За вимогою Бісмарка були скликані Національні збори в Бордо, які 26 лютого 1871 року підписали попередній мирний договір з Пруссією, а також сформували новий уряд на чолі з А. Тьєром.
За умовами мирного договору Франція втрачала Ельзас і Лотарингію, сплачувала контрибуцію в розмірі п'яти мільярдів франків. Відбувалася також прусська окупація частини Франції. Але Париж не збирався складати зброю. У лютому 1871 року був прийнятий Устав Національної гвардії, визначена її структура (комітет батальйону, рада легіону, Центральний комітет Національної гвардії). У березні 1871 року до ЦК Національної гвардії було обрано двадцять чоловік, із загального складу в шістдесят членів. Народ зберіг зброю, перевіз гармати в робітничі квартали Парижа.
Революція 18 березня 1871 року. Ця революція була спровокована спробою Тьєра роззброїти Національну гвардію Парижа і перш за все відібрати в неї артилерію. Розпочата урядом 18 березня 1871 року військова операція закінчилася повним провалом. Влада пере-
237
Частина третя
Історія держави і права Нового часу
йшла до Центрального комітету Національної гвардії. Уряд Тьєра втік до Версаля, вивів туди війська, поліцію, жандармерію.
Центральний комітет Національної гвардії швидко встановив порядок у столиці, надіслав до міністерств і відомств своїх представників, здійснив ряд соціально-економічних заходів. Основні зусилля він, однак, спрямував на організацію виборів до Паризької Комуни.
Вибори Паризької Комуни відбулися 26 березня 1871 року, а 28 березня на майдані біля ратуші Паризьку Комуну урочисто проголосили. Обрано було замість дев'яноста тільки вісімдесят шість її членів. Однак зі складу Комуни відразу вибув двадцять один чоловік. Залишилося шістдесят чотири члени Комуни. Серед них були представники різних політичних течій: бланкісти, прудоністи, неоякобінці, члени паризької секції І Інтернаціоналу. Через деякий час вийшло ще шістнадцять делегатів. На 1 квітня були призначені додаткові вибори, на яких було обрано двадцять два делегати.
Програмним документом Паризької Комуни стала Декларація Комуни «До французького народу» від 19 квітня 1871 року, покликана «роз'яснити характер, зміст і мету революції», що відбувається. Головною метою революції Декларація проголошувала «визнання і зміцнення Республіки, єдиної форми правління, сумісної з правами народу, з правильним і вільним розвитком суспільства». Одним з принципів політичного устрою була визнана повна автономія Комун на всій території Франції. Невід'ємними правами таких Комун повинні бути: затвердження комунального бюджету, управління місцевими службами, організація судочинства, внутрішньої поліції, освіти, організація міської оборони і національної гвардії. Повинна бути забезпечена «постійна участь громадян у справах Комуни», вільний захист їх інтересів. Передбачалося призначення через обрання або за конкурсом відповідальних змінюваних посадових осіб і комунальних чиновників.
Виступаючи проти обтяжливої нерозумної деспотичної централізації, Декларація домагалася політичної єдності у вигляді «добровільної асоціації всіх місцевих ініціатив, вільного і добровільного співробітництва». Тому органом центральної адміністрації країни повинні були стати Збори делегатів усіх об'єднаних Комун. Отже, форма об'єднання нагадувала конфедерацію.
Державний лад Паризької Комуни був досить своєрідним.
Найвищим органом була сама Паризька Комуна, яка відразу оголосила себе «єдиною владою». Комуна визнала недійсними накази
238
Розвиток бурзісуазпої держави до початку XX століття
л
Розділ II
або повідомлення версальського уряду, забороняла чиновникам і службовцям їх виконувати. Було накладено «секвестр на все рухоме і нерухоме майно і на цінні папери всіх видів», які належали членам версальських зборів, членам Уряду національної оборони і уряду Тьєра. Всі вони були визнані незаконними.
Паризька Комуна не знала розподілу влади, її декрети і розпорядження виконували комісії, які вона створювала зі свого складу. Комуна обирала десять таких комісій, кожна з яких відала «функціями колишніх міністерств». Це були такі комісії:
1) виконавча комісія, яка мала провадити в життя усі декрети Комуни і постанови інших комісій;
2) військова комісія заміняла військове міністерство;
3) комісія продовольства, яка мала забезпечити Париж продуктами харчування не менше, як на три місяці;
4) комісія фінансів отримала повноваження міністерства фінансів; в її розпорядженні знаходився Французький банк;
5) комісія юстиції;
6) комісія громадської безпеки, в віданні якої перебувала префектура поліції;
7) комісія праці, промисловості і обміну;
8) комісія громадських служб;
9) комісія зовнішніх відносин;
10) комісія освіти.
Однак така структура державного апарату мала серйозні недоліки. У Паризькій Комуні не було належного керівництва центру: президія обиралася лише на один тиждень. У комісіях не існувало постійного голови або бюро. Але централізація управління була вкрай необхідна. Спочатку реорганізували виконавчу комісію, яка тепер складалася з дев'яти представників усіх інших комісій і спрямовувала їхню роботу. Першого травня 1871 року був прийнятий декрет про організацію Комітету громадського порятунку, який складався з п'яти членів. Але цей орган вже не встиг як слід розгорнути свою діяльність.
Почалася робота по створенню центрального апарату управління. Так, Центральний комітет Національної гвардії направляв до міністерств своїх представників. Те саме робила і Паризька Комуна, призначаючи в усі важливі відомства по одному делегату, який мав працювати під контролем комісії і Комуни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166