У командній економіці держава
стає розпорядником ресурсу праці, тому що можливості
громадян пересуватись обмежуються системою паспортної
прописки, немає альтернативних можливостей, крім дер-
жавних підприємств, для використання здатності людини
до праці. Держава забезпечує виробників засобами вироб-
ництва через прямий їх розподіл. Виробники створюють
продукт, який є власністю держави. На цьому завершується
перше (мале) коло кругообігу планової економіки.
Частину одержаного від виробників продукту (предмети
особистого споживання та деякі послуги) держава постачає
на псевдоринок споживання. Псевдоринком його називають
38


Малюнок 14. Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у плановій економіці
тому, що обсяги та структуру виробництва тут визначають
не безпосередньо споживачі, а держава, ціни ж формуються
не під впливом попиту і пропозиції, а розраховуються цен-
тральними плануючими органами. Товари та послуги отри-
мують споживачі, які віддають свою працю державі. Держа-
ва відшкодовує споживачам витрати на відтворення робочої
сили у формі централізовано визначеної заробітної плати та
безоплатних послуг в освіті й охороні здоровя. Грошові до-
ходи споживачів використовуються на придбання предметів
споживання і привласнюються державою як доходи від реалі-
зації. Цим завершується друге коло кругообігу.
Постійними супутниками командної економіки є: дефі-
цит продуктів, тобто незадоволені потреби, з одного боку, і
невикористані ресурси (через неможливість досягти їх раці-
онального використання в умовах централізованого розподі-
лу) - з другого. Саме ці фактори породжують <чорний>,
тобто нелегальний, не визнаний державою, ринок. Продук-
ція <чорного> ринку створюється працею робітників у робо-
чий або позаробочий час на устаткуванні державних підпри-
ємств з матеріалів, прихованих від державного обліку. Таке
приховане виробництво стає логічним наслідком незацікав-
леності виробників у інтенсивній і продуктивній праці на
офіційних засадах. У прихованому виробництві створюються
товари та послуги, які реалізуються на <чорному> ринку за
кошти, що їх споживачі не могли <отоварити> в державній
торгівлі. Виробники отримують додаткові, невраховані дер-
жавою доходи, споживачі - потрібні їм товари. Цим завер-
шується третє коло кругообігу.
39

Які ж особливості має командна економіка?
По-перше, виробники і споживачі, які беруть участь в
економічному кругообігу, повністю залежать від рапень цен-
тральних плануючих органів щодо розподілу ресурсів, обсягів
виробництва, цін на товари та послуги, доходів тощо.
По-друге, відносини виробників обмежуються звязками
з державою на натуральній основі: ресурси - продукти.
Це гарантує стабільність їхньої діяльності і виключає мож-
ливість банкрутства.
По-третє, кругообіг планової економіки гарантує рів-
ність розподілу доходів і продуктів у межах, визначених
державою, але він не забезпечує еквівалентності обмінів,
бо позбавлений механізмів обєктивної оцінки. Виробники,
які, одержуючи від держави ресурси, повністю реалізують
свої можливості, опиняються у гіршому становкщі, ніж ті,
хто їх приховує. Централізоване визначення доходів спо-
живачів і безоплатність частини послуг потенпишо містять
у собі можливість безпідставної диференціації у споживанні.
Нарешті, <чорний> ринок, хоч і допомагає суспільству
розвязувати проблему задоволення потреб, дає змогу зба-
гачуватися тим прошаркам суспільства, які мають доступ
до державних ресурсів.
По-четверте, відносини споживачів з державою грун-
туються на обміні: праця - зарплата та безоплатні по-
слуги. Цей безпосередній звязок міг би забезпечити іде-
альний розподіл за двох умов: а) якби існував механізм
безпосереднього виміру і зіставлення праці; б) якби отри-
мані доходи можна було вільно обміняти на товари та
послуги. Однак ні першої, ні другої умови командна еко-
номіка не забезпечує.
Розглянемо принципи планової (командної) економіки,
за якими вона функціонує.
Принцип перший - централізм. У командній еко-
номіці централізм реалізується через привласнення дер-
жавою ресурсе, їх розподіл, а також через визначення
цій і доходав. Засобом централізму стало всеохоплююче
планування. Процес планування розпочинався з визначен-
ня пятирічних завдань, продовжувався коригуванням їх
на рівні окремих галузей, підприємств та узгодженням
внесених змін і завершувався розробкою річних планів і
доведенням їх як обовязкових показників діяльності до
міністерств та підприємств.
Принцип другий - ієрархія. Всі відносини командної
економіки грунтуються на субординації, підпорядкуванні
інтересів нижчих ланок (окремих споживачів, виробників)
40

інтересам вищих (галузевих міністерств, територіальних
обєднань), держави в цілому.
Принцип третій - зрівняльність. Командна еконо-
міка обмежує діиференціацію доходів, тобто зрівнює доходи
більшості споживачів. Людина є лише неповним власником
своєї здатності до праці. Вона не отримує доходів як
власник землі чи капіталу. Явище ж підприємництва вза-
галі розглядається як нелегальне і може реалізуватися
тільки завдяки <чорному> ринку. Зворотним боком зр-
няльності є те, що вона гарантує певний невисокий рівень
споживання для всіх і забезпечує інтереси тих, хто не
може, не хоче або ве вміє працювати краще. Зретяяльність
і гврантованість споживання позбавляють зацікавленості у
досягненні вищих результатів праці.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80