- рівність, братерство'». Однак у міру того, як розгорталася ре-волю'Ііч стаїзаіо очевидно, що кожний з її учасників розумів пі слова по-своєму. Буржуазія трактувала їх як свободу від феодальних обмежень і перешкод, формальну рівність перед законом, свободу приватної власності, свободу експлуатації. Народні маси прагнули під цим прапором досягти іншого результату: фактичної рівності і свободи від експлуатації, зрівняльного розподілу землі і т.ін. Тому з розвитком революції, в міру того, як вона підносилася на все вищий щабель, зростали і поглиблювалися суперечності між її учасниками. Все це призводило до того, що на якийсь .момент буржуазія, намагаючись припинити революцію, сама ставала контрреволюційною силою, а народні маси, навпаки, прагнули вести революцію далі, поглиблюва-, ти її, справедливо вважаючи, що вони не здобули ще від революції істотних результатів. Виникав розкол у самому таборі революції.
Так ставала очевидною загальна закономірність усіх буржуазних революцій: неможливість тривалого союзу промислової й торгової буржуазії, яка виступала гегемоном революційного табору, із основною р> шійкою силою революції — народом, бо існували розбіжності в питанні про зміст і способи здійснення соціально-економічних; політичних та інших суспільних перетворень.
До того ж треба зважити на те, що й сама буржуазія не була Цілком однорідною. До її складу входили аристократична верхівка. середі;' ьерсгви у вигляді торгово-промислової буржуазії і, нарешті, Дрібна буржуазія. Кожна з цих груп мала свої власні інтереси, які часте- не збігалися, а. навпаки, суперечили один одному.
Всі мі причини зумовили те, що всередині єдиної спочатку маси учас-
ників революції з її розвитком і розв'язанням поставлених перед нею
3аДдаш. відбувалося розмежування, змінювалося співвідношення класо-
вих сил. Окремі групи буржуазії відходили від резолюції, намагалися
'"Тримлгн її подальший розвиток, припинити поступальний рух уперед,
еРе'ус;іили до контрреволюційного табору, а на зміну їм приходили ті
Шалььі сили, які ще не вичерпали своєї революційної енергії.
. ! '• зс гатювка класових сил, їх співвідношення, яке змінювалося у
"У РО'згорїання буржуазної революції, були покладені в основу ви-
160
161
Частина третя
'
Історія держави ____ Нового час
ділення найважливіших етапів розвитку буржуазних революцій, підхід дає можливість визначити основні закономірності прої
Аналіз головних етапів розвитку буржуазної революції но розпочати з Франції. Тут революція була найбільш рішучі слідовною, тут вона пройшла всі етапи, досягла кульмін піднесення у своєму розвитку.
Вихідним моментом у визначенні етапів розвитку фр; жуазної революції 1789-1794 років є положення про пос розвиток буржуазної революції. Французьку буржуазну спочатку очолювала партія конституціоналістів, після неї ю во перейшло до жирондистів, потім настало панування якобі на з цих партій спиралася на більш передову. Щойно якась просувала революцію до тієї межі, коли вже не могла очі цю партію відтискав більш сміливий союзник, який йшов за волюція рухалася, таким чином, по висхідній лінії.
Отже, французька буржуазна революція пройшла три етапи, розвиток йшов по висхідній, на кожному з етапів реї ним рухом керувала одна з буржуазних партій.
Перший етап революції тривав з 14 липня 1789 року по ня 1792 року. Безпосереднім приводом до початку револ: конфлікт Людовика-ХУІ з Генеральними штатами, з допомі уряд сподівався знайти шляхи і засоби подолання фінансо:
Відкриття Генеральних штатів, куди було обрано ші< ставників від дворянства і духівництва, а також шістсот дві третього стану (головним чином представників великої відбулося 5 травня 1789 року. Але виявилося, що принцип установи залишився старим: кожний стан діставав один гол ставники третього стану не погодилися з цим, вимагаючи ноі ципів роботи, поіменного голосування.
Наполягання народних мас, їх підтримка депутатів ну прискорили розвиток подій. Відчувши, що зволікання хвилю народного обурення, яке може повернутися і проти Генеральних штатів, депутати третього стану вжили рі ходів: 17 червня 1789 року проголосили себе Національ: рами, а 7 липня — Установчими зборами. Таким чином, воі на шлях рішучої боротьби з абсолютизмом.
Тим часом уряд готувався до кривавої розправи з антиі ним рухом (у столицю стягувалися війська), однак народ, зірвав ці плани. Тринадцятого липня 1789 року спалахнуло
162
я оуржуазної деузісави і права
л
Розділ І
стання! Чотирнадцятого липня повстанці штурмом оволоділи ко-П°яівською фортецею - в'язницею Бастилією. Ця подія не тільки ятувала Установчі збори, а й була початком буржуазної революції.
у перші дні революції панувала, на перший погляд, єдність усіх «еволюційних сил. Спільні лозунги, здавалося, згуртували всіх в од-ооідну масу: робітників, власників мануфактур, ремісників та адвокатів. Це були дні революційного піднесення, час, коли різниця в намірах буржуазії і народу ще не виявилася досить чітко. Боротьба дроти королівського абсолютизму, станової нерівності, різноманітних феодальних інститутів на якийсь час об'єднала буржуазію і народ, створила враження єдності їх корінних інтересів.
У часи революційного піднесення були прийняті важливі рішення: про утворення буржуазної національної гвардії, про скасування феодальних станів і станових привілеїв, про свободу промисловості і торгівлі. Було запроваджено нову адміністративну систему, за якою Франція поділялася на вісімдесят три департаменти, проведено цер-І повну реформу. Вершиною цих перетворень було прийняття Установчими зборами 26 серпня 1789 року найважливішого програмного .
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166