ТОП авторов и книг ИСКАТЬ КНИГУ В БИБЛИОТЕКЕ
В Японії існувала своя форма умовної земель-01 Масності — дайме. В Арабському халіфаті була своя умовна фео-
1ьна власність на землю — ікта.
144
145
Частина друга
Історія держави і І ___Середніх віків '
На останньому етапі феодальної історії поширюється власність на землю. В Китаї це відбувалося за часів Мін і Цин, в XVII столітті. В Арабському халіфаті земля також частково' у приватній власності (мульк), так само, як це було і в імперії (
Право зобов'язань. Середньовічним державам Азії та. були відомі різні види договорів.
Особливе місце належало договіру купівлі-продажу. ОбЧ були різноманітні речі. З цілою низкою обмежень прод ля. В Китаї продаж нерухомості вимагав реєстрації купчої вд вому управлінні, де на неї ставилася червона печатка, і такий; називався «червоною купчою» (хун-ці). Письмова форма; продажу землі вимагалась і в Індії. В договорі іноді ви що до покупця переходить «верхній та нижній продуі сади і надра земельної ділянки.
Добре відомий був у Китаї, Індії, Японії договір оренди;; Японії оренда розподілялася на короткострокову і вічну, І ву, пряму і посередню. В Китаї протягом століть земельна < основною формою експлуатації селянства.
Широко застосовувався договір позики. В Китаї за пс ли з боржника до 200-300 відсотків на рік. Щоправда, Цинс ження 1725 року встановило максимальну норму стягання у} відсотків на рік. В Індії особливого значення надавали том$| касти належить той чи інший кредитор чи боржник. При Мс дитрри стягали з боржника до 900 відсотків на рік. У Япо кувалася «рисова позичка» (суйко) з виплатою 50 відсотків І африканських державах боржник міг віддати в заставу І мого себе, бути його слугою, аж поки не поверне свій борг.
держава і право Африки
Ч \
Розділ II
Шлюбно-сімейне право. В Китаї та Японії в цій дуже відчутними були догмати конфуціанства. Тут існувала^ патріархальна сім'я, або велика сімейна община, пов'язана) предків. Влада глави сім'ї була дуже великою. Він міг пс Японії навіть вбити члена сім'ї. В його розпорядженні зна дім і господарство. Значна роль у сім'ї належала і старії Одруження відбувалося лише з дозволу батьків. У Китаї характер купівлі дружини. У стосунках подружжя закріг нування чоловіка над дружиною. В Японії для жінки навя тикувався випробний строк. Причиною розірвання шлюбу міг<
яин з семи приводів, що були визначені конфуціанством: безплідність °\зкини, перелюбство, неповага дружини до батьків, непомірна ба-ясучість, крадіжка, ревнощі дружини, погана-хвороба дружини.
У Японії Закони Тайхоре спадкоємцем визнавали тільки старшого сина. В Китаї після смерті батьків отримувала спадщину всі сини, але старшому сину діставався в спадок батьківський дім з храмом предків.
В Індії до мусульманських завоювань у шлюбно-сімейному праві панувала суворість кастового розподілу. Дозволялось одруження тільки в межах кастової групи. Існували різноманітні правила взаємин між членами сім'ї в різних кастах. Загальним для них було ставлення до жінки, становище котрої в сім'ї, хоч би до якої касти вона належала, було принизливим.
В Арабському халіфаті, в Делійському султанаті і імперії Великого Могола у сфері шлюбно-сімейних відносин діяло мусульманське право. Шлюб, сім'я, народження дітей розглядалися відповідно до Корану як обов'язок кожного правовірного мусульманина. Коран дозволяв багатоженство, але можна було мати не більше чотирьох дружин одночасно. Окрім них можна було мати в гаремі ще й наложниць. Так, у падишаха Могольської імперії Акбара гарем складався з п'яти тисяч жінок.
Шлюб оформлявся усним або письмовим договором між сторонами або угодою батьків жениха і нареченої. Процедура розлучення була нескладною: досить було промовити формулу розлучення — і шлюб вважався розірваним.
Злочини і покарання. Визначенню злочинів і покарань право Китаю, Індії та Японії надавало особливого значення.
Перелік злочинів був великим. Аналіз правових джерел дає можливість наголосити на основних видах злочинів. Особливого значення надавалося злочинам державним: спроба захопити державну вла-ДУ, повстання, заколот, зрада і т.ін. У Китаї в період династії Юань монголи, боячись виступів китайського народу, забороняли зберігати зброю, вивчати військову справу. Маньчжурські завойовники вимагали від усього чоловічого населення Китаю на знак покірності виголю-8ати частину голови і носити косу. Того, хто не виконував цього нака-
•*У> мали за розбійника, який чинить опір. У Японії державними злочи-83X01 вважалися всі дії, спрямовані проти сегунського правління.
У Китаї та Японії окрему групу складали злочини чиновників: виконання імператорського наказу, хабарництво, ухилення від ви-
*°нання доручення і т.ін.
146
147
Частина друга
Історія держави Середніх віків
Зустрічалися різноманітні злочини проти власності: кра бій, підпал тощо. На першому місці серед злочинів проти особщ вбивство. Розрізнялись убивство умисне і убивство необережне, ^ кваліфіковане. У Китаї особливо страшним злочином вважалосз ство своїх батьків. У Японії тяжким злочином вважали вбивство,; не найманим убивцем або з допомогою отрути. Такі злочини І розкрити, «хоч для цього довелося б пройти всю японську:
Відомі були також інші злочини: військові, проти сім'ї. ] суворо каралися обманщики, гультяї. В Індії небезпечним: вважався замах на систему варн.
Скрізь у країнах Азії та Африки основною метою покарі залякування. Широко застосовувалася смертна кара: розрізд піл, відрубання голови з виставлянням її на жердині. Злочщ спалювали, розтоптували слонами і т.ін. З особливою жор розправлялися правителі з учасниками повстання або змови^
Відомі були і такі покарання, як калічення членів, вц носа, осліплення і т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166
1ьна власність на землю — ікта.
144
145
Частина друга
Історія держави і І ___Середніх віків '
На останньому етапі феодальної історії поширюється власність на землю. В Китаї це відбувалося за часів Мін і Цин, в XVII столітті. В Арабському халіфаті земля також частково' у приватній власності (мульк), так само, як це було і в імперії (
Право зобов'язань. Середньовічним державам Азії та. були відомі різні види договорів.
Особливе місце належало договіру купівлі-продажу. ОбЧ були різноманітні речі. З цілою низкою обмежень прод ля. В Китаї продаж нерухомості вимагав реєстрації купчої вд вому управлінні, де на неї ставилася червона печатка, і такий; називався «червоною купчою» (хун-ці). Письмова форма; продажу землі вимагалась і в Індії. В договорі іноді ви що до покупця переходить «верхній та нижній продуі сади і надра земельної ділянки.
Добре відомий був у Китаї, Індії, Японії договір оренди;; Японії оренда розподілялася на короткострокову і вічну, І ву, пряму і посередню. В Китаї протягом століть земельна < основною формою експлуатації селянства.
Широко застосовувався договір позики. В Китаї за пс ли з боржника до 200-300 відсотків на рік. Щоправда, Цинс ження 1725 року встановило максимальну норму стягання у} відсотків на рік. В Індії особливого значення надавали том$| касти належить той чи інший кредитор чи боржник. При Мс дитрри стягали з боржника до 900 відсотків на рік. У Япо кувалася «рисова позичка» (суйко) з виплатою 50 відсотків І африканських державах боржник міг віддати в заставу І мого себе, бути його слугою, аж поки не поверне свій борг.
держава і право Африки
Ч \
Розділ II
Шлюбно-сімейне право. В Китаї та Японії в цій дуже відчутними були догмати конфуціанства. Тут існувала^ патріархальна сім'я, або велика сімейна община, пов'язана) предків. Влада глави сім'ї була дуже великою. Він міг пс Японії навіть вбити члена сім'ї. В його розпорядженні зна дім і господарство. Значна роль у сім'ї належала і старії Одруження відбувалося лише з дозволу батьків. У Китаї характер купівлі дружини. У стосунках подружжя закріг нування чоловіка над дружиною. В Японії для жінки навя тикувався випробний строк. Причиною розірвання шлюбу міг<
яин з семи приводів, що були визначені конфуціанством: безплідність °\зкини, перелюбство, неповага дружини до батьків, непомірна ба-ясучість, крадіжка, ревнощі дружини, погана-хвороба дружини.
У Японії Закони Тайхоре спадкоємцем визнавали тільки старшого сина. В Китаї після смерті батьків отримувала спадщину всі сини, але старшому сину діставався в спадок батьківський дім з храмом предків.
В Індії до мусульманських завоювань у шлюбно-сімейному праві панувала суворість кастового розподілу. Дозволялось одруження тільки в межах кастової групи. Існували різноманітні правила взаємин між членами сім'ї в різних кастах. Загальним для них було ставлення до жінки, становище котрої в сім'ї, хоч би до якої касти вона належала, було принизливим.
В Арабському халіфаті, в Делійському султанаті і імперії Великого Могола у сфері шлюбно-сімейних відносин діяло мусульманське право. Шлюб, сім'я, народження дітей розглядалися відповідно до Корану як обов'язок кожного правовірного мусульманина. Коран дозволяв багатоженство, але можна було мати не більше чотирьох дружин одночасно. Окрім них можна було мати в гаремі ще й наложниць. Так, у падишаха Могольської імперії Акбара гарем складався з п'яти тисяч жінок.
Шлюб оформлявся усним або письмовим договором між сторонами або угодою батьків жениха і нареченої. Процедура розлучення була нескладною: досить було промовити формулу розлучення — і шлюб вважався розірваним.
Злочини і покарання. Визначенню злочинів і покарань право Китаю, Індії та Японії надавало особливого значення.
Перелік злочинів був великим. Аналіз правових джерел дає можливість наголосити на основних видах злочинів. Особливого значення надавалося злочинам державним: спроба захопити державну вла-ДУ, повстання, заколот, зрада і т.ін. У Китаї в період династії Юань монголи, боячись виступів китайського народу, забороняли зберігати зброю, вивчати військову справу. Маньчжурські завойовники вимагали від усього чоловічого населення Китаю на знак покірності виголю-8ати частину голови і носити косу. Того, хто не виконував цього нака-
•*У> мали за розбійника, який чинить опір. У Японії державними злочи-83X01 вважалися всі дії, спрямовані проти сегунського правління.
У Китаї та Японії окрему групу складали злочини чиновників: виконання імператорського наказу, хабарництво, ухилення від ви-
*°нання доручення і т.ін.
146
147
Частина друга
Історія держави Середніх віків
Зустрічалися різноманітні злочини проти власності: кра бій, підпал тощо. На першому місці серед злочинів проти особщ вбивство. Розрізнялись убивство умисне і убивство необережне, ^ кваліфіковане. У Китаї особливо страшним злочином вважалосз ство своїх батьків. У Японії тяжким злочином вважали вбивство,; не найманим убивцем або з допомогою отрути. Такі злочини І розкрити, «хоч для цього довелося б пройти всю японську:
Відомі були також інші злочини: військові, проти сім'ї. ] суворо каралися обманщики, гультяї. В Індії небезпечним: вважався замах на систему варн.
Скрізь у країнах Азії та Африки основною метою покарі залякування. Широко застосовувалася смертна кара: розрізд піл, відрубання голови з виставлянням її на жердині. Злочщ спалювали, розтоптували слонами і т.ін. З особливою жор розправлялися правителі з учасниками повстання або змови^
Відомі були і такі покарання, як калічення членів, вц носа, осліплення і т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166