Декларація закріплювала непорушність прі ності, розглядала її як природне і невід'ємне право людини-І
У Конституції Франція проголошувалася республікою, на влада належить народу — сукупності всіх французьких передбачався досить своєрідний порядок здійснення з влади. Всі громадяни, які прожили на одному місці не менОК| місяців і досягай двадцяти одного року, щороку обирали ~ чий корпус, який діставав право пропонування законів. Законодавчим корпусом законопроект потребував наступного^ дження народом. З цією метою «законодавче пропон далося в усі департаменти Франції. І коли через сорок днів «в половині департаментів плюс один одна десята частина них зборів кожного з них ... не відхилить проект, він вважа йнятий і стає законом» (ст. 59).
170
оуржуапші дерзкави і права
\
Розділ І
Структура управління Французькою Республікою за Конституцією 1793 року
ЗАКОНОДАВЧИЙ КОРПУС
ВИКОНАВЧА РАДА
• і І: Начальники загального | управління 1 Агенти зовнішніх відносин 1
^^ ї. І-^« Центральне управління 1
ДЕПАРТАМЕНТСЬКІ ЗБОРИ ВИБІРНИКІВ
Кантон
Первинні збори (200-600 виборців)
Проміжне управління
Муніципальне управління
Безпосереднє управління доручалося Виконавчій раді. Порядок її формування був також демократичним. Збори вибірників кожного департаменту висували по одному кандидату. З цих вісімдесяти трьох кандидатів Законодавчий корпус призначав двадцять чотири члени Виконавчої ради (ст. 63). На основі виборів також формувалися місцеві органи державного управління в комунах, дистриктах і департаментах. Особлива роль при цьому відводилася первинним зборам громадян.
Отакою була Конституція 1793 року, яку якобінці відповідно до своєї ідеї передали на затвердження народу. І вона була схвалена в
льшості Департаментів, навіть у тих, де хазяйнували заколотники. Однак подальший розвиток подій, різке погіршення внутрішньої
зовнішньої обстановки змусили якобінців змінити свої плани дер-*авн°ї перебудови Франції. Щоб підняти французький народ на вій-
У> організувати й озброїти армії, забезпечити їх продовольством,
амати опір контрреволюції, потрібна була єдина воля, тверде цен-РЗДІзоване управління. Все це змусило якобінців відмовитися від
Лення в життя Конституції 1793 року, відкласти її здійснення. Щоб
171
Частина третя
;ія І>І р. т-ини і лраед 11ч.:ого часу
захисшпі себе, революції потрібен оув моїутній, дііювийдер; механізм. Так на практиці виникла ; розвинулася система які кої диктатури —• Реголюцішіий уряд якобінців.
Єдиним центром усього управління стан Національний «Порядок управління Францією буде революційним до самогоз сання миру», — сказано в декреті ьід 10 жовтня 1793 року,!) цесі боротьби Конвент зосередив у своїх руках усю найвищу^ і став єдиним центром управління. V системі якобінської не було розподілу влади: Конвент мав праве видавати за рез систему створених при ньому комітетів І комісій здійсн жавне керівництво країною, провадив у життя власні декр більшого значення надавалося двом комітетам: Комітету кого порятунку і Комітету громадської безпеки.
Комітет громадського порятунку складався з дев'яти чле належали вирішальні повноваження. До компетенції КомітІ віднесено всі справи, пов'язані з обороною країни, він прої кож найважливіші дипломатичні заходи, мав право в разі п< нювати структуру державних органів, здійснював управління! Під його безпосередній контроль підпадали всі власті та
службові особи. Комітет громадського порятунку, роботою я Революційний уряд якобінської диктатури
НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНВЕНТ
і Комітет "І- Г Комітет
І громадської І
І безпеки
Відомства
Паризький і;
ЯКООІНСЬКИЙ і!
І і Адміністрація ' Г Комісар ; І ь————— ~~—— і Конвенту!
! Революційний | І комітет
ДЕПАРТАМЕНТ
І оміса ? [Конвенту
оуржуилюї і права
Розділ І
\ видатні діячі революції М. М. Робесп'єр, Л. А. Сен-Жюст, Дантон, став фактичним урядом революційної Франції.
Важливе місце в системі державного механізму якобінської дикта-посідав і Комітет громадської безпеки, який керував боротьбою внутрішніми ворогами. Він мав право заарештувати будь-яких осіб, запідозрених у контрреволюційній діяльності. Комітет керував робо-~)іо місцевих органів безпеки, зокрема комітетів нагляду.
Безпосередніми представниками Конвенту на місцях, провідниками його ролі були комісари Конвенту, наділені надзвичайними повноваженнями, їх направляли в ті місця, де революції загрожувала найбільша небезпека. Під їх керівництвом було проведено ряд дуже важливих заходів: зміцнення революційної армії, ліквідація контрреволюційних заколотів, боротьба проти спекуляції та ін. Інколи в Конвенті залишалося не більше двохсот депутатів — решта як комісари їздили по країні.
, Органом нещадної боротьби з контрреволюцією був реорганізований якобінцями Революційний трибунал. Ворогами народу, які підлягали суду Революційного трибуналу, визнавали всіх, хто здавав фортеці ворогам, підтримував зв'язок з контрреволюцією, організовував заколоти, приховував продовольчі запаси та ін. Покарання для винних було одне — страта. Підставою для вироку була «совість присяжних, підтримана любов'ю до вітчизни».
Судочинство було простим: за наявності доказів трибунал виносив обвинувальний вирок без виклику свідків і розгляду додаткових Доказів.
Серйозні зміни відбувались і в системі місцевого управління. Муніципалітети було очищено від контрреволюційних елементів. На місцях створювалися революційні комітети і комітети нагляду. Особлива роль належала революційним комітетам, яким передавалися Різноманітні функції державного управління.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166