ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
ї у Липську добули – Липськ – Лейпціг, на той час великий торговий центр європейського значення. З України на знамениті лейпцігські ярмарки відправлялися чумацькі валки з пшеницею, іншими товарами, а звідти привозили тканини, металеві вироби, предмети розкоші.
Ось скатерть шльонськая нешпетна,Її у Липську добули;Найбільше в тім вона прикметна,На стіл як тілько настелиІ загадай якої страви,То всякі вродяться потрави,Які на світі тілько єсть:Пивце, винце, медок, горілка,Рушник, ніж, ложка і тарілка.Цариці мусим сю піднесть. Либонь, достались од пендосів – пендоси (від новогрец. – п'ять) – лайливе прозвище греків. Троянські посли розподіляють між членами царської родини три подарунки, які звичайно дарує добрий чарівник казковому героєві; килим-самольот, скатерть-самобранку, сап'янці-скороходи або самоходи. Не випадково – першій Лависі, яка незабаром стане причиною великих незгод і війни. Натяк посла на майбутнє заміжжя Лависі підхопить у своїй відповіді Латин ( «…може і в рідню вступлю»).
А се сап’янці-самоходи,Що в них ходив іще Адам;В стариннії пошиті годи,Не знаю, як достались нам;Либонь, достались од пендосів,Що в Трої нам утерли носів,Про те Еней зна молодець;Сю вещ, як рідку і старинну,Підносимо царю Латину,З поклоном низьким, на ралець». [51] Цариця, цар, дочка ЛавинаЗглядалися проміж себе,Із рота покотилась слина,До себе всякий і гребеЯкі достались їм подарки,Насилу обійшлось без сварки;Як ось Латин сказав послам:«Скажіте вашому Енею,Латин із цілою сім’єю,Крий боже, як всі раді вам. Хазяйка добра, пряха, швачка – вища оцінка батьками, рідними, близькими дівчини на виданні. Похвала «хазяйка добра» недарма далі конкретизується словами «пряха, швачка». Швачка включає в себе також поняття «добра вишивальниця» (в народній поезії «шити-вишивати» – синонімічна пара; напр.: «Одна дала нитки, друга полотенця, Третя шила, шила-вишивала, Для козака-серця»). В умовах патріархального укладу з натуральними формами господарювання більшість речей домашнього вжитку здебільшого виготовлялися господарем та його сім'єю. Майже в кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг. А вишивка була найпоширенішим способом прикрасити тканину. Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, і години відпочинку від польових робіт – навесні та взимку. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок.
І вся моя маєтность рада,Що бог вас навернув сюди;Мні мила ваша вся громада,Я не пущу вас нікуди;Прошу Енею покланятисьІ хліба-солі не цуратись,Кусок остатній розділю.Дочка у мене одиначка,Хазяйка добра, пряха, швачка,То може і в рідню вступлю». Шпундрі з буряками – свиняча грудинка, в інших рецептах – порібрина (частина туші, що прилягає до ребер), підсмажена з цибулею на сковороді, а потім зварена в буряковому квасі разом з нарізаними буряками і заправлена борошном.
Потрух в юшці – страва. Спосіб приготування: «Гусячі лапки, крила, печінку, нирки, пупки скласти в каструлю і варити; коли закипить два рази, очистити, покласти цибулі, зернистих ячних крупів і подавати» (Маркевич. – С. 159).
Каплуни – відгодовані на заріз вихолощені півні.
З отрібки баба, шарпанина – тобто бабка з нутрощів тварини чи птиці, приготовлених в макітрі особливим способом з відповідними для цього спеціями.
Шарпанина – в «Лексиконе малороссийском» М. Гоголя читаємо: «Шарпанина – приправлена сушена риба» (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. – М., 1952. – Т. 9. – С. 501). Інше і більш широке пояснення дає М. Маркевич: «Шарпанина. Відварити тарань або чабак, вийняти з бульйону, вибрати кістки, нарізати шматочками, покласти ці шматочки на сковороду, розвести рідко пшеничне тісто в тому ж бульйоні, покласти в тісто піджареної на олії цибулі, полити цим шматочки риби, посипати перцем, потім поставити в духову піч і коли буде готове – подавати» (Маркевич. – С. 151).
Крохналь – крохмаль, тут у значенні: кисіль.
І зараз попросив до столуЛатин Енеєвих бояр,Пили горілку до ізволуІ їли бублики, кав’яр;Був борщ до шпундрів з буряками,А в юшці потрух з галушками,Потім до соку каплуни;З отрібки баба, шарпанина,Печена з часником свинина,Крохналь, який їдять пани. «Заморські вина» на обіді Латина – звичайні домашні настойки, одначе приготовлені на привозних південних фруктах.
Сикизка – настойка на сикизі, тобто інжирі. Сушений інжир, фиги – поширений на Україні в давні часи привозний продукт, ласощі; один з предметів чумацького промислу.
Деренівка – настойка на дерені, інакше – кизилі. Ягідне дерево, росте на півдні України.
Айвовка – настойка на айві.
Першою названа настойка на більш цінній ягоді, далі – дешевші.
На віват – з мущирів стріляли. – мужчир (мортира) – гармата з коротким дулом, з неї
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
Ось скатерть шльонськая нешпетна,Її у Липську добули;Найбільше в тім вона прикметна,На стіл як тілько настелиІ загадай якої страви,То всякі вродяться потрави,Які на світі тілько єсть:Пивце, винце, медок, горілка,Рушник, ніж, ложка і тарілка.Цариці мусим сю піднесть. Либонь, достались од пендосів – пендоси (від новогрец. – п'ять) – лайливе прозвище греків. Троянські посли розподіляють між членами царської родини три подарунки, які звичайно дарує добрий чарівник казковому героєві; килим-самольот, скатерть-самобранку, сап'янці-скороходи або самоходи. Не випадково – першій Лависі, яка незабаром стане причиною великих незгод і війни. Натяк посла на майбутнє заміжжя Лависі підхопить у своїй відповіді Латин ( «…може і в рідню вступлю»).
А се сап’янці-самоходи,Що в них ходив іще Адам;В стариннії пошиті годи,Не знаю, як достались нам;Либонь, достались од пендосів,Що в Трої нам утерли носів,Про те Еней зна молодець;Сю вещ, як рідку і старинну,Підносимо царю Латину,З поклоном низьким, на ралець». [51] Цариця, цар, дочка ЛавинаЗглядалися проміж себе,Із рота покотилась слина,До себе всякий і гребеЯкі достались їм подарки,Насилу обійшлось без сварки;Як ось Латин сказав послам:«Скажіте вашому Енею,Латин із цілою сім’єю,Крий боже, як всі раді вам. Хазяйка добра, пряха, швачка – вища оцінка батьками, рідними, близькими дівчини на виданні. Похвала «хазяйка добра» недарма далі конкретизується словами «пряха, швачка». Швачка включає в себе також поняття «добра вишивальниця» (в народній поезії «шити-вишивати» – синонімічна пара; напр.: «Одна дала нитки, друга полотенця, Третя шила, шила-вишивала, Для козака-серця»). В умовах патріархального укладу з натуральними формами господарювання більшість речей домашнього вжитку здебільшого виготовлялися господарем та його сім'єю. Майже в кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг. А вишивка була найпоширенішим способом прикрасити тканину. Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, і години відпочинку від польових робіт – навесні та взимку. Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок.
І вся моя маєтность рада,Що бог вас навернув сюди;Мні мила ваша вся громада,Я не пущу вас нікуди;Прошу Енею покланятисьІ хліба-солі не цуратись,Кусок остатній розділю.Дочка у мене одиначка,Хазяйка добра, пряха, швачка,То може і в рідню вступлю». Шпундрі з буряками – свиняча грудинка, в інших рецептах – порібрина (частина туші, що прилягає до ребер), підсмажена з цибулею на сковороді, а потім зварена в буряковому квасі разом з нарізаними буряками і заправлена борошном.
Потрух в юшці – страва. Спосіб приготування: «Гусячі лапки, крила, печінку, нирки, пупки скласти в каструлю і варити; коли закипить два рази, очистити, покласти цибулі, зернистих ячних крупів і подавати» (Маркевич. – С. 159).
Каплуни – відгодовані на заріз вихолощені півні.
З отрібки баба, шарпанина – тобто бабка з нутрощів тварини чи птиці, приготовлених в макітрі особливим способом з відповідними для цього спеціями.
Шарпанина – в «Лексиконе малороссийском» М. Гоголя читаємо: «Шарпанина – приправлена сушена риба» (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. – М., 1952. – Т. 9. – С. 501). Інше і більш широке пояснення дає М. Маркевич: «Шарпанина. Відварити тарань або чабак, вийняти з бульйону, вибрати кістки, нарізати шматочками, покласти ці шматочки на сковороду, розвести рідко пшеничне тісто в тому ж бульйоні, покласти в тісто піджареної на олії цибулі, полити цим шматочки риби, посипати перцем, потім поставити в духову піч і коли буде готове – подавати» (Маркевич. – С. 151).
Крохналь – крохмаль, тут у значенні: кисіль.
І зараз попросив до столуЛатин Енеєвих бояр,Пили горілку до ізволуІ їли бублики, кав’яр;Був борщ до шпундрів з буряками,А в юшці потрух з галушками,Потім до соку каплуни;З отрібки баба, шарпанина,Печена з часником свинина,Крохналь, який їдять пани. «Заморські вина» на обіді Латина – звичайні домашні настойки, одначе приготовлені на привозних південних фруктах.
Сикизка – настойка на сикизі, тобто інжирі. Сушений інжир, фиги – поширений на Україні в давні часи привозний продукт, ласощі; один з предметів чумацького промислу.
Деренівка – настойка на дерені, інакше – кизилі. Ягідне дерево, росте на півдні України.
Айвовка – настойка на айві.
Першою названа настойка на більш цінній ягоді, далі – дешевші.
На віват – з мущирів стріляли. – мужчир (мортира) – гармата з коротким дулом, з неї
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98