в зігнать. Зо всіми миттю побратались, Посватались і покумались – названі види суспільно-побутових зв'язків, на яких трималася давня громада. Перелік по низхідній, за значенням. Побратимство – вища форма товариського єднання – було поширеним у козацькому середовищі (Низ і Евріал у п'ятій частині «Енеїди», побратими Назар і Гнат у п'єсі «Назар Стодоля» Т. Шевченка тощо). Сватами називалися не тільки рідні нареченого – нареченої, чоловіка – жінки, а всі, хто вступав у якусь обопільну угоду, купівлю-продаж та ін. Куми – хрещений батько по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеної матері, батько дитини по відношенню до хрещеного батька, хрещеної матері.

Були бурлаки сі моторні,Тут познакомились той час,З диявола швидкі, проворні,Підпустять москаля якраз.Зо всіми миттю побратались,Посватались і покумались,Мов зроду тутечка жили;Хто мав к чому яку кебету,Такого той шукав бенкету,Всі веремію підняли. Досвітки, вечорниці – вечірні зібрання молоді восени та взимку, на яких у буденні дні поряд з розвагами виконувалася певна робота (звичайно прядіння, вишивання), а в свята влаштовувалися гуляння. Інколи збиралися тільки на вечір, а спати розходилися по домівках, а інколи тут же в обраній і підготовленій для цього хаті дівчата гуртом лягали спати, а на світанні вставали, готували з принесеного сніданок і продовжували свої заняття. Певне, звідси і слова-синоніми: вечорниці-досвітки.

Де досвітки, де вечорниці,Або весілля де було,Дівчата де і молодиці,Кому родини надало,То тут троянці і вродились;І лиш гляди, то й заходилисьКоло жінок там ворожить,І, чоловіків підпоївши,Жінок, куди хто знав, повівши,Давай по чарці з ними пить. В ніска (носа) – гра в карти. Кількість гравців не обмежена. Здають по три карти. Гравець зліва від того, хто здає карти, починає ходити, говорячи партнерові: «Іду під тебе носа».
В пари – див. коментар: І, 37.
В лави – гра в карти. Микола Гоголь у своєму словничку до «Енеїди» так пояснює цю гру: «…У лави грають звичайно ушістьох. Сідають за стіл три проти трьох, здають карту і кожен грає з тим, що сидить навпроти, не втручаючись у загальну гру. Старша карта бере, і кількість таких взяток означає виграш; на чиїй з двох сторін їх більше, ті виграють, а сторона, що виграла, дає тій, що програла, стільки ударів джгутом, наскільки перевищено набрані взятки» (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. – М., 1952. – Т. 9. – С. 511).
У помфиля – карточна гра, у якій старша карта – жировий валет.
Візок – див. коментар: І, 37.
В кепа – карточна гра в дурня.
В сім листів – тобто «в сім карт» (у старі часи карти називали ще «листами»).

Які ж були до карт охочі,То не сиділи дурно тут;Гуляли часто до півночіВ ніска , в пари , у лави , в жгут ,У памфиля , в візка і в кепа ,Кому ж із них була дотепа,То в гроші грали в сім листів ,Тут всі по волі забавлялись,Пили, іграли, женихались.Ніхто без діла не сидів. [10] Еней один не веселився,Йому немиле все було;Йому Плутон та батько снився,І пекло в голову ввійшло.Оставивши своїх гуляти,Пішов скрізь по полям шукати,Щоб хто дорогу показав:Куди до пекла мандровати,Щоб розізнати, розпитати,Бо в пекло стежки він не знав. Нар.: Хата на курячій ніжці (Номис. – С. 201).

Ішов, ішов, аж з русих кудрівВ три ряди капав піт на ніс,Як ось забачив щось і уздрів,Густий пройшовши дуже ліс.На ніжці курячій стоялаТо хатка дуже обветшала,І вся вертілася кругом;Він, до тії прийшовши хати,Хазяїна став викликати,Прищурившися під вікном. Жовна – набряк залоз на шиї.

Еней стояв і дожидався,Щоб вийшов з хати хто-небудь,У двері стукав, добувався,Хотів був хатку з ніжки спхнуть.Як вийшла бабище старая,Крива, горбатая, сухая,Запліснявіла, вся в шрамах;Сіда, ряба, беззуба, коса,Розхристана, простоволоса,І, як в намисті, вся в жовнах. [13] Еней, таку уздрівши цяцю,Не знав із ляку де стояв;І думав, що свою всю працюНавіки тута потеряв.Як ось до його підступилаЯга ся і заговорила,Роззявивши свої уста:«Гай, гай же, слихом послихати,Анхізенка у віч видати,А як забрів ти в сі міста? [14] Давно тебе я дожидаюІ думала, що вже пропав;Я все дивлюсь та визираю,Аж ось коли ти причвалав.Мені вже розказали з неба,Чого тобі пильненько треба, –Отець твій був у мене тут».Еней сьому подивовавсяІ баби сучої спитався:Як відьму злую сю зовуть. Сівілла – у стародавніх греків і римлян – ім'я жінок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба), пророкували звичайно в стані екстазу, як це подано в бурлескно-зниженому тоні далі, у 18 – 19-й строфах третьої частини «Енеїди». У Стародавньому Римі найбільш відомою була Кумська Сівілла (із Кум). У сцені першої зустрічі з Енеєм Сівілла наділена рисами баби-яги, як вона постає в українській народній демонології. Далі – виступає в образі звичайної в ті часи баби-ворожки і шептухи. За віком Сівілла доводиться бабою, а то й прабабою І
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98