І зробили
над нею божницю в тому місці, де лежить тіло її...».
— Чим була відома ця жінка?
— Який слід залишила в історії?
(Євпраксія-Адельгейда вільно володіла грецькою
мовою, займалася наукою. Через деякий час Зоя (так
її звали у Константинополі) завершила свій медичний
трактат «Мазі». Розділом про гігієну тіла імператриця
випередила європейських вчених на два століття. Муж-
ня жінка — виступила публічно проти глави Константи-
нополя—Генріха IV—від нього зазнала наруги і по-
просила захисту в Церкви).
6. Однією з найбільш відомих активних політичних
діячів древньої Русі була дочка улюбленого сина Яро-
слава — великого князя київського Всеволода — Анна,
яку літописці прозвали Янка. Літопис Нестора віщує:
«Отправилась в Греческую землю Янка... Й привела
Янка митрополита Иоанна».
З» 35
— Яка подія відображена в літопису?
— Чим була відома Янка?
(З невідомих причин Янка ще в дівоцтві постриглася
в монахині, а Всеволод створив для неї жіночий монас-
тир святого Андрія. Коли вмер київський митрополит,
знайти йому заміну було доручено саме дочці Всеволо-
да. Про цю подію і розповідає літопис).
Я. АГ. ДМИТРОВСЬКА,
3. О. СЕРГ1ЙЧУК.
КОЗАЦЬКА БЕРЕГИНЯ
Літературний вечір
X* ,
?: Ведучий 1: 3 давніх-давен людям відомо: «дере-
во життя» — це гілочка, на якій ростуть три листочки.
Перший листочок — символ минулого часу, другий —
сучасного, а третій — майбутнього. Зображення «дере-
ва життя» зустрічається на каменях далеких часів і
свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нероз-
ривний взаємозв'язок минулого, сучасного і майбутньо-
го. Як це розуміти? А так, що все навколишнє — це
наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається за-
раз, народжується майбутнє.
А.-,,,/ Ведучий 2: Історія народу, як і життя людини, має
с1'*" героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Оскіль-
ки в героїчному найбільше виявляється національний
характер народу, його душевна краса, його талант, то
ці сторінки особливо хвилюють і викликають почуття
національної гордості. В історичному минулому україн-
ського народу було таке неповторне і легендарне явище,
як Запорізька Січ. Це про неї М. В. Гоголь у своєму
творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось вона, Січ! Ось те
гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви!
Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Укра-
їну!»
г, ,'• Ведучий 1: Запорізька Січ... Козаччина... Найле-
гендарніше минуле українського народу, його святиня...
36
Синонім свободи, людської й національної гідності, та-
лановитості...
Читець:
" Було колись в Україні —
Ревіли гармати;
Були колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю...
^
' : ' Ведучий 2: Та хто ж вони — козаки? Давайте
спробуємо на хвилину замислитись над змістом слів
«козак», «козаки». Що вони будять в душі? Мабуть, у
вашій уяві спалахнув образ сильних, мужніх і відданих
рідній землі людей. Мабуть, через віки до вас дійшов
шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї, сто-
гін української землі від копит навальних ординців, бій,
як блискавка, як межа між життям і смертю, між мину-
лим і майбутнім нашого народу.
; Ведучий 1: Живучи у дикому степу чи на дніпров-
ських островах, козаки байдужіли до звичних мирських
радостей. Нехтували і добробутом, глузували з багатст-
ва, здавалося, навіть жіночі чари не мали над ними
влади. Відданий жінці душею і тілом, козак уже не
зміг би беззастережно виконувати свій обов'язок. Для
забезпечення високої боєздатності війська потрібні були
насамперед молоді, неодружені. За свідченням Даніеля
Крмана, який 1709 року із шведською армією побував
на Україні, запорожці свідомо цуралися жінок, аби бути
хоробрішими, повсякчас готовими до війни. Звідси — су-
вора етика неписаних законів Великого Лугу, звідси й
усі історії, пов'язані з цією темою — - серйозні, смішні,
скандальні.
>•• Ведучий 2: До фортеці Запорізької Січі під стра-
хом смерті заборонялося приводити жінок. Крім того,
запорожці вважали не бажаним козаку женитися з мо-
лодих років. В основі цих звичаїв було, по-перше, ба-
жання мати регулярне військо з високою бойовою го-
товністю. Це досягалось за рахунок відречення запо-
рожців від^сімей, жіноцтва взагалі, і концентрації всіх
своїх розумових і фізичних сил на військовій справі,
Вони перебували фактично на казармовому становищі.
По-друге, у козака було дуже небезп.ечне життя, над
ним повсякчасно кружляла смерть, тож мати дружину
37
та дітей за таких обставин означало свідомо прирікати
їх на сирітство.
Ч й т е й ь:
Ой три шляхи широкії
Докупи зійшіиоь,
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший —
Молоду дівчину.
(Т. Шевченко. «В казематі»)
Ведучий 1: Як повідомляє Д. І. Яворницький, на
одному з запорозьких прапорів був зображений козак
, на коні, а під ним — напис: «Козак куди хоче, туди й
скаче, ніхто за ним не заплаче». Але, на жаль, помиля-
лися козаки, бо у кожного була мати, були й сестри, ко-
хані, наречені, були й дружини з дітьми. Вони й пла-
кали, виряджаючи козаків на січ, у похід, чекали рока-
ми їх повернення, а, не дочекавшись, знову чекали...
Вели без чоловіків домашнє господарство, ростили й
виховували синів і знову їх проводжали услід за бать-
ками...
Читець:
.. .'/-••'-« / десь там юрми, натовпи, там люди!
> Там зорі в небі чисті, як ромен.
Ще жінка мужу падає на груди,
І діти тягнуть руки до стремен.
Жінки дорогу слізьми перемили...
(Л. Костенко. «Маруся Чурай»)
Ведучий 2:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68