Еней Іула вихваляє,Потім до серця прижимає;Цілуєть люб’язно в уста.Енея серце трепетало,Воно о сині віщовало,Що він надежда не пуста. [60] В се врем’я Юпітер, підпивши,З нудьги до жінки підмощавсь,І морду на плече склонивши,Як блазень, чмокавсь та лизавсь;Щоб більше ж угодить коханці,Сказав: «Дивися, як троянціОд Турна врозтіч всі летять;Венера пас перед тобою:Од неї краща ти собою,До тебе всі лапки мостять. [61] Моє безсмертіє ярує,Розкошних ласк твоїх бажа;Тебе Олімп і світ шанує,Юпітеру ти госпожа.Захоч – і вродиться все зразу,Все в світі ждеть твого приказу,За твій смачний і ласий цмок…»Сказавши, стиснув так Юнону,Що трохи не скотились з трону,А тілько Зевс набив висок. [62] Юнона, козир-молодиця,Юпітеру не піддалась;Бо знала, що стара лисицяНа всякі штуки удалась,Сказала: «О, очей всіх світе,Старий олімпський єзуїте!З медовими річми сховайсь.Уже мене давно не любиш,А тільки п’яний і голубиш.Одсунься геть – не підсипайсь. [63] Чого передо мной лукавиш,Не дівочка я в двадцять літ,І теревені-вені правиш,Щоб тільки заморочить світ.Нехай все буде по-твоєму;Дай тілько Турнові моємуХоть трохи на світі пожить;Щоб міг він з батьком повидатьсяІ перед смертю попрощаться;Нехай – не буду більш просить». Юнона в котика з ним грала – дитяча гра «в котика й мишки»: мишка втікає, котик її доганяє.

Сказавши, в Йовиша вп’яласяІ обняла за поперек,І так натужно простяглася,Що світ в очах обох померк.Розм’як Зевес, як після пару,І вижлуктив підпінка чару,На все ізвол Юноні дав.Юнона в котика з ним грала,А в мишки так залескотала,Що аж Юпітер задрімав. [65] Олімпськії во всяку поруІ грім пускающий їх панХодили голі без зазору,Без сорома, на кшталт циган.Юнона, з неба увильнувши,І гола, як долоня, бувши,По-паруб’ячу одяглась;Кликнувши ж в поміч Асмодея,Взяла на себе вид Енея,До Турна просто понеслась. В кереї бідного Сихея – тобто в киреї чоловіка Дідони, убитого її братом Пігмаліоном. Лише один раз І. Котляревський називає покійного чоловіка Дідони по імені.

Тогді пан Турн зіло гнівивсяІ приступу к собі не мав,Що у троян не пожививсяІ тьху Енеєві не дав.Як ось мара в лиці Енея,В кереї бідного Сіхея,Явилась Турна задирать:«Ану лиш, лицарю мізерний,Злиденний, витязю нікчемний,Виходь сто лих покуштовать». Не гречі – нечемно, не ґречно.

Турн зирк – і бачить пред собоюПрисяжного свого врага,Що так не гречі кличе к боюІ явно в труси пострига.Осатанів і затрусився,Холодним потом ввесь облився,Од гніву сумно застогнав.Напер мару – мара виляє,Еней од Турна утікає!І Турн вдогонку поскакав. [68] Той не втече, сей не догонить,От тілько-тілько не вшпигне;Зикратого мечем супонить,Та ба! мари не підстьобне.«Та не втечеш, – кричить, – паничу!Ось зараз я тебе підтичу,Се не в кукли з Лависей грать;Тебе я швидко повінчаюІ воронів потішу стаю,Коли начнуть твій труп клювать». [69] Мара Енеєва, примчавшисьДо моря, де стояв байдак,Нітрохи не остановлявшись(Щоб показать великий ляк),Стрибнула в нього, щоб спастися;Тут без числа Турн осліпився,Туди ж в байдак і сам стрибнув,Щоб там з Енея поглумиться,Убить його, мазки напиться;Тогді б Турн первий лицар був! Таку Юнона зливши кулю – злити кулю – вчинити несподіванку, фокус, хвацько обернутися.
Перевернувшися в зозулю – зозуля, поряд з павою, вважалася священним птахом Юнони.

Тут вмиг байдак заворушивсяІ сам, одчаливши, поплив;А Турн скрізь бігав і храбривсяІ тішивсь, що врага настиг.Таку Юнона зливши кулю,Перевернувшися в зозулю,Махнула в вирій навпростець.Турн глядь, аж він уже средь моря,Трохи не луснув з серця, з горя,Та мусив плить, де жив отець. У Вергілія названі тут Оре, Парфен, Пальм не рутульці, а троянці (Вергілій. – Кн. 10. – Ряд. 750 – 832), отже, їх Еней убити не міг. Пальма убив етруський цар Мезентій; Оре і Парфен загинули від руки мезентійського воїна Рапона. Лутаг і Лавз – воїни з рутульського стану.
Витерти ворсу – тут у значенні: дати прочуханки, побити.

Юнона з Турном як шутила,Еней про теє ні гу-гу;Бо на його туман пустила,Що був невидим нікому;І сам нікого тож не бачив,Но послі як прозрів, кулачивРутулян і других врагів:Убив Лутага, Лавза, Орсу,Парфену, Палму витер ворсу,Згубив багацько ватажків. [72] Мезентій, ватажок тірренський,Одважно дуже підступивІ закричав по-бусурменськи,Що тілько пан Еней і жив!«Виходь! – кричить, – тичка подмімо,Нікого в поміч не просімо,Годящі парні: ти і я,Ану!» – і сильно так стовкнулись,Що трохи в’язи не звихнулись,Мезентій же упав з коня. [73] Еней, не милуя чванливих,В Мезентія всадив палаш;Дух вискочив в словах лайливих,Пішов до чорта на шабаш.Еней побідой утішався,Зо всіми добре частовався,Олімпським жертви закурив.Пили до ночі та гулялиІ п’яні спати полягали,Еней був п’яний, єлє жив. Варяниця, варениця – виготовлений для вареників, розкачаний на коржик шматочок тіста, зварений без начинки разом з варениками і разом з ними поданий на стіл.

Уже сві
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98