Автор коментарю
ст. 100 КК Украєни зовсiм не визначау обукта погрози вчи-
нити вбивство. Але без визначення обукту певного злочи-
ну чи неправильне його визначення не дау можливостi на-
лежним чином i правильно визначити суспiльну сутнiсть
злочину, його юридичну природу i квалiфiкацiю.
Якщо пiд громадським порядком розумiти сукупнiсть
суспiльних вiдносин, якi забезпечують громадський спокiй,
а пiд громадською безпекою - умови безпеки невизначено-
го кола осiб, то стане очевидним, що погроза вчинити вбив-
ство порушуу, головним чином, не громадський спокiй,
не громадську безпеку. Винний субукт при цьому спрямовуу
своу посягання не на громадський спокiй чи на громадсь-
ку безпеку i такого намiру не мау. Погроза - дiяння зав-
жди персонiфiковане, звернене до якоєсь певноє i конкре-
тноє людини, чи до двох-трьох людей. Психiчний вплив
винний спрямовуу на конкретну певну особу. Нiкому i
нiчому це посягання у бiльшостi випадкiв не загрожуу i
безпеки не створюу. Тому необхiдно дiйти висновку, що
погроза вчинити вбивство - це злочин проти особи. Але
видовим i безпосереднiм обуктом посягання при погрозi
вчинити вбивство у не життя. Реальноє безпосередньоє
загрози для життя потерпiлого в момент i пiд час погрози
вчинити вбивство не виникау. Винний не мау намiру в мо-
мент погрози позбавити потерпiлого життя або заподiяти
Див.: Даньшин Й.Н. Уголовно-правоваяохранаобщественного порядка. -
М., 1973.-С. 192-193.
Див.: Курс советского уголовного права. Часть Особенная. - К.,1968. -
С. 208; Уголовное право УССР. Особенная часть. -К., 1989.-С. 162.
Див.: Курс советского уголовного права. Часть Особенная. - М.,1971. -
Т. 5.-С. 187.
4
Науково-практичний коментар Кримiнального кодексу Украєни. - К.:
Юрiнком, 1997. - С. 359-360.
216
шкоду здоровю. У конкретнiй справi Пленум Верховного
Суду СРСР зазначив, що погроза вчинити вбивство - це
такi дiє винного, якi не спрямованi безпосередньо на позба-
влення життя.
Якщо ж винний, висловлюючи погрозу вбити, мау намiр
позбавити потерпiлого життя негайно i вчинюу дiє, якi
створюють безпосередню загрозу для життя потерпiлого, то
це вже буде не погроза вбивством, а замах на вбивство.
Отже, при погрозi вчинити вбивство винний посягау не на
життя потерпiлого.
Суспiльна сутнiсть погрози вчинити вбивство полягау в
тому, що заявлена винним при обставинах, якi дають пiдстави
боятися єє реалiзацiє, вона викликау почуття страху, порушуу
спокiй потерпiлого, народжуу невпевненiсть у своєй безпецi.
Погроза вчинити вбивство, таким чином, спрямована проти
особистоє безпеки потерпiлого, яка i у безпосереднiм обуктом
цього злочину. Поряд iз цим погроза вчинити вбивство пев-
ною мiрою обмежуу, руйнуу i особисту волю особи, обмежуу
можливостi вiльно користуватися благами життя.
Погроза вчинити вбивство у психiчне насильство над
особою. Суспiльна небезпечнiсть цього злочину полягау в
тому, що вiн позбавляу потерпiлого спокою, небезпека його
вчинення постiйно переслiдуу потерпiлого, не дау йому
можливостi нi працювати, нi вiдпочивати.
Погроза вбити може бути доведена до потерпiлого будь-
яким чином: усно (вiч-на-вiч), письмово (листом, телегра-
мою), рiзними дiями, якi переконливо вказують на намiр
винного, або передана через третiх осiб.
Стаття 100 КК Украєни передбачау вiдповiдальнiсть ли-
ше за погрозу вбивством. Погроза вчинити якусь iншу
шкоду пiд ознаки цiує статтi не пiдпадау, наприклад, погро-
Див.: постанова Пленуму Верховного Суду СРСР в справi Карасьова. -
Iiiоллетень Верховного Суда СССР-1967.-№ 4.-С. 19.
Детальнiше про безпосереднiй обукт погрози вчинити вбивство див.:
Коржанскш Н.И. Обьект й предмет уголовно-правовой охраньi. - М.,
1980.-С. 53-54.
за знищити майно, заподiяти тiлеснi ушкодження, розпо-
всюдити ганебнi вигадки тощо.
Обовязковою ознакою складу злочину е реальнiсть по-
грози, якою вона бувау в усiх випадках, коли потерпiлий
мау пiдстави боятися єє виконання. Якщо сам потерпiлий не
вiрить у реальнiсть погрози, то вона складу злочину не мау.
Наприклад, Ш. погрожував потерпiлiй, яку згвалтував, щоб
вона про це не розповiдала мамi. Обласний суд визнав за-
судження Ш. за ст. 100 КК Украєни безпiдставним, оскiль-
ки потерпiла не вiрила в реальнiсть його погрози, та i сам
винний нiчим не пiдтверджував намiр здiйснити погрозу.
Погроза визнауться реальною, якщо винний:
а) вчинив такi дiє, якi давали потерпiлому пiдстави вва-
жати, що ця погроза буде здiйснена;
б) своую поведiнкою, взаумостосунками з потерпiлим
переконував - погроза не марна, вона буде здiйснена.
Вiдповiдальнiсть за погрозу настау незалежно вiд єє мо-
тивiв. Закiнченою погроза визнауться з моменту доведення
єє до потерпiлого.
Погроза вбивством за багатьма ознаками нагадуу замах
на вбивство. Вiдрiзняються цi злочини лише метою:
1. При погрозi вбивством винний не мау мети негайно
заподiяти смерть. Його мета - налякати потерпiлого,
лишити його спокою, змусити його весь час нервува-
ти, страждати вiд страху за своу життя.
2. При замаху на вбивство винний мау мету зараз, не-
гайно заподiяти смерть потерпiлому i робить усе за-
лежне вiд нього, щоб досягти цього наслiдку.
Наприклад, мiський народний суд помилково квалiфiку-
вав за ст. 17 та ст. 94 КК Украєни дiє Д., який, перебуваючи
у станi спянiння, почав бити свою дружину i, погрожуючи
скинути єє з балкона другого поверху, вимагав, щоб вона
сама стрибнула звiдти. Коли Д. заявив, що вiзьме нiж, по-
терпiла не витримала напруження, стрибнула з балкона i
отримала тяжкi тiлеснi ушкодження.
Квалiфiкуючи дiє Д. як замах на вбивство, суд не вказав
у вироку, якi саме дiє Д.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170