8), шо фактично забороняло боротьбу робітників- .•' за підвищення заробітку.
У такому різному ставлені:! якобінців до робітників і селян виявилася їх класова сутність, подвійність дрібного буржуа -- - -приватне- І го власника і трудівника одночасно. Таким чином, дрібнобуржуазна партія якобінців уже тоді побоювалася робітничого класу, який тільки- ї но оформлявся, побоювалася його згуртованості й організованості.
Якобінці виконали основні завдання революції. Вони знищили | феодалізм у Франції, нещадно задушили внутрішню контрреволюцію, визволили країну від інтервентів. Історична велич якобінців І полягала в тому, що вони були «якобінці з народом». Ось чому якобінський Конвент був саме диктатурою низів, тобто найнижчих верств міської та сільської бідноти.
Однак перемоги 1794 року загострили суперечності у якобінському таборі. Основні завдання буржуазної революції були розв'язані, | і подальше поглиблення революції в умовах того часу було об'єктивно неможливим. Поступово звужуваїася класова база якобінців. Розгром 1 лівих течій у революційному русі, збереження антиробітничого законодавства і г.ін. позбавляли якобінців підтримки найреволюційні-ших верств — робітників і сільської бідноти. Незадоводсна політикою якобінців була також середня і велика буржуазія, інтереси якої вони обмежували примусовими позиками, податком на багатих тощо. Треба зважити й на те, що селяни як переважна більшість населення Франції після ліквідації феодальних відносин, закріплення їх права приватної власності на землю, усунення загроз реставрації відвернулися від незрозумілого для них революційного руху в Парижі. Якобінці, таким чином, настроїли проти себе велику буржуазію і в той же час не зуміли залучити на свій бік бідноту. Конвент розмахувався на широкі заходи, а для їх проведення не мав належної опори, не знав навіть, на який клас треба спиратися для проведення того чи іншого заходу.
Все це створювало сприятливі умови для контрреволюційного перевороту. Буржуазія, яка боялася відновлення феодальних порядків і тому мирилася з політикою якобінців, тепер, коли безпосередня загроза реставрації у.икула, перейшла до активних дій. Все частіше в Конвенті лунали виступи проти Робесп'єра. Незабаром він був зму-
піений залишити Компет громадського порятунку. Робесп'гр в'лчу-нав, що готугіпси змова. У своїх виступах у Конверті, а потім в Якобінському клубі він вимагав покарати зрадників 1 налякані цим "імоз-пики вирішили діяти. Двадцять сьомого липня 1794 року — 9 термідора за республіканським календарем —- відбувся контрреволюційний переворот. З якобінською диктатурою було покшчено. РобесІГєр, його ЛратРобесп'ср-молодший, Сен-Жюстта Інші видатні діячі революції були страчені. До влади прийшла велика буржуазія. Термідоріанський переворот означав не тільки падіння якобінці», а й фактичний кінець революції.
Таким чином, безперервно, по висхідній ігіюв розвиток французької буржуазної революції до того часу, поки завдання, що стояли перед нею, не були розв'язані. Конституційна монархія, Республіка якобінська диктатура — основні віхи цього процесу.
Докладний розгляд головних етапів французької буржуазної революції дає можливість, порівнюючи з ними шлях, який пройшли буржуазні революції в інших країнах, визначити як загальні риси, так і особливості, що були їм властиві.
В. англійській буржуазній революції також можна виявити три основних етапи розвитку. Річ у тім, що англійська революція була своєрідним прообразом французької. У парламенті часів революції легко розпізнати три ступені, яким у Франції відповідали Установчі збори, Законодавчі збори і Національний конвент.
Були тут і партії, які виросли з різних дореволюційних пуританських сект і доповнили свої релігійні програми політичними вимогами. Так, противники короля — пуритани з початком революції розділилися на три самостійні політичні течії: пресвітеріан, індепен-дентів і левелерів. •
Пресвітеріанство було найпоміркозанішим з них угруповань. Воно становило праве крило революції і виражало Інтереси великої буржуазії та земельної аристократії, їх мета, як і конституціоналістів французької буржуазної революції, — встановлення конституційної монархії, обмеження сваволі короля і підкорення королівської влади парламенту.
Індепенденти висловлювати сподівання середніх верств міської буржуазії і нового дворянства — джентрі. Вони теж прагнули встановлення конституційної монархії, але йшли у своїх намірах далі пресвітеріан, вимагали значно більших обмежень корони на користь парламенту.
Частина третя
/Історія держави і права __________Нового часу____
Лєвелери — представники ремісників і вільного селянства — хотіли істотніших перетворень державного устрою, домагалися проголошення республіки і справжньої рівноправності громадян. Найбільш радикальна частина левелерів, так звані дигери, вимагала навіть знищення приватної власності і встановлення майнової рівності людей.
У боротьбі цих політичних угруповань і позначилися основні етапи англійської буржуазної революції.
Першим з них став етап встановлення конституційної монархії (1640-1649 рр.). В Англії центром боротьби, керівником широкого антифеодального руху, що переріс у революцію, був скликаний у листопаді 1640 року королем Карлом І парламент, який увійшов в історію під назвою Довгого. Цей парламент висунув ряд вимог: регулярне скликання сесій, ліквідація надзвичайних судових органів, контроль за урядом та ін. Король змушений був погодитися. П'ятнадцятого лютого 1641 року Карл І підписує Трирічний акт, за яким перерви між сесіями парламенту не повинні були перевищувати трьох років.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166