документа революції — Декларації прав людини і громадянина. Розроблена в дусі загальнонаціонального маніфесту, який проголошував права громадян, що скинули панування феодального гноблення, Декларація закріплювала найважливіші принципи буржуазного ладу.
«Представники французького народу, які складають Національні збори, беручи до уваги, що незнання, забуття або зневаження прав людини є єдиними причинами суспільного лиха і псування уряду, — було сказано у вступі до Декларації, — вирішили відновити в урочистій декларації природні, невідчужувані, невіддільні і священні права людини, з метою, щоб ця декларація, будучи постійно перед усіма членами суспільного організму, безперервно нагадувала їм їхні права і обов'язки».
Декларація проголошувала, що «люди народжуються вільними 1 Р№НИМИ в правах» і що метою якого б то не було політичного союзу збереження природних і невід'ємних прав людини, що такими пра-^ми є «свобода, власність, безпека і опір гнобленню» (ст. 1-2).
Джерело суверенітету — в нації, підкреслювалося в Декларації. ^У «закон є виразом загальної волі» (ст. 6). Базуючись на цих поло-&,?.ННЯХ'вона закріплювала принцип загального виборчого права. В ній про представницький характер законодавчого органу як вер-ІГ° органу влади. «Всі громадяни мають право особисто або че-
163
Частина третя
/Історія держави І праві" / Нового часу
рез представників брати участь у виданні законів». А закон рівний для всіх, незалежно від того, чи дає він заступництво, чиї!
Декларація не просто проголошує природні, невід'ємні'! людини — вона одночасно розкриває їх сутність.
Так, свобода визначалась як право «робити все, що не І іншому». Таким чином, здійснення кожною людиною її при прав не має інших меж, крім тих, які забезпечують іншим суспільства користування такими ж правами. Крім того,: забороняти дії, шкідливі для суспільства. «Все, що не заС законом, дозволено» (ст. 5).
Отримало роз'яснення і природне право на безпеку, що зй| своє виявлення в закріпленні принципу законності. «Ніхто Ні бути обвинувачений, затриманий або арештований інакше, —~| джувала Декларація, — як у випадках, визначених законом, писаними ним формами» (ст. 7). Ті, хто віддають незаконні <| підлягають карі.
Було закріплено і презумпцію невинності. Як ствер._._, „ ларація, «кожна людина вважається невинною до того час$| не оголосять винною» (ст. 9), а тому не повинно бути в раЗй| ніякої надмірної суворості.
Закон не має зворотньої сили, вважала Декларація. бути покараний інакше, як в силу закону, встановленого і об* ного до вчинення злочину і законно застосованого» (ст. 8). А,| кон повинен встановлювати «тільки строго і очевидно необхії
І, нарешті, Декларація підкреслювала неминуще значені ва власності, проголошуючи його природним, «непорушним і ЄІ| ним» правом (ст. 17). Нікого не можна позбавити цього пра нятком, коли того «явно вимагає громадська необхідність»,: засвідчена, і за умови справедливого і попереднього відіш
Декларація 1789 року згадувала також інші права і свобод».;! ний обмін думками і переконаннями є одне з найцінніших п ни, кожен громадянин може, отже, вільно говорити, писати, ти, але повинен при цьому відповідати за зловживання цією сн у випадках, визначених законом», — було сказано в статті рації. Гарантувалася свобода віросповідання і релігійних пе
Для утримання громадської сили і для витрат по упра заявляла Декларація, необхідні податки. Всі громадяни ма особисто через своїх представників визначати необхідність І ких податків, «вільно на них погоджуватися, стежити за їх
"Л
.V
їх р:')3г.:іг>. спосю опо Ііігчуванмя. стягані*л І строк,
* ' якч ноші встановлюються» (ст. 14).
Зна!!'г!ии сног втілення і сформульованії Монтсск'с ідея створення організаційно незалежних одна від одної І взаємноярівноважених гілок дер/кавної влади: законодавчої, виконавчої га судової. В статті 16 було скидано: -Суспільство, в якому не забезпечена гарантія прав іневстанов нний розподіл влади, не має конституції».
Принципи Декларації прав людини і громадянина 1789 року були викликом старому відживаючому ладу. Декларація утверджувала но-' вий буржуазний лад, новий тип експлуатації— буржуазний. Цей суто буржуазний характер Декларації проявлявся і в тому, що вена обминула мовчанням питання про скасування всіх феодальних повиннос-тей і феодального землеволодіння. Нічого не було сказано і про скасування рабства у французьких колоніях, не було згадки і про свободу союзів і 'зборів.
Вже на першому етапі розвитку революції виявилася ще одна за-кономіг'іііеіь — есе наочнішим ставав її буржуазний характер. Се-' лянські виступи Змусили Установчі збори зайнятися аграрним питанням. Четвертого серпня 1789 року Установчими зборами було проголошено «повне знищення феодального режиму», а насправді — декретоване скасування лише другорядних особистих феодальних повинносте» селян і деяких монопольних прав дворянства. Найважливіші для селянина так звані реальні повинності (ценз, панщина, шампар'І згідно з декретом підлягали викупу.
Одночасно всупереч принципам Декларації прав людини і громадянина Установчі збори закріпили новий порядок виборів ч органи Державної нлади і врядування. Було введено цензову виборчу систему, за якою провадився розподіл усіх громадян на «активних» і «па-сивних>>. При сьому виборчих прав набували лише «активні». До їх «шалу входили чоловіки, що досягли двадцяти п'яти років*, не були лугами за винагороду, сплачували прямий податок у розмірі, не ниж-МУ за триденний заробіток робітника, і мали можливість на свій кошт РИдоати спорядження і зброю для служби в національній гвардії.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166