ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
вели навісний вогонь, як з нинішнього міномета. Мужчири також служили для салютів під час урочистостей. Мужчирі малого калібру служили в господарстві ступами (див. коментар: III, 71).
Трьома заключними рядками, трьома штрихами передає автор «музику» свята в панському будинку, де кожний тост супроводжувався салютом з гармат, інколи з фейєрверком, тушами оркестрів, заздравними хорами-кантами «многая лета».
В обід пили заморські вина,Не можна всіх їх розказать,Бо потече із рота слинаУ декого, як описать:Пили сикизку, деренівкуІ кримську вкусную дулівку,Що то айвовкою зовуть.На віват – з мущирів стріляли, Туш – грімко трубачі іграли,А многоліт – дяки ревуть! Лубенського шмат короваю – «Коровай – весільний хліб. Робиться як звичайна хлібина, тільки більша за розміром; потім на неї накладаються виліплені з цього ж таки тіста та випечені як і хлібина шишечки, голуби, вензелі та ін. Знамениті короваї лубенські» (Маркевич. – С. 156). Як у першому подарунку троянців, так і в першому подарунку Латина – натяк на бажаність шлюбу Енея та Лависі.
Корито опішнянських слив – Опішня нині – селище міського типу Зінківського району Полтавської області.
Полтавських пундиків пряжених – спосіб приготування пряжених пундиків: «Взяти пшеничного кислого тіста, розкачати коржиками, піджарити цибулю на олії, перекласти коржики цією цибулею шарів у п'ятнадцять чи двадцять, поставити в піч, коли готові – вийняти, змазати олією і подавать» (Маркевич. – С. 158).
Далі називаються села поблизу Полтави (Лип'янка, Будянка, Решетилівка) та чим кожне з них славиться.
Латин по царському звичаюЕнею дари одрядив: Лубенського шмат короваю,Корито опішнянських слив,Горіхів київських смажених, Полтавських пундиків пряженихІ гусячих п’ять кіп яєць;Рогатого скота з Лип’янки ,Сивухи відер з п’ять Будянки ,Сто решетилівських овець. [56] Латин старий і полигавсяЗ Енеєм нашим молодцем,Еней і зятем називався, –Но діло краситься кінцем!Еней по щастю без поміхиВдавався в жарти, ігри, сміхи,А о Юноні і забув,Його котора не любилаІ скрізь за ним, де був, слідила,Нігде од неї не ввильнув. [57] Ірися, цьохля проклятуща,Завзятійша од всіх брехух,Олімпська мчалка невсипуща,Крикливійша із щебетух,Прийшла, Юноні розказала,Енея як Латинь приймала,Який між ними єсть уклад:Еней за тестя мав Латина,А сей Енея як за сина,І у дочки з Енеєм лад. Ого! провчу я висікаку – висікака – тут у значенні: вискочка, нахаба.
«Еге! – Юнона закричала. –Поганець як же розібрав!Я нарошно йому спускала,А він і ноги розіклав!Ого! провчу я висікакуІ перцю дам йому, і маку,Потямить, якова-то я.Проллю троянську кров, латинську,Вмішаю Турна скурвасинську,Я наварю їм киселя». І на! через штафет… – тобто в листі, посланому естафетою, через гінців, які передають листа з рук в руки.
Щоб фурію він Тезифону – у римській міфології фурії – богині помсти, які переслідували людей за провини.
Берлин – карета для далеких подорожей.
Дормез – (франц. dormіг – спати) – м'яка карета, пристосована для спання в дорозі.
Ридван – велика карета для далеких подорожей, запряжена 6 – 12-ма кіньми.
Портшез (франц. рогtег – носити і сhaisе – стілець) – легке переносне крісло, в якому можна сидіти напівлежачи.
Перекладні – на державних (казенних) дорогах екіпажі, в які на кожній станції (приблизно через десять – п'ятнадцять кілометрів) впрягали свіжих коней і міняли візника. Плату брали і за кількість прогонів, і за швидкість.
То б заплатив на три прогони – тобто оплатити дорожні витрати у потрійному розмірі, щоб на кожній станції обслуговували в першу чергу, давали кращих коней і везли якомога швидше.
І на! через штафет к ПлутонуЗа підписом своїм приказ,Щоб фурію він ТезіфонуПослав к Юноні той же час;Щоб ні в берлині, ні в дормезі,І ні в ридвані, ні в портшезі,А бігла б на перекладних;Щоб не було в путі препони,То б заплатив на три прогони,Щоб на Олімп вродилась вмиг. Лепорт – рапорт.
Гайдуки – слуги в маєтках великих магнатів, також придворна охорона.
Прибігла фурія із пекла,Яхиднійша од всіх відьом,Зла, хитра, злобная, запекла,Робила з себе скрізь содом.Ввійшла к Юноні з ревом, стуком,З великим треском, свистом, гуком,Зробила об собі лепорт.Якраз її взяли гайдукиІ повели в терем під руки,Хоть так страшна була, як чорт. [61] «Здорова, люба, мила доню, –Юнона в радощах кричить, –До мене швидче, Тезифоню!» –І ціловать її біжить.«Сідай, голубко! – як ся маєш?Чи пса троянського ти знаєш?Тепер к Латину завітав,І крутить там, як в Карфагені;Достанеться дочці і нені,Латин щоб в дурні не попав. [62] Ввесь знає світ, що я не злобна,Людей губити не люблю;Но річ така богоугодна,Коли Енея погублю.Зроби ти похорон з весілля,Задай ти добре всім похмілля,Хотьби побрали всіх чорти:Амату, Турна і Латина,Енея, гадового сина,Пужни по-своєму їх ти!» [63] «Я наймичка твоя покорна, –Ревнула фурі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
Трьома заключними рядками, трьома штрихами передає автор «музику» свята в панському будинку, де кожний тост супроводжувався салютом з гармат, інколи з фейєрверком, тушами оркестрів, заздравними хорами-кантами «многая лета».
В обід пили заморські вина,Не можна всіх їх розказать,Бо потече із рота слинаУ декого, як описать:Пили сикизку, деренівкуІ кримську вкусную дулівку,Що то айвовкою зовуть.На віват – з мущирів стріляли, Туш – грімко трубачі іграли,А многоліт – дяки ревуть! Лубенського шмат короваю – «Коровай – весільний хліб. Робиться як звичайна хлібина, тільки більша за розміром; потім на неї накладаються виліплені з цього ж таки тіста та випечені як і хлібина шишечки, голуби, вензелі та ін. Знамениті короваї лубенські» (Маркевич. – С. 156). Як у першому подарунку троянців, так і в першому подарунку Латина – натяк на бажаність шлюбу Енея та Лависі.
Корито опішнянських слив – Опішня нині – селище міського типу Зінківського району Полтавської області.
Полтавських пундиків пряжених – спосіб приготування пряжених пундиків: «Взяти пшеничного кислого тіста, розкачати коржиками, піджарити цибулю на олії, перекласти коржики цією цибулею шарів у п'ятнадцять чи двадцять, поставити в піч, коли готові – вийняти, змазати олією і подавать» (Маркевич. – С. 158).
Далі називаються села поблизу Полтави (Лип'янка, Будянка, Решетилівка) та чим кожне з них славиться.
Латин по царському звичаюЕнею дари одрядив: Лубенського шмат короваю,Корито опішнянських слив,Горіхів київських смажених, Полтавських пундиків пряженихІ гусячих п’ять кіп яєць;Рогатого скота з Лип’янки ,Сивухи відер з п’ять Будянки ,Сто решетилівських овець. [56] Латин старий і полигавсяЗ Енеєм нашим молодцем,Еней і зятем називався, –Но діло краситься кінцем!Еней по щастю без поміхиВдавався в жарти, ігри, сміхи,А о Юноні і забув,Його котора не любилаІ скрізь за ним, де був, слідила,Нігде од неї не ввильнув. [57] Ірися, цьохля проклятуща,Завзятійша од всіх брехух,Олімпська мчалка невсипуща,Крикливійша із щебетух,Прийшла, Юноні розказала,Енея як Латинь приймала,Який між ними єсть уклад:Еней за тестя мав Латина,А сей Енея як за сина,І у дочки з Енеєм лад. Ого! провчу я висікаку – висікака – тут у значенні: вискочка, нахаба.
«Еге! – Юнона закричала. –Поганець як же розібрав!Я нарошно йому спускала,А він і ноги розіклав!Ого! провчу я висікакуІ перцю дам йому, і маку,Потямить, якова-то я.Проллю троянську кров, латинську,Вмішаю Турна скурвасинську,Я наварю їм киселя». І на! через штафет… – тобто в листі, посланому естафетою, через гінців, які передають листа з рук в руки.
Щоб фурію він Тезифону – у римській міфології фурії – богині помсти, які переслідували людей за провини.
Берлин – карета для далеких подорожей.
Дормез – (франц. dormіг – спати) – м'яка карета, пристосована для спання в дорозі.
Ридван – велика карета для далеких подорожей, запряжена 6 – 12-ма кіньми.
Портшез (франц. рогtег – носити і сhaisе – стілець) – легке переносне крісло, в якому можна сидіти напівлежачи.
Перекладні – на державних (казенних) дорогах екіпажі, в які на кожній станції (приблизно через десять – п'ятнадцять кілометрів) впрягали свіжих коней і міняли візника. Плату брали і за кількість прогонів, і за швидкість.
То б заплатив на три прогони – тобто оплатити дорожні витрати у потрійному розмірі, щоб на кожній станції обслуговували в першу чергу, давали кращих коней і везли якомога швидше.
І на! через штафет к ПлутонуЗа підписом своїм приказ,Щоб фурію він ТезіфонуПослав к Юноні той же час;Щоб ні в берлині, ні в дормезі,І ні в ридвані, ні в портшезі,А бігла б на перекладних;Щоб не було в путі препони,То б заплатив на три прогони,Щоб на Олімп вродилась вмиг. Лепорт – рапорт.
Гайдуки – слуги в маєтках великих магнатів, також придворна охорона.
Прибігла фурія із пекла,Яхиднійша од всіх відьом,Зла, хитра, злобная, запекла,Робила з себе скрізь содом.Ввійшла к Юноні з ревом, стуком,З великим треском, свистом, гуком,Зробила об собі лепорт.Якраз її взяли гайдукиІ повели в терем під руки,Хоть так страшна була, як чорт. [61] «Здорова, люба, мила доню, –Юнона в радощах кричить, –До мене швидче, Тезифоню!» –І ціловать її біжить.«Сідай, голубко! – як ся маєш?Чи пса троянського ти знаєш?Тепер к Латину завітав,І крутить там, як в Карфагені;Достанеться дочці і нені,Латин щоб в дурні не попав. [62] Ввесь знає світ, що я не злобна,Людей губити не люблю;Но річ така богоугодна,Коли Енея погублю.Зроби ти похорон з весілля,Задай ти добре всім похмілля,Хотьби побрали всіх чорти:Амату, Турна і Латина,Енея, гадового сина,Пужни по-своєму їх ти!» [63] «Я наймичка твоя покорна, –Ревнула фурі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98