в, що живуть у якомусь далекому краю і з'їдають кожного, хто до них потрапляє. Певне, ця легенда перейшла в фольклор з багатих на фантастичні елементи перекладних повістей, відомих у нас ще з часів Київської Русі. Так, аж до XVIII ст. включно мала велику популярність «Олександрія». У поході на Індію воїни Олександра Македонського серед інших див зустрічають людей з собачими головами. В деяких варіантах легенди – цілий народ за гріхи перевернутий богом в песиголовців.

Французи ж, давнії сіпаки,Головорізи-різники,Сі перевернуті в собаки,Чужі щоб гризли маслаки.Вони і на владику лають,За горло всякого хватають,Гризуться і проміж себе:У них хто хитрий, то і старший,І знай всім наминає парші,Чуприну всякому скубе. Голландці квакають в багні – оскільки Голландія розташована на низинах, типовою для неї була болотиста місцевість.
Чухонці лазять мурав'ями – в просторіччі чухонцями називали фіннів і взагалі племена карельського походження, які жили поблизу Петербурга.
Пізнаєш жида там в свині – слово жид у ті часи та й значно пізніше не сприймалося як лайливе слово чи прозвище євреїв.
Гишпанець – іспанець.

Повзуть швейцарці черв’яками,Голландці квакають в багні,Чухонці лазять мурав’ями,Пізнаєш жида там в свині.Індиком ходить там гішпанець,Кротом же лазить португалець,Звіркує шведин вовком там,Датчанин добре жеребцює,Ведмедем турчин там танцює;Побачите, що буде нам». [15] Біду побачив неминучу,Троянці всі і пан ЕнейЗібралися в одну всі кучуПодумать о біді своєй,І миттю тут уговорились,Щоб всі хрестились і молились,Щоб тілько острів їм минуть.Молебень же втяли Еолу,Щоб вітрам, по його ізволу,В другий бік повелів дмухнуть. Мовби Еней по пошті плив – тобто їхав по поштовому тракту, де на кожній станції міняли коней (на перекладних), їхати на перекладних – найбільш швидкий у давні часи, до появи залізниць, спосіб сполучення. Крім сухопутного поштового сполучення, була також пошта річкова і морська (див. коментар: IV, 59).

Еол молебнем вдовольнивсяІ вітрів зараз одвернув,Троянський плав перемінився,Еней буть звірем увильнув.Ватага вся повеселіла,Горілка з пляшок булькотіла,Ніхто ні каплі не пролив;Потім взялися за весельцяІ пригребнули всі од серця,Мовби Еней по пошті плив. Роменський тютюнець курив – місто Ромни (зараз Сумської області) здавна славилося своїм тютюном.
Шабас, шабаш – кінець; тут у значенні: кінець мандрам.

Еней, по човну походжая,Роменський тютюнець курив;На всі чотири розглядая,Коли б чого не пропустив.«Хваліте, – крикнув, – братця, бога!Гребіте дужче якомога,От Тібр перед носом у нас,Ся річка Зевсом обіщанаІ з берегами нам оддана.Греби! – от закричу шабас!» Троянці наші чуприндирі – чуприндирі – ті, що носили довгий чуб, оселедці. Були неодмінною прикметою запорізького козацтва. Зникли після ліквідації Запорізької Січі у 1775 р. разом з останніми представниками низового козацтва.
Ташоватись, ташуватись – розташовуватися, розміщатися.

Гребнули раз, два, три, чотири,Як на! – у берега човни;Троянці наші чуприндиріНа землю скіць – як там були!І зараз стали розкладатись,Копати, строїть, ташоватись,Мов їм під лагер суд одвів.Еней кричить: «Моя тут воля,І кілько оком скинеш поля,Скрізь геть настрою городів». Троянці прибули на призначене богами місце для заснування Риму в одну з областей Середньої Італії – Лацію, володіння царя Латина, сина бога поля Фавна і німфи Маріки (в Котляревського – Мерика).
Носили латані галанці – галанці – штани з голландського сукна, які звичайно носили слуги українського панства, зокрема козачки; вузькі панталони (К.).
А в кітьки крашанками грали – йдеться про поширений звичай грати на Великдень у крашанки. Грали навбитки, тобто стукалися крашанками з гострого кінця. Той, чиє яйце лишиться цілим, забирає надбите яйце партнера собі.
Гра навбитки – своєрідне мистецтво. Треба було вміти взяти яйце так, щоб удар прийшовся якраз по центру, де шкаралущу найважче розбити, добре стиснути його в руці, але щоб не роздавити, бити з рівною силою з того й другого боку – хто б'є по нерухомій крашанці, має більше шансів виграти. Багато важило уміння вибрати для гри яйце з міцною шкаралущею. Бувало, йшли на хитрощі: робили з обох кінців яйця – гострого і тупого – непомітні проколи голкою, видували білок і жовток, а потім заливали всередину розтоплений віск. Таке яйце звалося вощанкою, його звичайне яйце розбити не могло. Тому грати вощанкою вважали недозволеним прийомом. А взагалі в такій грі в межах правил йшли на всілякі хитрощі, інколи найнесподіваніші.
В кітьки – варіація гри крашанками: котити по землі. Оскільки саме вона названа в Котляревського, є підстава вважати, що в ті часи була популярнішою від гри навбитки. Тут цей вислів вжито у значенні: хитрили один перед другим, щоб своє тільки показати і з рук не випустити, а – чуже забрати.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98