— Хто б казав! — гмукнув Боян, — Хто в нас тут ночами репетує? Мабуть, найбільш помірковані та розважливі?
З виразу обличчя Лори схоже було, що вона готова роздерти Бояна на шматки. Тільки зараз я помітила, що вона сьогодні зовсім не нафарбувалася, тоді як раніше хизувалася товстим шаром добре втрамбованої краси, викликаючи в Дафни заздрісну огиду. Без косметики Лора нагадувала не ту розбещену фіфу, якою я її знала, а швидше маленьку розбещену дівчинку. Але дівчинку тендітну і вразливу.
— Я… Я просто… Це все через ваші витребеньки!
Здавалося, вона зараз заплаче. Ми відійшли в куток, аби не дратувати нещасну.
Горан і Міхал, які сиділи найближче, перезирнулися, усміхаючись.
— А що у вас там сталося? — запитав Еван у Ангели.
— Не знаю… Здається, вона щось побачила за вікном. Тобто, когось. Тяжко сказати — мені нічого не було видно. Але Лора була переконана, щось у вікно зазирав якийсь чоловік.
— Гм. Це від абстиненції, — єхидно мовив Боян.
— Боян, чого ти такий злий? — підняла брови Ангела, — Може, теж від абстиненції?
В Бояна відвисла щелепа. Ангела хитро всміхнулася.
— Ну, і ви розумієте, я вам нічого не казала.
Запала мовчанка. Мені подумалося, що ми насправді дуже погано знаємо один одного. Минуло вже півтора місяці, але нас щось постійно відволікало від особистого спілкування. Фактично, ми чужі один одному. Ми — колеги, сусіди, одногрупники, що завгодно, але не друзі. Цікаво, чому? Найближчим до друга мені був, мабуть, Тоні, але він був як наче моїм суперником, тому ми й не могли бути відвертими. А без довіри у взаємин нема ніяких шансів… І, якщо я завтра не прийду на пари, то навряд чи хтось шкодуватиме. Здивуються, а потім вигадають якусь версію, котра була б їм на користь… Мені раптом стало страшно.

***

З конспектів Ірми Коник, акторська майстерність:
Напрями розвитку акторської майстерності:
— інструментарій (тіло, голос);
— особисті якості (уява, увага, відчуття правди);
— направленість дії (соціальність).
передати переживання персонажа за допомогою окремих елементів інструментарію (e.g. очі, губи, руки), потім, за допомогою кількох елементів відразу. Напр.: звинувачений у вбивстві чекає на вирок; закоханий спостерігає за об’єктом кохання; фінансист, який дізнається, що збанкрутував.
намагатись відчути емоції щодо уявної ситуації чи об’єкту. Напр.: страх від вигляду дула пістолета, радість від подарунку, прикрість від втрати гаманця, нудоту від вигляду розчленованого тіла і т.д.
примушувати себе до незвичного вам спілкування. Напр.: познайомитись з випадковим перехожим; переконати неприємну вам особу в тому, що вона вам дуже імпонує; імітувати незвичні вам ставлення — зацікавленість, презирство, скептичність та ін.

***
Ввечері я довго блукала "панорамою". Так ми назвали мощену доріжку, яка бігла навколо Школи, відкриваючи тому, кому заманеться пройтись нею, негостинний скелястий краєвид. Спершу ми досить часто влаштовували собі променад навколо Школи, милувалися мальовничим узбережжям та барвистими світанками. Але невдовзі вся ця краса вже сиділа в нас в печінках, та й ніяких світанків більше не передбачалося з причини відсутності світила на робочому місці. Тобто, звичайно, сонце, мабуть, все ж таки десь сходило, але ось уже місяць воно не бажало ділитись з нами цим інтимним переживанням.
Що ж мене потягло на "панораму", на холод і пронизливий вітер, та іще й ввечері? Те ранкове усвідомлення відторгнення, відокремленості… Воно не бажало йти, і я ніяк не могла відновити душевний комфорт. Тож мені хотілось поблукати на самотині і подумати про вічне. А ще більше хотілось, щоб хтось вийшов до мене, насварив за неналежне ставлення до власного здоров’я і змусив повернутись додому.
— Ірма?
Хтось йшов мені назустріч. Невже мрії збуваються?
— Ти що тут робиш о такій порі?
— Я? На тебе чекаю.
Тоні якусь мить збентежено мене розглядав.
— Правда? І давно?
— Та вже давненько. Бачиш, геть замерзла.
— Ну вибач, я…
— Тю, дурний. Я жартую. Звідки було мені знати, що тобі теж заманеться вийти на шпацир?
— Ну, існує ціла низка способів дізнатись про це. Якщо дуже треба.
Все було не так, зовсім не так як слід!
— Тоні, що це з тобою? Підхопив параною в Лори? Так, раптом що, в мене є непогані транквілізатори. Спеціально в Сент-Ендрюзі прикупила…
Тоні мовчав. Місячні промені з боєм пробивалися крізь кудлаті хмари, гарно відсвічуючи на його темних кучерях; він дивився кудись вдалечінь, зовсім, здається, мене не слухаючи.
— Я більше нічого не розумію, — нарешті тихо промовив він, — Чия збочена уява створила отих Лордів? Кому це взагалі потрібно?
Е, так він все таки не повірив!
— Тоні, я знаю, все це виглядає дико. Але мусить же бути якесь логічне пояснення!
Він швидко повернувся до мене.
— А що ти тут бачиш логічного? Приладдя для тортур в шкільному підвалі?
— Відеокамери в душі? — підхопила я.
— Відеокамери?
Мені довелось швиденько розказати йому про версію, висловлену Дафною. Тоні уважно мене вислухав, а потім повільно усміхнувся.
— Дуже цікаво, — відсторонено виснував він, — А ти що думаєш з цього приводу?
— Е-е… я? — Може, сказати? Ні, справді, розказати про всю нашу безглузду гру і, можливо, здобути союзника? — Як на мене, це все ж таки змова…
— Ти впевнена?
— А як тут бути впевненим? До речі, пан Ольберт, схоже, не підтримує цього проекту. Він так і сказав Бамбузлу, коли той кликав його на зустріч з куратором.
— Он як.
— Думаю, варто поговорити з ним. І взагалі, мене дивує наша пасивність. Давно можна було б дістатись до Сент-Ендрюзу, дізнатись там…
— Пішки?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48