битви. Фортеця достояла до часів І. Котляревського. Коли у 1787 р. Катерина II проїздом відвідала Полтаву, їй урочисто вручили ключі від цієї фортеці. На початку XIX ст. фортеця була ліквідована, а осілі від часу земляні вали перетворені на бульвари. У І. Котляревського «булевари» – на той час порівняно нове слово, вживалося ще в первісному його значенні (франц. boulevard: вал, насип). Пізніше так називали обладнані на міському валу місця для прогулянок, звичайно обсаджені деревами. Нар.: Пропав, як швед під Полтавою.

Мезентій наперед тірренськийПред страшним воїнством гряде;Було полковник так ЛубенськийКолись к Полтаві полк веде,Під земляні полтавські вали(Де шведи голови поклали)Полтаву-матушку спасать;Пропали шведи тут прочвари,Пропав і вал – а булевариДосталось нам тепер топтать. Байстрюк Авентій-попадич – союзник Турна Авентій народжений від нешлюбного зв'язку героя античних міфів Геркулеса і жриці Реї. Оскільки батько Геркулеса сам громовержець Зевс, то Авентій «знакомого… пана внучок». У Вергілія Авентій (Авентін) вирушає в похід на бойовій колісниці у вояцькому обладунку Геркулеса.

За сим на бендюгах плететьсяБайстрюк Авентій –попадич,З своєю челяддю ведеться,Як з блюдолизами панич.Знакомого він пана внучок,Добродій песиків і сучокІ лошаків мінять охоч.Авентій був розбійник з пупку,Всіх тормошив, валяв на купку,Дивився бісом, гадом, сторч. Руччеє – хвацьке, проворне. Тут – травестійна двоїстість, змішування стародавніх і сучасних І. Котляревському греків, що жили на Україні. На українських землях ще з XV ст., після завоювання Греції турками-османами, виник ряд колоній греків-емігрантів. Близько 1656 р. значна грецька колонія виникла в Ніжині (див. також коментар: VI, 3). Займалися греки торгівлею і після заснування колонії одержали від гетьмана Богдана Хмельницького право на вільну торгівлю як в Ніжині, так і по всій Україні. Трималися вони своєю громадою досить довго, мали в певних межах самоврядування, свій магістрат. Зберігала свою окремішність грецька колонія і в'часи І. Котляревського. В «Енеїді» сучасні письменникові українські греки немов накладаються на стародавніх греків Вергілія. Маємо навіть не двоїсту, а троїсту травестію. Прізвища перелицьовуються на український і тут же на новогрецький лад. Замість Покотило (від імені героя Катілла – у Вергілія) – Покотиллос, замість Карась (від імені Караса – у Вергілія) – Караспуло.
Се гречеськії проскіноси – тут: гра слів. Проскіноси: 1) ті, що несуть, прапороносці, передові частини; 2) ті, що несуть, злодії.
Із Біломор'я все пендоси – Біломор'я, власне заснований у XV ст. монастир на Соловецькому острові, служило місцем ув'язнення й заслання противників самодержавства та офіційної православної церкви, інколи – також небезпечних кримінальних злочинців. У довгому списку засланих у різні часи на Соловки немало грецьких імен. Наприклад, у XVII ст. на Соловки був засланий видатний церковний діяч грек Арсеній, звинувачений у єресі. В даному контексті Біломор'я – місце ув'язнення.
Мореа – південна частина Балканського півострова.
Дельта – півострів поблизу Босфора.
Кефалос , або Кефалонія – острів коло Греції.
Оливу, мило, риж, маслини – тут: олива – олія з плодів дерева такої самої назви, риж – рис, маслини – плоди.
І капама, кебаб калос – капама – вид тістечка (з грец. – К.); кебаб – печеня (з грец. – (К.). Калос – хороший. Тобто: капама, кебаб – хороші.

Тут військо кіннеє валилосьІ дуже руччеє було;Отаман звався Покотиллос,А асаул Караспуло.Се гречеськії проскіноси,Із Біломор’я все пендоси,З Мореа, Дельта, Кефалос;Везли з собою лагомини,Оливу, мило, риж, маслини,І капама, кебаб калос . Цекул – син бога вогню і ковальського мистецтва Вулкана (тому коваленко), засновник міста Пренести недалеко від Риму (тепер Палестріни). Тут – травестія на мотив української народної пісні «Гей на горі та женці жнуть» (див. коментар: III, 3). Воїнство Цекула уподібнене козацькому війську Сагайдачного і Дорошенка.

Цекул , пренестський коваленко,В Латію з військом также пхавсь;Так Сагайдачний з ДорошенкомКозацьким військом величавсь.Один з бунчуком перед раттю,Позаду другий п’яну браттюДонським нагаєм підганяв.Рядочком їхали гарненько,З люльок тютюн тягли смачненько,А хто на конику куняв. Мезап (у Вергілія – Мессап) – глава кількох етруських племен.

За сими плентавсь розбишака,Нептунів син, сподар Мезап,До бою був самий собакаІ лобом бився так, мов цап.Боєць, ярун і задирака,Стрілець, кулачник і рубака,І дужий був з його хлопак;В виски було кому як впнеться,Той насухо не оддереться;Такий ляхам був Желізняк. Галес – вождь італійських племен аврунків і осків, нащадок грецького царя Агамемнона, одного з головних персонажів циклу легенд про Троянську війну та «Іліади» Гомера.
Аврунці , аврунки – плем'я, яке заселяло пі
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98