Певні нововведення були зроблені в промисловості і банківській справі Японії. Відповідно до наказу генерала Макартура про ліквідацію концернів відбувалася декартелізація військово-промислових монополій — «дзайбацу». Формально наказ був виконаний, але насправді власники концернів розподілили свої підприємства поміж членами своїх родин, зберігаючи таким чином повне панування як у промисловості, так і у фінансових справах.
У 1945 році був прийнятий закон про профспілки, відповідно до якого робітники отримали право на організацію професійних спілок, підписання колективних договорів, право на проведення страйків за наявності певних умов, восьмигодинний робочий день і т.ін. Було введене соціальне страхування,
Отже, суспільно-економічний лад Японії під впливом усіх цих досить радикальних заходів був перебудований на ліберально-демократичних засадах.
Конституція Японії 1947 року. Відповідно до плану перебудови державного ладу Японії в демократичному напрямку штаб генерала Макартура розробив проект нової японської Конституції. Проект був переданий на розгляд японського парламенту, обраного 10 квітня 1946 року за новим виборчим законом. Парламент конституцію прийняв, потім затвердила її Таємна рада. Вона була опублікована в листопаді і946 року і набрала чинності 3 травня 1947 року.
Конституція 1947 року встановлює парламентську монархію. Вона зберігала імператора, який вважався «символом держави і єдності народу». Його статус визначався волею японського народу, якому належала суверенна влада (ст. 1). Імператор не повинен був здійснювати державну владу (ст. 4), однак за ним були закріплені деякі конституційні повноваження: призначати прем'єр-міністра за поданням парламенту, головного суддю Верховного суду за поданням кабінету міністрів, скликати парламент і розпускати нижню палату, затвер-
джувати міжнародні договори тощо. Усі ці дії імператора набирали законної сили тільки за порадою і після схвалення кабінетом міністрів, який відповідав за них перед парламентом.
Імператорська влада в цілому була серйозно обмежена Конституцією. Становище японського імператора було дуже схожим на статус англійського короля. Такі імператорські органи, як Таємна рада, міністерство імператорського двору, були ліквідовані.
Роль «вищого органу державної влади і єдиного законодавчого органу країни>> відігравав парламент Японії. Він складався з палати представників і палати радників (ст. 42). Нижня палата обиралася на чотири роки, верхня — на шість років з переобранням половини радників через три роки.
Для того щоб закон вважався прийнятим, потрібна була проста більшість обох палат парламенту. Нижня палата мала певну перевагу. Відповідно до Конституції законопроект міг.бути прийнятим навіть при відсутності його схвалення палатою радників. Однак фактично законодавство було зосереджене не стільки в парламенті, скільки в його численних комісіях. Така система з'явилася в японському парламенті завдяки американським радникам.
Виконавча влада належала кабінету міністрів. Тут теж відчувався вплив англійської парламентської практики. Прем'єр-міністра обирав парламент зі своїх депутатів. Як правило, це був лідер партії, яка отримала перемогу на виборах. Після цього він номінальне при-, значався імператором. Прем'єр-міністр сам підбирав членів кабінету, а також мав право відсторонити міністра від посади
Відповідно до Конституції японський кабінет міністрів у повному складі несе відповідальність перед парламентом. У разі недовіри кабінету останній діставав відставку. Але прем'єр-міністр мав право розпустити палату представників і призначити нові вибори.
Багато нового Конституція внесла в структуру і діяльність судових органів Японії. Верховний суд став не тільки вищою інстанцією для всіх інших судових органів країни, аіе, як і в США, дістав право тлумачити Конституцію і давати конституційну оцінку прийнятим парламентом законам.
Конституція містить широкий перелік буржуазно-демократичних прав і свобод, проголошуючи рівність громадян перед законом, свободу совісті, свободу зборів і об'єднань, право на працю і освіту. «Народ безперешкодно користується всіма основними правами людини», — наголошувалося в статті 11 прийнятої Конституції.
376
377
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу.
Розвиток бурмсуаіної держачи \ в XX столітті \
Розділ І
Судова система Японії
ВЕРХОВНИЙ СУД
Апеляційний суд (8 судів)
"Місцевий" суд (49 судів)
"Сімейні" суди
Дисциплінарні суди
Певним досягненням нової японської Конституції стало закріплення виборного місцевого самоврядування. У кожній префектурі запроваджувалися свої збори, що складалися з сорока або більше депутатів, обраних населенням. Подібні збори були в містах і селах. Ці збори отримали право в межах своєї компетенції видавати постанови, збирати податки, розпоряджатися своїм майном. Виконавчими органами зборів були губернатори в префектурах, мери — в містах і сільські старости — в селах. Усі вони обиралися місцевим населенням.
Особливістю Конституції 1947 року є включення до неї декларації про відмову японського народу на вічні часи «від війни як суверенного права націй, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу розв'язування міжнародних спорів» (ст. 9). Японія зобов'язувалася не створювати «сухопутні, морські і військово-повітряні сили». Однак після підписання 1951 року на конференції в Сан-Франциско мирного договору між США і Японією під назвою «сил самооборони» були створені сучасні збройні сили.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166