Але Кароліні ше зберігалися деякі риси обвинувально-змагальног цесу. В Англії з часів судової реформи Генріха II розслідував ло провадитися через присяжних. Наприкінці XIII — на поча століття оформляються два види суду присяжних: «велике; стверджувало обвинувальний акт, і «мале журі», яке склада дванадцяти осіб, котрі розглядали справу по суті і виносе одностайному рішенні присяжних) свій вердикт.
Остаточне закріплення слідчого процесу відбувається! ріод абсолютизму. У Франції це було зроблено на основі: ських актів 1438 року і 1539 року, а також Великого ордо! 1670 року. В Німеччині слідчий процес стає переважним піс дання Кароліни.
-^>——
Перш°ю стадією слідчого процесу було розслідування. Почина-В0но з дізнання — збирання інформації про злочин і злочинця. гґ ^ цього відбувалося збирання доказів винності підозрюваного, вибувалося воно на основі теорії «формальних доказів», яка вста-овлювала силу «повних і доброякісних доказів». Ось чому вирішальне значення мав допит з тортурами.
Судовий розгляд справи проходив у закритому -засіданні. Остаточний вирок оголошувався вже в ході слідства і міг бути обвинувальним, із залишенням у підозрі і виправдувальним.
124
держава і право \ п та Африки \
Розділ II
Розділ II АЕОДАЛЬНА ДЕРЖАВШІЇ
7 В КРАЇНАХ АЗІЇ ТА
§ 1. Виникнення феодальної держави і| в країнах Азії та Африки
\^/та
гановлення феодальної державності? нення феодального права відбувалися в країнах Азії та А<| різному. Якщо в Індії та Китаї феодальне суспільство прі зміну рабовласництву і цивілізація тут пройшла вже трива історичного розвитку, у тому числі і державно-правового, тої Арабському халіфаті і середньовічних країнах Африки І* держава виникає в процесі розкладу первіснообщинного. витку соціальної стратифікації.
Так, у Китаї в перших століттях нашої ери йшов інтенс цес розкладу рабовласницького ладу і утвердження феода син. Одночасно відбувалося переростання рабовласницької^ в феодальну. Переломним моментом вважають падіння, ~м (220 р. н.е.). З розпадом стародавньої Китайської імперії,: ся після цього, країна вступає у феодальний період свого і< Приблизно так відбувалося виникнення феодальної і в Індії. Криза рабовласництва і формування нових суспу носин завершуються тут в середині І тисячоліття н.е. КінеІ ління Гуптів (IV-V ст.) є для Індії історичним рубежем, що»! рабовласницьку державу від феодальної. З VI століття н.е. ф^ відносини стають провідними і панівними в загальній» укладній структурі індійського суспільства. Розвивається * на державність.
Зовсім по-іншому виникла феодальна держава в Японї ших століттях нашої ери тут починається процес розпаду г общинного ладу. Поява приватної власності, поглиблення І і соціальної нерівності всередині родів ведуть до появи рої хівки, виникнення різних форм експлуатації. Загарбницькі г родами ще більше посилюють ці процеси, приводять до пс дрібних родів великими і до появи у І столітті н.е. родових' з II століття — племінних об'єднань. У IV столітті відбуває ява могутнього племінного союзу Ямато, який об'єднав ні
"^ ою більшу частину території країни. Навколо племінного вож-8)1 Ямато формувалась із родової знаті правляча верхівка.
Вожді Ямато поступово узурпують владу, бстаточно перетворив-
їі на спадкову. У У-УІ століттях поряд з родом верховного прави-!^я висуваються інші роди, які розбагатіли і їожді яких претендують владу в племінному союзі. Тривала боротьба між главами провідних подів скінчилася в 645 році, коли пост правителя зайняв принц Кару, язи прийняв титул тенно (син Неба). Період його правління дістав у японській історіографії назву Тайка, тобто Велика реформа. Перетворення Тайка завершило перехід від родового строю до феодалізму. Отже виникнення феодальної держави в Японії датується VII століттям н.е.
Ще однією ранньофеодальною державою був Арабський халіфат, який виник внаслідок об'єднання арабських племен, центром розселення яких був Аравійський півострів.
У У-УІ століттях в умовах занепаду держав стародавньої цивілізації родовий лад у кочових і напівосілих арабських племенах почав розкладатися. Розпадаються родові зв'язки, руйнуються традиції взаємодопомоги, починаються міжплемінні чвари. Особливо далеко зайшли ці процеси в Хиджазі — землеробському районі узбережжя Червоного моря, де були міста Мекка, Ясриб (Медина). Характерною рисою становлення держави в арабів у VII столітті було релігійне забарвлення цього процесу, тісний зв'язок між утворенням феодальної державності і виникненням нової релігії — ісламу. Політичний" рух за об'єднання племен і поява ісламу пов'язані з іменем Мухаммеда (570-632 рр.). Мухаммед проголосив необхідність встановлення культу єдиного бога — аллаха і нового суспільного порядка. Главою арабів повинен був стати пророк — «посланець аллаха на землі».
Незадоволення племінної верхівки змусило Мухаммеда в 622 році Ткати з Мекки до Ясрибу. Однак незабаром Мухаммеду пощастило ручитися підтримкою найрізноманітніших соціальних груп. У 20-"•* роках VII століття було завершене організаційне оформлення Мусульманської общини Мухаммеда в Медині. Вона стала не тільки Редігійною, а й надплемінною організацією, зародком держави, що ворювалася. Сам Мухаммед був у цій общині і пророком, і племін-Г*1 Во>Кцем, і воєначальником, і суддею. За допомогою ісламу і війсь-и* загонів відбувалося подолання племінного сепаратизму.
Найближчі родичі і сподвижники Мухаммеда стали привілейо-Тупою. З їхнього середовища після смерті пророка стали оби-
нових вождів мусульман — халіфів (замісників пророка).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166