Водночас самі громадяни не
позбавляються можливості відстоювати в будь-який за-
конний спосіб свої права і свободи, активно домагатися
виконання органами покладених на них повноважень та
сприяти їм у цьому.
Для переважної більшості органів їх діяльність не за-
микається на вирішенні цих хоча і дуже важливих, але все
ж обмежених завдань по безпосередньому захисту прав і
свобод людини і громадянина, охороні законності і пра-
вопорядку, боротьбі зі злочинами та іншими правопору-
шеннями. У цих органів на першому плані стоять інші
завдання — вирішення поточних і перспективних еконо-
мічних питань, питань культури, науки, освіти, обороно-
здатності і безпеки, зовнішньої політики, співробітницт-
ва з іншими країнами і т.ін. Деякі функції по охороні за-
конності і правопорядку вони виконують поряд із здійс-
ненням своїх основних завдань.
Розділі. Основні поняття, предмет, система...
Спеціально забезпеченням правопорядку займається
значно менше коло органів. Це органи, створені тільки
або головним чином для виконання такої ролі, їх прийня-
то іменувати органами охорони правопорядку. Вони покли-
кані охороняти обумовлений соціальними, економічни-
ми, моральними, культурними, історичними та іншими
чинниками закріплений в Конституції і законах України,
інших нормативно-правових актах порядок життя і діяль-
ності громадян України та інших осіб, що проживають в
Україні, їх права і свободи, а також інтереси суспільства і
держави.
Дуже близько до поняття органів охорони правопо-
рядку примикає поняття правоохоронних органів. Ці по-
няття дуже схожі, але не ідентичні. Коло органів, що по-
значаються ними, не збігається. Не всі органи охорони
правопорядку можна вважати правоохоронними. Так
само серед правоохоронних органів є такі, що не займа-
ються і не повинні займатися охороною суспільного по-
рядку або правопорядку в широкому розумінні цього сло-
ва. Щоб виділити критерії, за якими ті чи інші органи від-
носять до правоохоронних, слід усвідомити природу і
ознаки правоохоронної діяльності.
Цей термін і поняття, що позначається ним, уведені
в юридичний обіг на початку 60-х років. Чинне законо-
давство чітко не закріплює поняття правоохоронної діяль-
ності. Тому щодо нього йдуть активні суперечки, вислов-
люються різні думки про те, які органи слід вважати право-
охоронними.
Для одних авторів правоохоронна діяльність — це лише
діяльність компетентних державних органів у сфері боро-
тьби зі злочинами. Іншими словами, ставиться знак рівно-
сті між поняттям правоохоронної діяльності і поняттям
боротьби зі злочинністю. Для других — це боротьба зі зло-
чинами, і з іншими правопорушеннями (в основному тими,
що прийнято називати адміністративними проступками).
Для третіх — це діяльність по підтримці суспільного поряд-
ку (патрулювання в громадських місцях, при проведенні ма-
сових заходів—демонстрацій, мітингів, пікетування та ін.).
Організація судових та правоохоронних органів
Такий спрощений підхід до визначення поняття пра-
воохоронної діяльності не можна визнати правильним,
оскільки він істотно спотворює сутність розглядуваного
виду діяльності і використовується для «обґрунтування»
дуже спірних суджень про те, які органи слід вважати пра-
воохоронними.
Прихильники цього підходу не хочуть бачити, що
сфера охорони права значно ширша за сферу боротьби зі
злочинністю або порушеннями суспільного порядку. Пра-
во повинно охоронятися не тільки від явно недопустимих
актів порушення законів або антигромадських явищ. Не
меншою мірою недопустимими є також будь-які інші
прояви порушення права, спроби недозволено обмежува-
ти, ущемляти або принижувати будь-які права і законні
інтереси, кому б вони не належали — законодавцю, главі
держави або іншому органу влади, державній або недер-
жавній організації, посадовій особі або громадянину,
іноземцю, особі без громадянства. Всі ці порушення по-
винні припинятися не менш рішуче, ніж злочин або по-
рушення порядку в суспільних місцях, а їх негативні на-
слідки — усуватися або виправлятися. Тому і потрібна
діяльність, яка іменується правоохоронною діяльністю в
широкому розумінні цього слова. У противному разі є
безпідставними міркування про правопорядок.
Наприклад, рішення компетентних органів про поно-
влення на роботі незаконно звільненої людини, або рішен-
ня про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок необе-
режності, або рішення про визнання неконституційним
закону, що ущемляє основні права і свободи особи, не
менш важливі для забезпечення правопорядку, ніж бороть-
ба зі злочинністю. Такі дії теж становлять собою охорону
права за допомогою юридичних засобів, а їх сукупність
є невід'ємним компонентом правоохоронної діяльності.
Саме таке розуміння правоохоронної діяльності до-
зволяє зробити висновок, що вона має низку істотних
ознак.
По-перше, ця діяльність спрямована на охорону пра-
ва від будь-яких порушень.
Розділ І. Основні поняття, предмет, система...
По-друге, вона може здійснюватися не будь-яким
способом, а лише шляхом: а) розгляду юридичне значу-
щих справ і, у деяких випадках, застосування до правопо-
рушників примусових заходів і стягнень; б) виявлення
правопорушень і осіб, винних у їх вчиненні;
в) обвинувачення у вчиненні правопорушення; г) пред-
ставництва і захисту порушених прав і законних інтересів;
ґ) нагляду за додержанням законів.
По-третє, ця діяльність повинна відповідати припи-
сам правового нормативного акта.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93