Учебник. 2-е изд. -
М., 1994. - С. 381.

5 Див. Практика розгляду судами справ за клопотаннями про визнання i виконання рiшень
iноземних судiв та про скасування постанов i рiшень мiжнародного комерцiйного арбiтражу
на територiє Украєни // Вiсник Верховного Суду Украєни, - 1998. - № 1. - С. 30-42.

6 Див.: Украєна в мiжнародно-правових вiдносинах. Боротьба зi злочиннiстю та взаумна
правова допомога (книга перша). - Києв, 1996.

7 Згiдно з ст. 314 ЦПК Украєни, якщо справу розглянуто у вiдсутностi будь-кого з осiб, якi
беруть участь у справi, не повiдомлених про час i мiсце судового засiдання, - це у пiдставою
до скасування рiшення. Але поки рiшення, що набрало законноє сили, iснуу - воно у
обов'язковим для цих осiб i пiдлягау виконанню (ст. 14 ЦПК).

* Див.: Ш т е ф а н М.Й. Цивiльний процес. - С. 320.

155Ы 0132-1331. ПРАВО УКРАЄНИ, 1998. № 7 89







О.Якименко

Своучаснiсть вручення виклику до суду в процесуальнiй лiтературi8 розглядауться
як засiб надання учасникам процесу можливостi належно пiдготуватися до участi в
справi. В ЦПК Украєни (ст. 91) передбачауться, що повiстка про викликдо суду повинна
бути завчасно вручена особi, яка викликауться, але у всякому разi не пiзнiше нiж за
п'ять днiв до судового засiдання. Очевидно, що дана норма не може бути застосована
при розглядi справ з iноземним елементом, оскiльки п'ять днiв - надто короткий строк
для вирiшення усiх питань участi iноземця в судi Украєни. В мiжнародному цивiльному
процесi про це взагалi нiчого не говориться. Який же термiн може в цьому випадку
забезпечувати вимогу своучасностii На мiй погляд, необхiдно передбачити строки, якi
були встановленi в колишньому СРСР. Так, в iнструкцiє по застосуванню Гаагськоє
конвенцiє з питань цивiльного процесу вiд 1 березня 1954 р.9 пiдкреслювалося, що
доручення судiв у справах, розгляд яких призначено на певний строк, повиннi надси-
латися не пiзнiше нiж за два-три мiсяцi до дня розгляду справи. В постановi Пленуму
Верховного Суду СРСР № 2 вiд 19 червня 1959 р. <Про питання, пов'язанi з виконанням
судовими органами договорiв з iноземними державами про надання правовоє допомоги
у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах> зобов'язано суди направляти доручення
в iноземнi держави не пiзнiше нiж за два-три мiсяцi до дня розгляду справи (п. 2)10.

Однак, якщо сьогоднi суди будуть так вчиняти, єхнi дiє не вiдповiдатимуть нормам
ЦПК, буде порушуватися цивiльно-процесуальна форма. i яка б доцiльнiсть цьому не
передувала, треба погодитися, що такi дiє будуть оцiнюватися однозначно - як неза-
коннi, оскiльки згiдно з статтями 146, 148 ЦПК. максимальний строк розгляду справи
в судi першоє iнстанцiє (з врахуванням єє пiдготовки) становить тридцять п'ять днiв.
Вирiшення цiує проблеми можливе лише на законодавчому рiвнi. Зважаючи на особ-
ливостi пiдготовки i розгляду цивiльних справ за участю iноземного елемента, а саме
- обставини перебування сторiн в iноземних державах, i з метою забезпечення своу-
часного вручення виклику до суду, пiсля закiнчення пiдготовки справи до судового
розгляду суддя призначау єє до розгляду у строк не бiльше як 90 днiв. Дану законодавчу
новелу, вважаю, необхiдно помiстити в роздiлi VI ЦПК, де безпосередньо регулюються
цивiльно-процесуальнi правовiдносини з iноземним елементом, що буде пiдкреслювати
особливостi розгляду справ даноє категорiє.

Вручення виклику до суду означау не просто надiслання вiдповiдачу повiстки про
виклик до суду з копiями позовноє заяви i документiв, доданих до неє, як це зазначено
в главi 8 ЦПК. Зазначенi документи необхiдно, по-перше, вручити офiцiйним чином,
по-друге, засвiдчити, що вони одержанi певною особою i що вона була ознайомлена з
єх змiстом. Дана дiя здiйснюуться в порядку судового доручення про вручення докумен-
тiв.

Судове доручення в мiжнародному цивiльному процесi - це звернення суду однiує

держави до суду iншоє з проханням про провадження процесуальних дiй на територiє

цiує iншоє держави".

Вiдповiдно до мiжнародних договорiв, в яких бере участь Украєна, судовi дору-
чення повиннi направлятися:

1) в дипломатичному порядку (договори з Алжирською НДР, Грецькою Респуб-
лiкою, iракською Республiкою, НДР, Йемен, Республiкою Кiпр, Тунiською Республi-
кою, ФНР Югославiую. Фiнляндською Республiкою, iталiйською Республiкою). Вiн
полягау в тому, що суд однiує держави звертауться до свого Мiнiстерства iноземних
справ, яке через своу посольство або консульство звертауться в Мiнiстерство iноземних
справ iншоє держави з нотою. Мiнiстерство iноземних справ цiує держави направляу
доручення у вiдповiдний суд з проханням про його виконання;

2) через центральнi органи юстицiє12. Так, в договорах з Соцiалiстичною Респуб-
лiкою В'утнам, Республiкою Куба, Чехословацькою Соцiалiстичною Республiкою, Ре-
спублiкою Грузiя, Литовською Республiкою, Республiкою Молдова, Республiкою По-
льща, Естонською Республiкою таким центральним органом з боку Украєни визначено
Мiнiстерство юстицiє Украєни; в договорах з Народною Республiкою Албанiя, Народною

9 Марышева Н.И. Рассмотрение судами гражданских дел с участием иностранцев. -
М., 1970. - С. 59.

10 Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР. 1924-1963. - М" 1964. - С.

114-132.

"Богуславский М.М. Международное частное право. - С. 376.
12 В мiжнародних договорах про правову допомогу суд розглядауться як одна iз установ

юстицiє, .i i ;

90 iЗ^ 0132-1331. ПРАВО УКРАЄНИ, 1<>. N1 7

Законопроект, який став законом

Республiкою Болгарiя, Угорською Народною Республiкою, Корейською НДР, Монго-
льською Народною Республiкою, Румунською Народною Республiкою;
1 2 3