шлях Британії до соціалізму». На сьогоднішній день ком-Ц партія втратила велику кількість своїх членів і відіграє незначну роль в суспільстві.
На початку 20-х років в Англії почали виникати фашистськії організації, серед яких виділялася створена 1923 року група британсь ких фашистів. У 1930 році фашистські організації об'єднуються в| єдиний союз. Лідером британських фашистів стає колишній члей| виконкому лейбористської партії Освальд Мослі.
Британські фашисти переймали «досвід» нацистів Німеччини, 5 створювали власні штурмові загони. У червні 1934 року була зроб- ] лена спроба фашистського перевороту. Фашисти зчинили бійку з* робітниками в залі Олімпія, організували мітинг у Гайд-парку, наї якому були присутніми 2500 фашистів. Виступи робітників, антифа- а шистські демонстрації, у яких брали участь більш ніж 150 тисяч чо-; ловік, зірвали спробу фашистського перевороту.
Збереглися фашистські організації і після Другої світової війни. Сьогодні у Великобританії участь у політичному житті бере Націо^ нальний фронт — угруповання фашистського напряму.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166