д ляку затаїв;Но пси, донюхавшись, доспіли,Шарпнули муцика, із’їлиІ посмоктали кісточки.Як вість така дойшла до няньки,То очі вип’яла, як баньки,А з носа спали і очки. Асафета , або ще асафетида («вонюча камедь») – лікувальний екстракт,куди входив сік рослин з домішкою смоли, сірки, фосфору, різних солей.Рекомендувалася асафета при різних захворюваннях, у тому числі при розладах нервової системи.
Сервета – салфетка.
Іще клістир з ромну дали – клістир – клізма. Ромен (Маtricarіа discoideае) – ще народні назви: ромашка пахуча, ромашка дика, маточна трава, ромашка без'язикова, романець – лікувальна трава; настій з неї вживають як потогінний та протизапальний засіб.

Осатаніла вража бабаІ крикнула, як на живіт,Зробилась зараз дуже слаба,Холодний показався піт,Порвали маточні припадки,Істерика і лихорадки,І спазми жили потягли;Під ніс їй клали асафету,І теплую на пуп сервету,Іще клістир з ромну дали. [81] Як тілько к пам’яті вернулась,То зараз галас підняла;До неї челядь вся сунуласьДля дива, як ввесь світ кляла;Потім, схвативши головешкуІ вибравшись на добру стежку,Чкурнула просто до троян;Всі курені їх попалити,Енея заколоть, побитиІ всіх троянських бусурман. Чаплія – кухарське знаряддя, з допомогою якого переносять гарячу сковороду, залізний гачок з дерев'яним держалном.
Рубель – дерев'яний валик з ручкою і поперечними зарубками, яким розкачували намотану на качалку білизну.
Ричка – керівниця (К.); доярка.
Гуменний – токовий, старший, що організовував роботу на току. Зображена звичайна для феодально-кріпосницької епохи сцена сутички між ворогуючими сусідами-поміщиками. Як правило, у таких сутичках брала участь двірська челядь, а то й усі піддані.

За нею челядь покотила,Схвативши хто що запопав:Кухарка чаплію вхопила,Лакей тарілками шпурляв;З рублем там прачка храбровала,З дійницей ричка наступала,Гуменний з ціпом скрізь совавсь;Тут рота косарів з гребцямиЙшли битись з косами, з граблями,Ніхто од бою не цуравсь. [83] Но у троянського народуЗа шаг алтина не проси;Хто москаля об’їхав зроду?А займеш – ноги унеси.Завзятого троянці кшталту,Не струсять нічийого ґвалтуІ носа хоть кому утруть;І няньчину всю рать розбили,Скалічили, розпотрошилиІ всіх в тісний загнали кут. Як умивалося мазкой – мазка – кров з розбитого обличчя, носа.

В сіє-то нещасливе врем’яІ в самий штурхобочний бой,Троянське і латинське плем’яЯк умивалося мазкой,Прибіг гінець з письмом к Латину,Нерадосну привіз новину,Князь Турн йому війну писав;Не в пир, бач, запрошав напитись,А в поле визивав побитись;Гінець і на словах додав: [85] «Царю Латине неправдивий!Ти слово царськеє зламав;Зате узол дружелюбивийНавіки з Турном розірвав.Од Турна шмат той однімаєшІ в рот Енеєві соваєш,Що Турнові сам обіщав.Виходь же завтра навкулачки,Відтіль полізеш, мабуть, рачки,Бодай і лунь щоб не злизав». Коли пан возний позов дасть – возний – службовець при суді в часи чинності Литовського статуту (див. коментар: III, 97). В обов'язки возного входило подавати позов до суду, свідчити наявність збитків у потерпілої сторони, вводити у власність та ін.

Не так розсердиться добродій,Коли пан возний позов дасть;Не так лютує голий злодій,Коли немає що украсть;Як наш Латин тут розгнівивсяІ на гінця сього озлився,Що губи з серця покусав.І тілько одповідь мав датиІ гнів царський свій показати,Посол щоб Турнові сказав; [87] Як виглянув в вікно зненацька,Прийшов Латин в великий страх;Побачив люду скрізь багацькоПо улицях і всіх кутках.Латинці перлися товпами,Шпурляли вгору всі шапками,Кричали вголос на ввесь рот:«Війна! Війна! против троянців,Ми всіх Енеєвих поганцівПоб’єм – іскореним їх род». [88] Латин старий був не рубакаІ воюватись не любив,Од слова смерть він, неборака,Був без душі і мов не жив.Він стичку тілько мав на ліжку,Аматі як не грав під ніжку,І то тогді, як підтоптавсь;Без того ж завжди був тихенький,Як всякий дід старий, слабенький,В чужеє діло не мішавсь. Ківната, кімната – у панських будинках і взагалі у великих хатах – покої, жилі приміщення, на відміну від світлиці – парадної кімнати для прийому гостей. Пор. у народній пісні:

У вдовиці дві світлиці,
Ще й третя кімната,
А у тебе одна хата,
Та й та не прибрата.

Тут хата – жиле приміщення, яке служить і світлицею, і кімнатою, і кухнею.

Латин, і серцем, і душеюДалекий бувши од війни,Зібравшись з мудростю своєю,Щоб не попастись в кайдани,Зізвав к собі панів вельможних,Старих, чиновних і заможних,Которих ради слухав сам;І виславши геть-преч Амату,Завів їх всіх в свою ківнату,Таку сказав річ старшинам: [90] «Чи ви од чаду, чи з похмілля?Чи чорт за душу удряпнув?Чи напились дурного зілля,Чи глузд за розум завернув?Скажіть – з чого війна взялася?З чого ся мисль вам приплелася?Коли я тішився війной?Не звір я – людську кров пролити,І не харциз, людей щоб бити,Для мене гидкий всякий бой. І як ві
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98