ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
для російської армії. Тут також виготовляли зброю на замовлення українських козаків.
Не мали палашів ні шабель,У них, бач, Тули не було;Не шаблею ж убит і Авель,Поліно смерть йому дало.Соснові копистки стругалиІ до боків поначеплялиНа валяних верьовочках;Із лик плетені козубеньки,З якими ходять по опеньки,Були, мов суми, на плечах. Амуниця, амуніція (франц. аmunitionnement – укомплектування бойовими припасами) – термін вживався в російській регулярній армії, частиною якої у XVIII ст. було українське козацьке військо.
Подимне – податок від диму (димаря), від двору.
Виборні, підсусідки – у 1735 р. українська старшина і російський уряд законодавчим актом закріпили уже наявний поділ лівобережного козацтва на дві групи, залежно від характеру їхньої участі у відбуванні військової служби. Заможний прошарок, який міг забезпечити себе необхідним спорядженням на випадок війни, стали називати «виборними козаками». За біднішим прошарком козаків закріпилася назва «підпомічники». Вони допомагали виборним забезпечити себе провіантом, зброєю, кіньми, одягом, траплялося, обробляли їхні землі, коли виборні ходили в походи чи відбували форпостну службу на неспокійному кордоні з Туреччиною. З підпомічників брали погоничів для обозу, формували внутрішню охорону та ін.
Підсусідки – тісно пов'язані з підпомічниками, бідніші козаки та селяни, які не мали власного господарства і землі, жили по чужих дворах: у старшини, козаків, міщан, селян. За мешкання та утримання платили грішми або натурою, відробітком. Підсусідки не відбували військової повинності, але під час воєнної кампанії, як і підпомічники, утримували господарство відсутнього козака. Отже, «підсусідків розписали» по дворах виборних козаків.
Тяглі – козаки, що складали військовий обоз козачого війська та російської армії. На заклик до походу мусили з'явитися на збір зі своїм тяглом (волами) і возом. Кінні – козаки на конях з відповідним спорядженням, піші – теж зі спорядженням, зброєю, харчами.
За себе хто, хто на підставу – з поступовим занепадом військово-територіального укладу і виснаженням козацького війська у численних воєнних кампаніях XVIII ст. набула поширення практика посилати за себе («на підставу») в похід іншого. Багатий козак посилав за певну винагороду біднішого.
Як амуницю спорядилиІ насушили сухарів,На сало кабанів набили,Взяли подимне од дворів;Як підсусідків розписалиІ виборних поназначали,Хто тяглий, кінний, хто же піш,За себе хто, хто на підставу,В якеє військо, сотню, лаву,Порядок як завівсь незгірш: Мушкетний артикул – прийоми з рушницею.
Ушкварить як на калавур – тобто взяти рушницю «на караул».
Коли пішком – то марш шульгою, Коли верхом – гляди ж, правою – піхота в строю починає рух з лівої ноги (шуйця, шульга), коні під вершниками – з правої.
Такеє ратнеє фиглярство – тобто блазнювання, штукарство, кривляння. Для сучасників І. Котляревського «ратнеє фиглярство» ототожнювалося із засиллям муштри при імператорі Павлові І, потім – при Аракчеєву, який у військовій справі над усе ставив «красоту фронту, яка доходить до акробатства».
Тогді ну військо муштровати,Учить мушкетний артикул,Вперед як ногу викидати,Ушкварить як на калавур.Коли пішком – то марш шульгою,Коли верхом – гляди ж, правою,Щоб шкапа скочила вперед.Такеє ратнеє фіглярствоБуло у них за регулярство,І все Енеєві во вред. Посполитеє рушення – у Польщі – загальна мобілізація всього народу.
Мов посполитеє рушенняЛатина в царстві началось,Повсюдна муштра та учення,Все за жолнірство прийнялось.Дівки на прутах роз’їзжали,Ціпками хлопців муштровали,Старі ж учились кидать в ціль.А баб старих на піч саджалиІ на печі їх штурмовали,Бач, для баталії в примір. [110] Були латинці дружні людиІ воюватись мали хіть,Не всі з добра, хто од причуди,Щоб битися, то рад летіть.З гаряча часу, перші три дні,Зносили всяке збіжжя, злидніІ оддавали все на рать:Посуду, хліб, одежу, грошіСвоєй отчизни для сторожі,Що не було де і дівать. [111] Се поралася так Амата,К війні латинців підвела;Смутна була для неї хата,На улиці все і жила.Жінки з Аматою з’єднались,По всьому городу таскалисьІ підмовляли воювать.Робили з Турном шури-мури,І затялись, хоть вон із шкури,Енеєві дочки не дать. [112] Коли жінки де замішалисьІ їм ворочати дадуть;Коли з розказами втаскалисьТа пхикання ще додадуть,Прощайсь навік тогді з порядком,Пішло все к чорту неоглядком,Жінки поставлять на своє.Жінки! коли б ви більше їли,А менш пащиковать уміли,Були б в раю ви за сіє. [113] Як Турн біснується, лютує,В сусідні царства шле послів,Чи хто із них не порятуєПротив троянських злих синів;Коли Латин од поєдинківСховавсь під спід своїх будинківІ ждав, що буде за кінець;Коли Юнона скрізь літає,Всіх на Енея навертаєВесі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
Не мали палашів ні шабель,У них, бач, Тули не було;Не шаблею ж убит і Авель,Поліно смерть йому дало.Соснові копистки стругалиІ до боків поначеплялиНа валяних верьовочках;Із лик плетені козубеньки,З якими ходять по опеньки,Були, мов суми, на плечах. Амуниця, амуніція (франц. аmunitionnement – укомплектування бойовими припасами) – термін вживався в російській регулярній армії, частиною якої у XVIII ст. було українське козацьке військо.
Подимне – податок від диму (димаря), від двору.
Виборні, підсусідки – у 1735 р. українська старшина і російський уряд законодавчим актом закріпили уже наявний поділ лівобережного козацтва на дві групи, залежно від характеру їхньої участі у відбуванні військової служби. Заможний прошарок, який міг забезпечити себе необхідним спорядженням на випадок війни, стали називати «виборними козаками». За біднішим прошарком козаків закріпилася назва «підпомічники». Вони допомагали виборним забезпечити себе провіантом, зброєю, кіньми, одягом, траплялося, обробляли їхні землі, коли виборні ходили в походи чи відбували форпостну службу на неспокійному кордоні з Туреччиною. З підпомічників брали погоничів для обозу, формували внутрішню охорону та ін.
Підсусідки – тісно пов'язані з підпомічниками, бідніші козаки та селяни, які не мали власного господарства і землі, жили по чужих дворах: у старшини, козаків, міщан, селян. За мешкання та утримання платили грішми або натурою, відробітком. Підсусідки не відбували військової повинності, але під час воєнної кампанії, як і підпомічники, утримували господарство відсутнього козака. Отже, «підсусідків розписали» по дворах виборних козаків.
Тяглі – козаки, що складали військовий обоз козачого війська та російської армії. На заклик до походу мусили з'явитися на збір зі своїм тяглом (волами) і возом. Кінні – козаки на конях з відповідним спорядженням, піші – теж зі спорядженням, зброєю, харчами.
За себе хто, хто на підставу – з поступовим занепадом військово-територіального укладу і виснаженням козацького війська у численних воєнних кампаніях XVIII ст. набула поширення практика посилати за себе («на підставу») в похід іншого. Багатий козак посилав за певну винагороду біднішого.
Як амуницю спорядилиІ насушили сухарів,На сало кабанів набили,Взяли подимне од дворів;Як підсусідків розписалиІ виборних поназначали,Хто тяглий, кінний, хто же піш,За себе хто, хто на підставу,В якеє військо, сотню, лаву,Порядок як завівсь незгірш: Мушкетний артикул – прийоми з рушницею.
Ушкварить як на калавур – тобто взяти рушницю «на караул».
Коли пішком – то марш шульгою, Коли верхом – гляди ж, правою – піхота в строю починає рух з лівої ноги (шуйця, шульга), коні під вершниками – з правої.
Такеє ратнеє фиглярство – тобто блазнювання, штукарство, кривляння. Для сучасників І. Котляревського «ратнеє фиглярство» ототожнювалося із засиллям муштри при імператорі Павлові І, потім – при Аракчеєву, який у військовій справі над усе ставив «красоту фронту, яка доходить до акробатства».
Тогді ну військо муштровати,Учить мушкетний артикул,Вперед як ногу викидати,Ушкварить як на калавур.Коли пішком – то марш шульгою,Коли верхом – гляди ж, правою,Щоб шкапа скочила вперед.Такеє ратнеє фіглярствоБуло у них за регулярство,І все Енеєві во вред. Посполитеє рушення – у Польщі – загальна мобілізація всього народу.
Мов посполитеє рушенняЛатина в царстві началось,Повсюдна муштра та учення,Все за жолнірство прийнялось.Дівки на прутах роз’їзжали,Ціпками хлопців муштровали,Старі ж учились кидать в ціль.А баб старих на піч саджалиІ на печі їх штурмовали,Бач, для баталії в примір. [110] Були латинці дружні людиІ воюватись мали хіть,Не всі з добра, хто од причуди,Щоб битися, то рад летіть.З гаряча часу, перші три дні,Зносили всяке збіжжя, злидніІ оддавали все на рать:Посуду, хліб, одежу, грошіСвоєй отчизни для сторожі,Що не було де і дівать. [111] Се поралася так Амата,К війні латинців підвела;Смутна була для неї хата,На улиці все і жила.Жінки з Аматою з’єднались,По всьому городу таскалисьІ підмовляли воювать.Робили з Турном шури-мури,І затялись, хоть вон із шкури,Енеєві дочки не дать. [112] Коли жінки де замішалисьІ їм ворочати дадуть;Коли з розказами втаскалисьТа пхикання ще додадуть,Прощайсь навік тогді з порядком,Пішло все к чорту неоглядком,Жінки поставлять на своє.Жінки! коли б ви більше їли,А менш пащиковать уміли,Були б в раю ви за сіє. [113] Як Турн біснується, лютує,В сусідні царства шле послів,Чи хто із них не порятуєПротив троянських злих синів;Коли Латин од поєдинківСховавсь під спід своїх будинківІ ждав, що буде за кінець;Коли Юнона скрізь літає,Всіх на Енея навертаєВесі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98