), конфліктів які не можуть бути вирішені за допомогою методів, які пропонували згадані автори.
Тому, на думку автора даного курсу необхідно, перш за все, поділи-ги усі існуючі у природі конфлікти на дві основні групи,— це група ділових конфліктів і група емоційних конфліктіа Як буде показано далі, друга група (яка взагалі випадає, з аналізу у розглянутих двох концепці-
ях) з'являється навіть більш важливою, ніж перша — тому, що емоційні конфлікти можуть взагалі заблокувати вирішення ділових. Тому, для вирішення будь-яких конфліктів першої групи необхідно, перш за все, вирішити конфлікти другої групи, тобто емоційні конфлікти.
Отже, для всеосяжного вирішення усіх проблем усіх конфліктів необхідно реалізувати три процедури: по-перше,— поділити усі конфлікти на дві основні групи,— ділові та емоційні конфлікти; по-друге,— визначити групи методів управління діловими конфліктами та методи управління емоційними конфліктами окремо. Причому, дану стадію реалізувати у строгому, тісному зв'язку з дефініцією конфлікту, яке було здійснено у темі 5. (Визначення методів вирішення емоційних конфліктів відповідно буде зроблено окремо у повному співвідношенні з-сутністю та змістом даного типу конфліктів). На третій стадії — здійснити власне класифікацію конкретних методів управління діловими конфліктами у кожній групі.
Такий підхід органічно витікає з самого визначення конфлікту, усієї логіки та еволюції поглядів на конфлікт та методи його вирішення.
У зв'язку з цим необхідно віддати належне автору книги «Кон-фликтьі (пути их преодоления)» Д.Г.Скотт, видатного спеціаліста,— теоретика та практика у галузі бізнесу та менеджменту і особливо — у вирішенні конфліктів; вона щільно підходить до проблеми ділових та емоційних конфліктіа Фактично у неї увесь аналіз конфліктів та методів їх вирішення зводиться до дослідження цих двох угруповань конфліктіа Однак вона не здійснює цю класифікацію, та навіть не вводить і терміни та поняття «ділові» та «емоційні конфлікти»; вона фактично не розпізнає їх. Але без цього поділення конфліктів не можливо вірне поділення й методів їх вирішення.
Отже тільки після поділення конфліктів на дві основні групи, які мають виключно різну природу, причини виникнення, можлива і класифікація методів вирішення кожного типу конфліктів.
Отже, далі,— але вже на основі концепції, що пропонується автором даного курсу,— розглянемо основні групи методів управління конфліктами та самі методи у кожної такої групи. Аналіз почнемо з ділових конфліктів.
Як визначалося раніше, діловий конфлікт — це складне поняття, у зміст якого входять три основні елементи: суперечність інтересів, контакт та об'єкт. Отже, усунення/зруйнування хоча б одного з них веде до усунення й самого конфлікту.
Відповідно до змісту ділового конфлікту цілком логічно припустити й такі три основні групи методів вирішення ділового конфлік-
38
ту: вирішення конфлікту шляхом усунення суперечності інтересів; вирішення конфліктів шляхом усунення контакту сторін і вирішення конфлікту шляхом усунення об'єкту загальних інтересів.
Кожен з вказаних трьох основних груп методів вирішення конфліктів теж розпадається вже на декілька конкретних методів. Розглянемо кожну групу окремо.
§ 6. Вирішення конфліктів шляхом усунення суперечності інтересів сторін.
Даний спосіб реалізується у двох варіантах, які можливо назвати також способами, або методами відповідно: конструктивний та паліативний.
Якщо зрівнювати далі два методи вирішення конфліктів з методами, які називають Фоллетт, та Томас і Кілмен, то вони приблизно відповідають інтеграції та компромісу і співробітництву та компромісу відповідно.
При вирішенні конфліктів, як за допомогою конструктивного, так і паліативного методу усуваються суперечності інтересів сторін. При цьому усунення можливо повне, часткове або тимчасове; контакт сторін, а також об'єкт загальних інтересів зберігатимуться.
Конструктивний метод вирішення ділових конфліктів
Конструктивний (він же інтеграція, він же співробітництво) є найбільш ефективний метод вирішення конфліктів взагалі.
Термін «інтеграція» латинського походження (від ігйе&ег — цілий); у математиці — це буквально підсумовування. У переносному значенні,— це означає об'єднання сторін для сумісної діяльності (по вирішенню конфліктів у даному конкретному випадку).
Термін «конструктивний» теж латинського походження (від сошігисгіо — побудування); він асоціюється з будуванням, утворюванням, створенням. Конструктивний метод — це утворювальний, не деструктивний, не руйнувальний метод.
Терміни «конструктивний», «інтеграція» та «співробітництво» фактично синонімічні, а відповідні поняття — тотожні.
Реалізація конструктивного метода здійснюється у декількох етапах. Перш за все, конфлікт, конфліктна ситуація розглядається як проблемна (проблема). По-друге, чітко визначаються справжні (істинні) інтереси обох сторін, а не вимоги, які з'являються лише зовнішнім їх проявом, тому ж не завжди відповідним (адекватним)
їм. Далі, інтереси сторін ретельно аналізуються, тобто розглядаються у різних аспектах, всестороннє. При цьому надається якісна та кількісна оцінка усіх аспектів проблеми. Отже, наприкінці, у наслідку, у процесі такого ділового підходу, а саме ділового обговорення, ділового спілкування відбувається з'ясування, усвідомлення, розуміння власних інтересів, їх переоцінка та приведення до відповідності (адекватності) вимог справжнім (істинним) інтересам обійми сторонами. При цьому більшість вимог навіть можуть відпасти зовсім.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45