укладення міжнародних договорів, призначення і прийом послів. Крім того, конгрес установлював І.'равила карбування монет, регулював поштовий зв'язок, створював сухопутні й морські військові сили та ін. Він виступав також найвищою апеляцій- 1 ною інстанцією у спорах між штатами. Найважливіші питання вирішувалися конгресом при згоді дев'яти штатів з тринадцяти (ст. ЇХ).
Для ведення справ союзу в міжсесійний період конгрес обирав комітет штатів на чолі з головою (по одному представнику від кожно- !;| го штату). Компетенція комітету була не такою широкою. Він не мав права вирішувати справи, для яких у конгресі була потрібна кваліфікована більшість 'А голосів (дев'ять штатів).
Таким чином, повноваження коніресу були обмеженими. Створене статтями конфедерації об'єднання виявилося дуже слабким: • і конфедерація не мала союзної грошової системи, не було єдиного | громадянства, не було створено сильного і постійного центрального виконавчого органу влади та ін.
Але саме таке об'єднання у вигляді конфедерації з незалежністю складових частин — штатів — і слабкими, обмеженими у своїх можливостях центральними органами і прагнули утворити штати, які, між іншим, встановили складний порядок перегляду цієї конституції. Зміни в статті конфедерації можна було внести лише з дозволу коніресу і після схвалення законодавчими зборами кожного штату. «Союз повинен бути вічним», -— підкреслювалося в статті XIII.
Безсилість конфедерації визнавалася як всередині, так і зовні СІЛ А. Дж. Вашингтон образно називав конфедерацію «мотузкою з піску». Французький уряд погодився, наприклад, видати позику не конгресу конфедерації, який прохав про це. а особисто Дж. Вашингтону
Вже на другому егапі погострювалися суперечності між учасниками війни за незалежність. Буржуазія і плантатори намагались обмежити боротьбу лише завоюванням.незалежності, а народні маси вимагали поглиблення соціально-економічних перетворень. Особливо різкими ці суперечності стали після 1783 року, коли був підписаний мир з Англією, яка визнала нову незалежну державу — Сполучені Штати Америки.
Революція вступає в третій і останній етап свого розвитку, який тривав з 1783 року до 1787 року.
Успішне завершення війни за незалежність пе поліпиш:ю слано-зиша народних мас. Викликана війною економічна креза тяжко позначилася на широких масах трудящих. Головний тягар податків падав в основному на дрібних фермерів і ремісників, з яких складався контингент революційної армії під час вій^ш, фермери розорялися, їх землі продавалися за борги, в'язниці були вщент заповнені боржниками. Солдатам, що звільнялися з армії, не виплачували гроші.
Все це викликало незадоволення і неспокій серед населення, призводило до відкритих виступів фермерів і ремісників. Заворушення спостерігалися і в армії. Повстанці спалювали судові примішен-ня, знищували архіви, випускали з в'язниць боржників.
Кульмінацією незадоволення фермерських мас, що намагалися поглибити революцію, стало повстання бідноти, яке спалахнуло 1786 року в штаті Массачусетс на чолі з видатним героєм війни за незалежність капітаном Д. Шейсом, нагородженим іменною зброєю за хоробрість. Повстанці вимагали перерозподілу землі, скасування державних і приватних боргів, поширення демократичного самоврядування, тобто прагнули дальшого розвитку революції'. Повстання було жорстоко придушене. Шеис і тринадцять інших керівників повстання були засуджені до страти, але через їхню популярність і велику підтримку повстанців з боку трудящих правлячі кола, які побоювалися вибуху нового повстання, замінили смертну кару тривалим ув'язненням.
. Купці і фабриканти Півночі, а також плантатори Півдня бачили, що органи конфедерації не спроможні справитися з повстаннями фермерської бідноти, із заворушеннями в армії, що вони надто слабкі, щоб успішно виконувати функції придушення народних мас. Все це підштовхувало їх до встановлення сильної державної влади. Крім того, потреба в централізації влади диктувалася і зовнішньополітичними факторами. Сильної центральної влади потребувала і капіталістична система, що розвивалася.
Все частіше лунали голоси про безсилість і слабкість політичного устрою США, про необхідність його зміцнення, про розширення прав конгресу і т.ін. У цей час навіть виникла монархічна змоза.
У 1786 році Віргінія виступила з ініціативою скликання з'їзду делегатів штатів для вирішення низки невідкладних справ щодо торгівлі і мореплавання між штатами. Після цього конгрес конфедерації в лютому 1787 року звернувся до всіх штатів з пропозицією скликати у Філадельфії конвент для перегляду статей конфедерації, щоб пристосувати союзну конституцію до нових потреб.
188
Частина третя
Історія держави і прана ____Нового часу_____
У травні 1787 року у Філадельфії зібрався конвент 55 делегатів . від одинадцяти штатів (два штати не брали участі). Склад конвенту був реакційним. Цензове виборче право в штатах призвело до того; | що у виборах делегатів Конвенту брало участь лише чотири відсотки населення. Як бачимо, принцип Декларації незалежності про на- | родний суверенітет при формуванні конвенту було відкинуто.
Спочатку йшлося про те, що кбнвент повинен внести лише по- І правки до Статей конфедерації. Однак він одразу пішов далі цього 1 обмеження. Налякані широкою хвилею повстань, делегати конвенту І таємно від народу, при зачинених дверях взялися за розробку нової | конституції.
У процесі роботи над конституцією у делегатів виникли розбіж- \ ності відносно майбутнього устрою держави. Тому спеціальний комітет одинадцяти розробив компромісний проект.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166