ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
в топилось сало,Так шкварилися сі в огні;Були і світські, і черниці,Були дівки і молодиці,Були і паньї, й панночки;Були в свитках, були в охвотах,Були в дульєтах і в капотах,Були всі грішні жіночки. З пекла Еней з Сівіллою попадають в чистилище, де душі померлих очищаються від гріхів перед тим, як потрапити до раю, або, згідно з іншими релігійними уявленнями, де зважують їхні добрі й благі, праведні й грішні земні діла, щоб відправити у рай чи в пекло.
Но се були все осужденні,Які померли не тепер;Без суду ж не палив пекельнийОгонь, недавно хто умер;Сі всі були в другім загоні,Як би лошата або коні,Не знали попадуть куда;Еней, на перших подивившисьІ о бідах їх пожурившись,Пішов в другії ворота. Як між гадюки чорний уж – чорний уж – під такою назвою автор, мабуть, мав на увазі або поширений і зараз у степовій зоні України вуж водяний (Nаtrіх tessellatа), який, на відміну від звичайного вужа, часто на тім'ї має чорну пляму, або неотруйну вужеподібну змію мідянку (Соronella аustriacа), що теж водиться на Україні і через подібний колір шкіри дуже схожа на чорну гадюку.
Еней, ввійшовши в сю кошару,Побачив там багацько душ,Вмішавшися між сю отару,Як між гадюки чорний уж.Тут розні душі походжали,Все думали та все гадали,Куди-то за гріхи їх впруть.Чи в рай їх пустять веселитись,Чи, може, в пекло пошмалитисьІ за гріхи їм носа втруть. [96] Було їм вільно розмовлятиПро всякії свої діла,І думати, і мізковати –Яка душа, де, як жила;Багатий тут на смерть гнівився,Що він з грішми не розлічився,Кому і кілько треба дать;Скупий же тосковав, нудився,Що він на світі не наживсяІ що не вспів і погулять. Статут, Литовський статут – кодекс законів Великого князівства Литовського, до складу якого з XIV – до другої половини XVI ст. входили українські землі. «Статут» мав три редакції (1529, 1566, 1588), кожна з яких збільшувала привілеї панства, шляхти і урізувала права селянства. На Україні Литовський статут діяв і за часів Речі Посполитої, і після приєднання Лівобережної, потім Правобережної України до Росії. За царювання Катерини II на українські землі було поширене загальноросійське законодавство. Одначе на практиці Литовський статут діяв до 1840 р. Недарма І. Котляревський пише «наш Статут». Окремі положення Статуту (про «межеві суди») залишалися в силі на землях історичної Гетьманщини – Чернігівщині і Полтавщині – до 1917 р.
І толковав якихсь монадів – монада (від грец. одиниця) – найпростіша неподільна єдність, самосуща духовна субстанція, яка лежить в основі Всесвіту, будь-якого буття. Поняття монади є основним у філософській системі німецького вченого Лейбніца (1646 – 1716), викладеної у його «Монадології», «філософському лексиконі» та інших працях. Філософські ідеї Лейбніца були відомі на Україні.
Сутяга толковав укази,І що то значить наш Статут,Розказовав свої прокази,На світі що робив сей плут.Мудрець же фізику провадив,І толковав якихсь монадів,І думав, відкіль взявся світ?А мартопляс кричав, сміявся,Розказовав і дивовався,Як добре знав жінок дурить. Що з ґудзиками за мундир – з часів Петра І чиновники різних цивільних відомств, в тому числі юристи, носили встановлену форму одягу – мундир. Тому одержати мундир судді, наприклад, значило бути затвердженим на урядовій посаді згідно з «Табелем про ранги». На Україні кінця XVIII ст. доживали віку старі судові установи та посади, пов'язані з полковим устроєм і давніми традиціями самоврядування. За умов витіснення старих судових інституцій і впровадження централізованої судової системи одержати мундир для юриста – значило увійти в нові штати.
Ланцет – хірургічний ніж, гострий з обох боків.
Спермацет – витоплене з мозку кита-кашалота сало, відповідним чином препароване. В медицині застосовується для лікування виразок на шкірі.
Суддя там признавався сміло,Що з гудзиками за мундирТаке переоначив діло,Що, може б, навістив Сибір;Та смерть ізбавила косою,Що кат легенькою рукоюПлечей йому не покропив.А лікар скрізь ходив з ланцетом,З слабительним і спермацетомІ чванивсь, як людей морив. Фертик – вертун, франт (ферт – стара назва літери Ф – в боки взялася).
Ласощохлисти походжали,Всі фертики і паничі,На пальцях ногтики кусали,Розприндившись, як павичі;Все очі вгору піднімали,По світу нашому вздихали,Що рано їх побрала смерть;Що трохи слави учинили,Не всіх на світі подурили,Не всім успіли морду втерть. Це строфа про дворову челядь при панських маєтках, яка заслужено мала в народі лиху славу осередка розбещеності, моральної зіпсованості.
Скороход – слуга, що біг перед панським екіпажем, звільняючи йому дорогу; також гінець, посильний.
І як з кишень платки тягли – в народному побуті хустка мала важливе ритуальне значення (див. також коментар: І, 33). Дівчина дарувала вишиту власноручно хустку тому, кого покохає
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
Но се були все осужденні,Які померли не тепер;Без суду ж не палив пекельнийОгонь, недавно хто умер;Сі всі були в другім загоні,Як би лошата або коні,Не знали попадуть куда;Еней, на перших подивившисьІ о бідах їх пожурившись,Пішов в другії ворота. Як між гадюки чорний уж – чорний уж – під такою назвою автор, мабуть, мав на увазі або поширений і зараз у степовій зоні України вуж водяний (Nаtrіх tessellatа), який, на відміну від звичайного вужа, часто на тім'ї має чорну пляму, або неотруйну вужеподібну змію мідянку (Соronella аustriacа), що теж водиться на Україні і через подібний колір шкіри дуже схожа на чорну гадюку.
Еней, ввійшовши в сю кошару,Побачив там багацько душ,Вмішавшися між сю отару,Як між гадюки чорний уж.Тут розні душі походжали,Все думали та все гадали,Куди-то за гріхи їх впруть.Чи в рай їх пустять веселитись,Чи, може, в пекло пошмалитисьІ за гріхи їм носа втруть. [96] Було їм вільно розмовлятиПро всякії свої діла,І думати, і мізковати –Яка душа, де, як жила;Багатий тут на смерть гнівився,Що він з грішми не розлічився,Кому і кілько треба дать;Скупий же тосковав, нудився,Що він на світі не наживсяІ що не вспів і погулять. Статут, Литовський статут – кодекс законів Великого князівства Литовського, до складу якого з XIV – до другої половини XVI ст. входили українські землі. «Статут» мав три редакції (1529, 1566, 1588), кожна з яких збільшувала привілеї панства, шляхти і урізувала права селянства. На Україні Литовський статут діяв і за часів Речі Посполитої, і після приєднання Лівобережної, потім Правобережної України до Росії. За царювання Катерини II на українські землі було поширене загальноросійське законодавство. Одначе на практиці Литовський статут діяв до 1840 р. Недарма І. Котляревський пише «наш Статут». Окремі положення Статуту (про «межеві суди») залишалися в силі на землях історичної Гетьманщини – Чернігівщині і Полтавщині – до 1917 р.
І толковав якихсь монадів – монада (від грец. одиниця) – найпростіша неподільна єдність, самосуща духовна субстанція, яка лежить в основі Всесвіту, будь-якого буття. Поняття монади є основним у філософській системі німецького вченого Лейбніца (1646 – 1716), викладеної у його «Монадології», «філософському лексиконі» та інших працях. Філософські ідеї Лейбніца були відомі на Україні.
Сутяга толковав укази,І що то значить наш Статут,Розказовав свої прокази,На світі що робив сей плут.Мудрець же фізику провадив,І толковав якихсь монадів,І думав, відкіль взявся світ?А мартопляс кричав, сміявся,Розказовав і дивовався,Як добре знав жінок дурить. Що з ґудзиками за мундир – з часів Петра І чиновники різних цивільних відомств, в тому числі юристи, носили встановлену форму одягу – мундир. Тому одержати мундир судді, наприклад, значило бути затвердженим на урядовій посаді згідно з «Табелем про ранги». На Україні кінця XVIII ст. доживали віку старі судові установи та посади, пов'язані з полковим устроєм і давніми традиціями самоврядування. За умов витіснення старих судових інституцій і впровадження централізованої судової системи одержати мундир для юриста – значило увійти в нові штати.
Ланцет – хірургічний ніж, гострий з обох боків.
Спермацет – витоплене з мозку кита-кашалота сало, відповідним чином препароване. В медицині застосовується для лікування виразок на шкірі.
Суддя там признавався сміло,Що з гудзиками за мундирТаке переоначив діло,Що, може б, навістив Сибір;Та смерть ізбавила косою,Що кат легенькою рукоюПлечей йому не покропив.А лікар скрізь ходив з ланцетом,З слабительним і спермацетомІ чванивсь, як людей морив. Фертик – вертун, франт (ферт – стара назва літери Ф – в боки взялася).
Ласощохлисти походжали,Всі фертики і паничі,На пальцях ногтики кусали,Розприндившись, як павичі;Все очі вгору піднімали,По світу нашому вздихали,Що рано їх побрала смерть;Що трохи слави учинили,Не всіх на світі подурили,Не всім успіли морду втерть. Це строфа про дворову челядь при панських маєтках, яка заслужено мала в народі лиху славу осередка розбещеності, моральної зіпсованості.
Скороход – слуга, що біг перед панським екіпажем, звільняючи йому дорогу; також гінець, посильний.
І як з кишень платки тягли – в народному побуті хустка мала важливе ритуальне значення (див. також коментар: І, 33). Дівчина дарувала вишиту власноручно хустку тому, кого покохає
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98