Наш чєлавєк) — М-да, — вже й сама дивуюся своїй жахливій фантазії, — в них однаково не було шансів. А все ж… Усі так стібали твою тексту: «АЖАСТ МЕЙБІ, АЙМ КРЕЙЗІ». Це ж тішу «очі-ночі» чи «любов-кров».
Руслана : Да, це був знамєнітий текст. З точки зору лірики — дійсно попса, ми до нього особливих вимог не мали. Йшли на це свідомо — мені потрібен був простий текст. Хоча би з огляду на те, що я інгліш, гм, стаді, ги-ги…
Класно! — (Мене впирає її «ги-ги» навіть більше, ніж героїчне бажання вивчити англійську)
Руслана :…потрібно було, щоби я розуміла, про що співаю. А взагалі, в «Танцях» для нас важлива не смислова нагрузка, а такі речі, як «ШІДІРІДІДАНА», щоби ви могли вигукувати їх, коли танцюєте. Це примітивний текст, але не банальний. Він не має ні філософської, ні сюжетної нагрузки. ЦЕ — ЕМОЦІЯ. Зараз пів-Європи співає: «Джаст мейбі айм крейзі» -і нічого…
(ну, французи взагалі, напевно, й цього тексту не розуміють. Не слажилося в них із англійською. Жалко пацанів. Ну, хоч Руслана їх порадує):
Руслана :… ми вже рекордно довго тримаємося у франко-фламандських чартах. Такого ше не було. А взагалі, «Wild Dances» — це пісня-перформанс.
(Як з'ясувалося, з біса вдалий перформанс — не, брати і сестри? В європейських чартах Руслана зависає значно добше за Бру Спірс, а в Чехії і Словаки їй світить Золотий Альбом. Бідна Бру ридає у кутку…)
А покажи, будь, ласка, що тобі дали на World Music Awards .
Руслана : Ось таку штуку дали. — (Ставить тії нас столик золотого дяпана з м'ячиком в руках. Я його вам зразу фоткаю) . — Ще його отримали Ашер, Селін Діон (мамма. Скільки можна страждати?!) , Авріл Лавін, Алісія Кейс… Хто ж іще? Боже, не пам'ятаю навіть, з ким язажигала.
Карочє, всі самі модні і жирні.
Руслана : Ну, такі — жирнуваті.
Пам'ятаю, багато твоїх, гм, посилань було на Шакіру…
Руслана : Ми шукали, де брама Шакіри. Хотіли повісити їй на ту браму мій плакат.
Типу, прибити щит на ворота Константинополя?
Руслана : Типу да. Наступного разу знайдемо її обов'язково це зробимо. По приколу. В неї весною має виходити новий альбом — а тут на брамі таке-во.
Добриє ви.
Руслана : Да, добриє…
(Руслана гигоче при цьому так, що в її стовідсотковій ОФІГЕННОСТІ в мене немає вже жодного сумніву).
Руслана : До чого я це говорила? Ми ж пері живали, що нас Штати можуть простібать з таким текстом, а нічого подібного. Ми на Awards так всіх класно довбанули драйвом, потужним саундом та енергетикою, що…
(що, думаю, в пари-трійки америкосів пропала схильність до патологічного ожиріння. Хоча є в Америці й дещо добре):
Руслана : ми там робимо всю музику своїй
А наша? В вас у Львові така студія кльова… Це. реальна потреба чи просто хороший понт?
Руслана : студію ми вже перевезли сюди. Ми тут робимо матеріал, а технічні всі параметри доробляємо в Америці. Я перепробувала дуже багато студій — поки що Штати реально вставляють. А ще там є така традиція — коли виходить зірка першого ешелону — всі в партері підіймаються і починають плескати. Ну, ясно там, на Вітні Хьюстон всі обридалися, на Селін Діон всі обридалися, на Майкла Дуґласа всі встали, на Ашера всі попідскакували…, На Памелу Андерсон всі так «сдєржанно», на Роббі Вільямса взагалі ніяк не відреагували…
Серйозно?!
Руслана : Угу. Спокойняк повний. А ми коли вийшли, то Віталій (Клічко), що страшенно переживав за нас, побачивши реакцію, вибіг на сцену ще до того, як його оголосили. Він мав мені вручати нагороду. А він же в цьому залі знімався в «12 Друзів Оушена» — коротше, каже: все так символічно, все в житті переплітається і все таке. І що сталося — коли ми тільки почали співати, півпартера зразу встало. Стоячи нас зустрічали. Спасіба, Амєріканци. Дуже потішили. Так що текст себе виправдав. А критики на нього було купа — і до Євробачення, і після. Казали, що Шекспір у гробу перевертається…
А що з Шевченком робиться!…
Руслана : Точно. Тільки критика — це завжди добре. Знаєш, найбільш саркастичними є німецькі журналісти: хоч-не-хоч, а десь та й підколупнуть. І навіть німці при всьому своєму форматі журналістики сказали: «Так що ми, типу, тут пишемо про Руслану? — була така хвиля, коли мені аналізували всьо, аж до ДНК, — Якою ми хочемо бачити Європу — інтелігентною й імпотентною чи дикою і сексуальною?»
По— моєму, геніально і просто. Риторичне питання, хоча й альтернативне:.
Руслана : Ми внесли щось природне і справжнє.
На цьому ставлю жирну крапку. АМІНЬ. РУСЛАНА РУЛИТЬ. Вона реальна Супер- Пупер-Зірка. Сумнівів немає жодних.

На Різдво, брати і сестри, Маленька Принцеса
побажала вам ВІРИТИ У СЕБЕ,
і ВСЕ тоді здійсниться.

Дикості Вам.

ФАКТЮКИ:
Капці Руслани:
Помаранчеві черевики Stееl, середньої висоти.
Читка Руслани:
спеціалізована етнографічна література.
Музика Руслани:
етніка, класика, інколи старий-добрий рок штибу LЕD ZЕРРЕLIN
Хатка Руслами:
на Хрещатику з панорамою бульвару Хм ницького. Зйомна хатка. Є своя на Подолі, ремонту не доходять руки.
Спортзал Руслами:
ех, вам би такі концертні танці!
Політична позиція Руслани:
до останнього лишалася аполітичною, та врешті її глибинно дістало знущання з народу.
Предметна краса Руслани:
прапор Євроспільноти. Яко предмет. Прапор Туреччини та ін. країн яко краса.
Мій подарунок Руслані:
2 Жовті Книжки.
Подарунок Руслани мені:
1 диск із синглом і вовчиком на малюночку, 1 красива відкритка з красивою Русланою і красивим автографом.
Краса і сила, одним словом. Но пасаран».
Ґм, перечитавши це інтерв'ю, розумію, що такої кон'юнктурщини ще мій лептоп не бачив. Дуже-дуже смішно, After all .
Однак, як я вже сказала, чаю мені дали.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55