Таким чином, у науцi цивiльного процесуального права iсну-
ють досить суперечливi пiдходи як до самоє постановки пробле-
ми, так i до змiстовноє єє характеристики.
Дослiдження змiсту цивiльного процесу повинно здiйснюва-
тися в аспектi, який дозволяу визначити його звязок та спiввiдно-
шення з правосуддям у цивiльних справах.
Нерiдко правосуддя ототожнюють з цивiльним процесом.
Наприклад, Н. Т. Арапов вiдзначау, що правосуддя в цивiльних
справах у дiяльнiсть державного суду i осiб, якi беруть участь у
ньому по розгляду i вирiшенню спорiв про право цивiльне2. На
думку В. М. Семенова, цивiльний процес поряд з кримiнальним
процесом у видом правосуддя, рiзновидом судовоє дiяльностi3.
Як видно, Н. Т. Арапов вiдносить до правосуддя i дiяльнiсть
суду, i дiяльнiсть осiб, заiнтересованих у правосуддi. Для цивiль-
ного процесу мiсця не залишауться. В. М. Семенов, навпаки, ото-
тожнюючи цивiльний процес i правосуддя, пiд цивiльним проце-
сом розумiу тiльки судову дiяльнiсть.
До аналогiчних висновкiв призводять i судження М. А. Гур-
вича, який вiдзначав, що цивiльне процесуальне право, регламен-
туючи дiяльнiсть суду по здiйсненню правосуддя, встановлюю-

чи права й обовязки учасникiв процесу, у гарантiую реалiзацiє
равдань цивiльного судочинства.
Поняття цивiльного процесу тiсно повязано з поняттям
правосуддя, однак не повинно зводитися до нього. Правосуд-
дя i цивiльний процес - не тотожнi поняття. Змiст правосуддя
полягау у визначеннi виду й обсягу субуктивних прав i юридич-
них обовязкiв персонально певних осiб, у вирiшеннi конкрет-
ноє цивiльноє справи судом шляхом винесення рiшення, яке мау
законну силу. Правосуддя характеризууться i тим, що воно по-
винно бути побудовано на засадах, якi забезпечують можливiсть
реалiзацiє заiнтересованою особою права на судовий захист,
тобто можливiсть особисто бути захисником своєх прав у судi,
брати участь у вирiшеннi своує справи. Саме ця обставина i виз-
начау необхiднiсть встановлення специфiчноє форми здiйснен-
ня правосуддя, яка передбачау суворо встановлений порядок
розгляду i вирiшення цивiльноє справи. Порядок розгляду i ви-
рiшення цивiльних справ у формою здiйснення правосуддя в
цивiльних справах i складау, на нашу думку, цивiльний процес
(судочинство).
Якщо правосуддя - це судова дiяльнiсть по реалiзацiє судо-
воє влади, то цивiльний процес - це форма реалiзацiє правосуд-
дя, яка забезпечуу i гарантiє здiйснення правосуддя, i гарантiє пра-
ва громадян на судовий захист. Такий звязок правосуддя i ци-
вiльного судочинства пояснюу єх принципову уднiсть як змiсту i
форми. Поза цивiльним судочинством, яке забезпечуу гарантiє
його здiйснення, правосуддя неможливе, як i розгляд справи,
якщо вiн не здiйснюуться судом, не у цивiльним процесом,
Таким чином, правосуддя в цивiльних справах i цивiльний
процес у спецiально-юридичному значеннi - самостiйнi явища.
Правосуддя - форма реалiзацiє судовоє влади, а цивiльний про-
цес - форма здiйснення правосуддя, яка покликана забезпечи-
ти i гарантiє правосуддя, i гарантiє особи.
Цивiльний процес як форма реалiзацiє правосуддя i права гро-
мадян на судовий захист мау свою предметну сферу. Згiдно з чин-
ним цивiльним процесуальним законодавством у порядку цивiль-
ного судочинства розглядаються справи по спорах, що виникають
з цивiльних, сiмейних, трудових та кооперативних правовiдносин,
справи, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i
справи окремого провадження (ч. 2 ст. 1 ЦПК).
Див.: Советекий гражданский процесе. М., 1985. С. 9.
Визначення сфери цивiльного процесу важливо, бо вона у по-
казником функцiонування в державi судовоє влади i правосуддя./
Цивiльний процес розрахований, як видно, на здiйснення право-
суддя в широкiй сферi правовiдносин, якi характеризуються юри-
дичною рiвнiстю єх учасникiв (цивiльних, сiмейних тощо).
В порядку цивiльного судочинства здiйснюуться правосуд-
дя i у справах, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдно-
син, в яких громадянин перебувау з державним органом або
службовою особою (наприклад, справи по скаргах на рiшення,
дiє чи бездiяльнiсть державних органiв, юридичних або посадо-
вих осiб у сферi управлiнськоє дiяльностi), а також по справах
окремого провадження, в яких захищаються не субуктивнi пра-
ва, а охоронюванi законом iнтереси, неопосередкованi субук-
тивним правом (наприклад, iнтерес у судовому встановленнi
фактiв, що мають юридичне значення: перебування на утри-
маннi, родинних вiдносин тощо).
Сфера цивiльного процесу опредмечуу соцiальну функцiю
правосуддя в цивiльних справах, профiлюу правосуддя в цивiль-
них справах на певну групу суспiльних вiдносин i допускау роз-
гляд i вирiшення будь-якоє цивiльноє справи з додержанням уди-
ного порядку, який забезпечуу однаковий стандарт здiйснення
правосуддя i судового захисту субуктивних прав i охоронюваних
законом iнтересiв.
Стаття 1 ЦПК передбачау, що порядок провадження в ци-
вiльних справах у судах визначауться законом, а справи, що ви-
никають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i справи окремого
провадження розглядаються за загальними правилами судочин-
ства, крiм виняткiв, встановлених законодавством.
Таким чином, законодавство виходить з удностi цивiльного
процесу i загального характеру правосуддя в цивiльних справах
незалежно вiд того, яку справу розглядау суд.
Разом з тим, визначаючи сутнiсть цивiльного процесу, авто-
ри, як правило, вважають, що цивiльне судочинство подiляуть-
ся на самостiйнi види: позовне; по справах, що виникають з адмi-
нiстративно-правових вiдносин;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197