П'ята книга трактувала норми спадкового права. Спадкування за законом відбувалось по черзі за ступенем спорідненості. Якщо був заповіт, залишалась обов'язкова частка для спадкоємців за законом.
Кодифікація цивільного права сприяла оновленню торгового законодавства. Наприкінці XIX століття було прийняте нове Торгове уложення 1897року. Воно включало чотири розділи: про купецький стан, про торговельні товариства і негласні об'єднання, про торговельні угоди, про морську торгівлю.
Особливості цивільного права Японії. В умовах швидкого розвитку капіталістичних відносин під впливом французького і .німецького , цивільного права в 1890 році почалася розробка японського цивільного кодексу. В 1898 році Звід цивільних законів Японії набрав чинності. Він складався з п'яти книг і налічував 1044 статті. Побудований Цивільний кодекс Японії за пандектною системою: загальна частина, ре-чеве право, право зобов'язань, сімейне право, спадкове право.
Деякі юридичні конструкції Зводу цивільних законів Японії були запозичені з Цивільного кодексу Наполеона. В той же час за прикладом Німецького цивільного уложення кодекс Японії визнавав юридичні особи, вводив обмеження прав земельних власників на користь промисловців. Відомі були японському Кодексу і «каучукові» формулювання.
Звід цивільних законів мав велике значення для розвитку економіки Японії на капіталістичній основі, закріплював найважливіші принципи буржуазного цивільного права: непорушність приватної власності, свободу договору, формальну рівність осіб і т.д. Однак Цивільний кодекс Японії зберігав деякі традиційні норми щодо, зокрема, сімейного права, становища жінки тощо.
296
Розвиток буржуазної держааи до початку XX століття
\
Розділ II
Структура цивільних кодексів Франції, Німеччини і Японії
ФРАНЦУЗЬКИЙ цивільний кодекс 1804 року 3 книги 2281 стаття НІМЕЦЬКЕ цивільне уложення 1 900 року 5 книг V 2385 параграфів Звід цивільних законів ЯПОНІЇ 1898 року 5 книг 1044 статті
1 . Про особи 2. Про майно і різні видозмінювання власності 3. Про різні способи, якими набуваеться власність 1 . Загальна частина 2. Право зобов'язань 3. Речеве право 4. Сімейне право 5. Спадкове право 1 . Загальна частина 2. Речеве право 3. Право зобов'язань 4. Сімейне право 5. Спадкове право
У 1899 році в Японії був прийнятий Торговий кодекс, який складався з чотирьох книг, присвячених загальним питанням торгівлі, торговельним товариствам, торговим угодам і морській торгівлі.
Кримінальне право
Для континентальної системи характерними були радикальні зміни в кримінальному праві, рішуча його перебудова в інтересах буржуазії.
Розвиток кримінального права у Франції. Французька буржуазна революція рішуче ламала численні феодальні установлення і звичаї щодо злочинів і покарань. Руйнувалася стара система феодального права, створювалося нове буржуазне кримінальне право. Його мета — захистити основи буржуазного ладу як від реставраторських поривань феодальної реакції, так і від натиску народних мас.
Основні принципи буржуазного кримінального права були зафіксовані подібно до цивільного права також у Декларації прав людини і громадянина 1789 року. «Ніхто не може бути обвинуваченим, затриманим або ув'язненим інакше як у випадках, передбачених законом», — було сказано в статті 7. Це положення Декларації було спрямоване проти свавілля феодальної юстиції. Воно утверджувало найважливіший принцип буржуазної законності: нема злочину і нема покарання без зазначення про це в законі. Встановлювалося також правило, за яким закон зворотної сили не має (ст. 8). На кримінальне право поширювалось і загальне положення про рівність усіх громадян перед законом.
297
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу______
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття____\
Розділ II
Все це означало відмову від принципів кримінального права феодального періоду, було значним кроком уперед. Однак дуже скоро з'ясувалося, що всі ці гарантії буржуазія зовсім не збиралася поширювати на народні маси. У 1789 році Установчі збори приймають Закон проти стовпищ, який установлював суворі кримінальні покарання (аж до страти) до осіб, що брали активну участь у масових народних виступах. У 1791 році було видано Закон Ле-Шапельє, який позбавляв робітників права спільно боротися за підвищення свого заробітку, провадити страйки. Винним загрожував значний грошовий штраф або тюремне ув'язнення.
Роялістські заколоти і розширення іноземної інтервенції на другому етапі революції змусили Конвент вжити заходів до придушення контрреволюції. Для цього був створений Надзвичайний кримінальний трибунал, а декретом від 19 березня 1793 року «Про покарання заколотників» усі відверті вороги республіки оголошувалися поза законом.
Ще більш рішучих заходів вжили якобінці. Видання 17 вересня 1793 року декрету «Про підозрілих», реорганізація Революційного трибуналу, покликаного судити «ворогів народу», — все це допомогло якобінцям захистити революцію від феодальної реакції.
Подібно до розвитку цивільного законодавства буржуазія прагнула також провести кодифікацію і кримінального права. Це завдання було реалізоване Установчими зборами, які прийняли в. 1781 році Кримінальний кодекс. Він базувався на принципах Декларації прав людини і громадянина 1789 року: нема злочину, не зазначеного в законі, формальна рівність громадян перед кримінальним судом, відповідність покарання тяжкості вчиненого злочину і т.д.
Кримінальний кодекс 1791 року мав просту і чітку систему і складався з двох частин. У першій частині («Про покарання») подавалася регламентація покарань, які повинні були призначатися тільки на основі закону.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166