з каючком причалив к ним. [65] Еней з Сівіллою своєюНе мішкавши в човен ввійшли;Кальною річкою сієюНа той бік в пекло поплили;Вода в розколини лилася,Що аж Сівілла піднялася,Еней боявсь, щоб не втонуть,Но пан Харон наш потрудився,На той бік так перехопився.Що нільзя оком ізмигнуть. Півалтина – монета в півтори копійки. Уже в часи І. Котляревського старовинна, востаннє чеканилась при Катерині І (роки царювання 1725 – 1727). Назва грошової одиниці походить від татарського алти – шість.
Гони – дуже давня міра відстані, в різні часи в різних місцевостях її числове значення не було сталим. Означала довжину від 60 до 120 сажнів (сажень – 2,134 метра).
У бур'яні бровко муругий – триголовий пес Цербер, який охороняв вхід до підземного царства. Муругий – сірої масті зі смугами темнішого кольору.

Приставши, висадив на землю;Взяв пів-алтина за труди,За працьовиту свою греблю,І ще сказав, іти куди.Пройшовши відсіль гонів з двоє,Побравшись за руки обоє,Побачили, що ось лежавУ бур’яні бровко муругий,Три голови мав пес сей мурий,Він на Енея загарчав. [67] Загавкав грізно в три язики,Уже був кинувсь і кусать,Еней підняв тут крик великий,Хотів чимдуж назад втікать.Аж баба хліб бровку шпурнулаІ горло глевтяком заткнула,То він за кормом і погнавсь;Еней же з бабою старою,То сяк, то так, попід рукою,Тихенько од бровка убравсь. [68] Тепер Еней убрався в пекло,Прийшов зовсім на інший світ;Там все поблідло і поблекло,Нема ні місяця, ні звізд,Там тілько тумани великі,Там чутні жалобнії крики,Там мука грішним не мала.Еней з Сівіллою гляділи,Якії муки тут терпіли,Якая кара всім була. [69] Смола там в пеклі клекотілаІ грілася все в казанах,Живиця, сірка, нефть кипіла;Палав огонь, великий страх!В смолі сій грішники сиділиІ на огні пеклись, горіли,Хто, як, за віщо заслужив.Пером не можна написати,Не можна і в казках сказати,Яких було багацько див! Син свого часу, І. Котляревський у період написання перших трьох частин «Енеїди» обстоював гуманне ставлення до кріпаків, але не засуджував кріпацтво в цілому як систему. Звичайно, не треба забувати й того, що публічне засудження кріпацтва каралося законом. В урядових актах кріпаки – тільки «піддані», власність поміщиків, а не рівноправні громадяни держави. Кріпацтво, як у центрі Росії, так і на її околицях, переживало апогей, хоча разом з тим уже втрачало свою історично-економічну доцільність.

Панів за те там мордовалиІ жарили зо всіх боків,Що людям льготи не давалиІ ставили їх за скотів.За те вони дрова возили,В болотах очерет косили,Носили в пекло на підпал.Чорти за ними приглядали,Залізним пруттям підганяли,Коли який з них приставав. Мужчир – тут у значенні: ступка (див. також коментар: IV, 54).

Огненним пруттям оддиралиКругом на спину і живіт,Себе що сами убивали,Яким остив наш білий світ,Гарячим дьогтем заливали,Ножами під боки штрикали,Щоб не хапались умирать.Робили рознії їм муки,Товкли у мужчирях їм руки,Не важились щоб убивать. «Чим тіло грішило, тим приймає муки за гріх» – ця сентенція лежить в основі давніх народних уявлень про пекельні муки.

Багатим та скупим вливалиРозтопленеє срібло в рот,А брехунів там заставлялиЛизать гарячих сковород;Які ж ізроду не женились,Та по чужим куткам живились,Такі повішані на крюк,Зачеплені за теє тіло,На світі що грішило смілоІ не боялося сих мук. Хльору дать – дати чосу (К.), нагонку; всипати.
Цехмістер – старшина цеху. Цехами звалися в містах об'єднання ремісників однієї або кількох близьких спеціальностей.
Ратман (нім. Ratmann) – радник; член міського магістрату, ратуші.
Бургомістр (нім. Вьrgermeister) – міський голова. В часи Котляревського так звали старших членів міської ради. У старі часи в міському житті цехи відігравали першорядну роль, тому перелік міських урядовців відкривають цехмістри. Син канцеляриста міського магістрату, І. Котляревський двадцятирічним юнаком сам починав службу в канцелярії і прекрасно знав «чиновну братію». Недарма через кілька років він залишив губернську канцелярію в Полтаві заради дуже нелегкого хліба домашнього вчителя в поміщицьких родинах. Досить сказати, що в ті часи поміщик міг записати неімущого вчителя своїх дітей у кріпаки. Можливо, саме це було причиною, чи однією з причин, що Котляревський через три роки залишив учителювання і поступив на військову службу. В усякому разі чиновникам у пеклі відведено друге місце – по табелю, так би мовити, суспільних гріхів – після панів, «що людям льготи не давали». Третіми в цій ієрархії побачимо осіб духовного сану вкупі з «розумними филозопами», до яких письменник теж немилосердний.

Всім старшинам тут без розбору,Панам, підпанкам і слугамДавали в пеклі добру хльору,Всім по заслузі, як котам.Тут всякії були цехмістри,І ратмани, і бургомістри,Судді, підсудки, писарі,Які
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98