У
нормальних (неінфляційних) умовах підвищення цін є орі-
єнтиром для руху ресурсів. Тотальне підвищення цін під
час інфляції не дає правильних орієнтирів щодо доцільних
164



Зменшення
рівня
поточного
споживання
Зниження
стимулів
до продуктивної
діяльності
Необхідність
переходу від
економічних
до адміністративних
методів



Малюнок 5/
напрямів капіталовкладень. Навіть у країнах з ринковою
економікою інфляція знецінює такі інструменти ринкового
регулювання, як ціни, гроші, кредити, податки, і підштов-
хує до прямого втручання в економіку адміністративними
методами. З них головним є обмеження цін.
Як боротися з інфляцією? Перш ніж відповісти на це
питання, слід зауважити: інфшвфю не можна подолати раз і
назавжди з таких причин: 1) збільшення грошей в обігу,
впливаючи на зростання цін, водночас використовується дер-
жавою як засіб впливу на банківський процент; 2) щоб по-
збавитися інфляційного очікування, яке стимулює зростання
пін, потрібні ідеальні умови, коли громадяни абсолютно до-
віряють урздові та національним підприємцям, розглядаючи
будь-яке підаищення цін як випадкове і тимчасове явище.
У розвинутих країнах ринкової економіки, а також у
постсоціалктичних країнах нанрацьовано певні антиінф-
ляційні заходи. Цей досвід може використовувати будь-яка
країна. Розглїшемо антиінфляційні заходи (див. мал. 52).
Антиінфляцнюа стратегія передбачає дії, розраховані на
перспективу, а антиінфлящйна тактика - дії, що мають
дати негайні результати.
Довгострокова грошова політика передбачає жорстке
обмеження на щорічне збільшення грошової маси. Це об-
меження можна визначити за формулою: АМ = ДВНП +
ДР, де ДМ - зростання грошової маси; ДВНП- зростання
ВНП (у незмінних цінах); ДР- зростання (рух) цін за
165


Скорочення
дефіциту
державного
бюджету
Протидія
зовнішнім
інфляційним
впливам
Збільшення
товарності
господарства
Роздержав-
лення
ековомікн

Малюнок 52
умов неінфляційного розвитку. Обмеження запроваджу-
ється державою для впливу на інфляцію і має неухильно
дотримуватися. Послідовність дій щодо дотримання визна-
ченого ліміту може послабити інфляційне очікування на-
селення.
Послаблення інфляційного очікування передбачає злам
у психології споживачів. Він відбувається лише там, де
споживач переконується, що рух цін зумовлений не сва-
віллям монополістів, а дією ринкових механізмів, і зростає
довіра населення до держави, уряду.
Скорочення бюджетного дефіциту досягається збільшен-
ням доходів держави або зменшенням її витрат. Якщо
бюджет дефіцитний, то емісія грошей використовується як
засіб покриття дефіциту і призводить до інфляції. Мож-
ливість скорочення бюджетного дефіциту за рахунок зро-
стання доходів держави в умовах інфляції є досить обме-
женою. Адже інфляція не спонукає до активної діяльності,
а намагання держави за рахунок оподаткування розвязати
свої проблеми позбавляє зацікавленості ще більше. Тому
дієвішим механізмом є зменшення державних витрат: еко-
номія на військових та управлінських структурах, обме-
ження витрат на утримання державного сектора тощо. Для
того щоб протидіяти зовнішнім інфляційним впливам, по-
трібно обмежити можливості вільного перетину іноземними
капіталами державних кордонів. Капітали, перетинаючи
кордон і перетворюючись у <живі> гроші, збільшують їх
166

масу в обігу. Iнший шлях зовнішнього інфляційного впливу
відкривається тоді, коли одна країна користується валютою
іншої. Так, в Україні до осені 1992 р. в обігу були гроші,
що випускалися в Росії.
Підвищення курсу національної валюти як антиінфля-
ційний захід знижує ціни на товари і послуги з-за кордону,
отже, спонукає до зниження внутрішніх цін. Дія цього
засобу досить суперечлива, адже підвищення курсу власної
валюти призводить до подорожчання експортних товарів і
зниження їх конкурентоспроможності на світовому ринку.
Не виключено, що це може призвести до дефіциту торгового
балансу.
Важливе місце серед тактичних заходів належить також
підвищенню товарності національного господарства. Цей
захід спрямований на стимулювання пропозиції товарів і
послуг. Він стає можливим за умов пільгового оподатку-
вання підприємств, що розширюють асортимент товарів і
послуг, державної допомоги галузям та підприємствам у
створенні нових ринків (наприклад, ринку інформації).
Обмеження державної власності через її роздержавлення
є засобом поповнення доходної частини бюджету, а отже,
сприяє подоланню його дефіциту. Цей засіб використовував-
ся не лише у постсоціалістичних країнах, а й у країнах з роз-
винутою ринковою економікою. Зокрема, ним активно ско-
ристалися в Англії наприкінці 70-х - на початку 80-х років
XX ст.
Стимулювання імпорту використовується для зменшен-
ня дефіциту власних товарів і послуг.
Обмеження ліквідності грошей досягається через сти-
мулювання заощаджень. Якщо норма процента по вкладах
і державних облігаціях перевищує темп інфляції, то влас-
никам грошей стає вигідним зменшувати частку доходів,
які спрямовуються на споживання, і збільшувати - на
заощадження. Маса грошей, що тиснуть на ринок і спри-
чинюють зростання цін, зменшується.
Iнфляція в Україні на початку 90-х років XX ст. вод-
ночас є і інфляцією попиту, і інфляцією витрат. Фактори,
що її зумовлюють, можна зобразити у вигляді схеми (див.
мал. 53). Фактори інфляції в Україні діляться на дві
групи:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80