У французькій буржуазній революції діяли такі руідійвд|
1) селянство (близько 22 мільйонів чоловік), основна г™* люції, кровно зацікавлена в ліквідації феодалізму. Селянг віддано боролося за повне знищення всіх феодальних поі дворянського землеволодіння. Не випадково аграрне питанняї ло в революції провідне місце; ;
2) міські низи: ремісники, дрібні торговці, підмайстри, ки — зародок майбутнього робітничого класу, їх на той ча$| валося близько 1,5-2 мільйонів чоловік. Вони билися в їм—* вах революційних сил, посідали тут особливе місце, поі найрадикальнішою, найреволюційнішою силою;
3) буржуазія, до складу якої входили фінансисти, верхі власники мануфактур, промислових підприємств та ін. На ви попередніх учасників революції буржуазія виступала як «ч
158;
Розділ І
група,
що мала свою програму. Вона була найорганізованішою си-
'*& жадібно рвалася до влади. Я Конкретні умови й обставини привели до -бойового союзу цих керівником якого виступала буржуазія. Характеризуючи розста-вк'у класових сил під час французької буржуазної революції, слід 'якреслити, що 1789 року буржуазія в союзі з народом боролася „поти монархії, дворянства і панівної церкви. У Франції буржуазія була тим класом, який справді очолював революційний рух.
Своєрідність англійської буржуазної революції була зумовлена особливим політичним і класовим складом табору революції. В Англії на відміну від французької буржуазної революції буржуазія в союзі з новим дворянством боролася проти монархії, проти феодального дворянства і проти панівної церкви. Буржуазія знайшла тут собі союзника в особі джентрі. В цьому компромісі, таким чином, і була суть усіх особливостей революції. Отже консервативний характер англійської революції пояснюється тривалим союзом між буржуазією і більшою частиною великих землевласників, союзом, що становить істотну відмінність англійської революції від французької.
Це зовсім не означало, що народні маси Англії були усунуті від боротьби. Селянство і міська біднота Англії брали активну участь у революції. Робітники, ремісники, незаможні селяни й орендарі, дрібні торговці та інші верстви населення винесли на собі основний тягар боротьби. Селянство і в Англії було основною бойовою силою революції. Але підкорити революцію сво'їм інтересам, реалізувати свої вимоги в процесі революційної боротьби, очолити революцію вони не змогли.
У північноамериканській революції також була своєрідною розстановка класових сил. Основною рушійною силою боротьби за розв'язання завдань революції були народні маси. На боці революції билися Фермери, ремісники, робітники, дрібна буржуазія міст, зобов'язані слуги. Допомагали у війні за незалежність і раби-негри. Але керівниц-'йо опинилося в руках національної буржуазії і частини плантаторів-Р*>овласників, які виступали в єдиному блоці. Наявність такого союзу (буржуазія плюс плантатори) пояснює, чому лідери американсь-4)1 Революції були дуже близькими до лідерів англійської рево-^ЦІЇ і більш стриманими, ніж вожді буржуазної революції у Франції. . Табір контрреволюції був представлений панівними класами Анг-1 так званими лоялістами—тими елементами колоністів, які були зв'я-
своїми інтересами і добробутом з Англією, виступали прихильни-ританського панування, підтримували англійського короля та його '. Це були передусім великі плантатори на півдні, багате купецт-
159!
Частина третя
Історія держави і І Нового часу
\
Розліл І
во, що підгримувало економічні тісні зв'язки з Лондоном та Ост-І компанією, королівські чиновники, духівництво Англіканське»] великі землевласники та представники родовитої аристократи, Щ
У буржуазної революції 1848-1849 років у Німеччині < особливості. Глибокий відбиток на склад і характер р> революції наклали міжнародна обстановка, успіхи проле руху, загострення класової боротьби між буржуазією і класом. Усе це ускладнювало і без того напружену сит волюції в Німеччині рушійними силами були:
1) робітничий клас, що був більш розвинутим, ніж у І буржуазних революціях. Робітники Німеччини вже мали пев боротьби за свої права і визволення. У 1844 році вибухнуло І ткачів у Сілезії, яке показало, незважаючи на стихійність здатність робітничого класу до революційної боротьби, ничий клас Німеччини був ще нечисленний, роз'єднаний, І політичної партії;
2) селянство, що було кровно зацікавлене в знищенні їй кріпацтва і феодального ладу. Селянські повстання про* всій Німеччині, однак у них не було розмаху, властивого І му рухові у Франції, через те що розшарування, яке вже п| у німецькому селі, і політична роздробленість Німеччині зменшували силу цих виступів;
3) буржуазія, яка виступала як керівник революції, алеї язкою, схильною до зради, компромісу, побоювалася пре була зв'язана з юнкерством. Вона очолила революцію не тс нею стояв народ, а тому, що народ штовхав її поперед < ка буржуазія з самого початку була схильна до зради. Вона І змову з юнкерством, старими феодальними силами, вступі з монархією і дворянством проти народу.
Саме ці особливості розстановки сил у трьох західноєв| ких і американській революціях і визначали їх характер.' давали можливість зрозуміти, чому процес становлення б) держави і права в різних країнах проходив різними шляхами^ наковими темпами.
§ 3. Основні етапи революцій
ч_/гже, в ході1 буржуазних революцій; ся союз класових сил, керівна роль у якому належала буржу
і(. ті.11") •'."' < "днати ці сили, надати споїм вузькоклаеовпм Інтересам о/о характеру, буржуазія висунула г?сла, здатні привернути
до боротьбі! народ.
Наприклад, за часів французької буржуазної революції і 789- 1 794 таким закликом, підтриманим учасниками революції, став '«Сво-
бод?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166