Водночас золотий стандарт мав і недоліки. Найбільший
з них - це те, що окремі країни були позбавлені мож-
ливості проведення незалежної державної політики. Якщо
якась країна збільшувала паперову емісію грошей, то ре-
202

акцією на їх інфляційне знецінення були відплив золота
за кордон і зменшення золотих запасів. У цих умовах
можливість впливати на інфляцію та безробіття в окремій
державі була дуже незначною. Ще одним недоліком є те,
що золотий стандарт може існувати доти, доки один з
учасників не вичерпає своїх золотих запасів.
Система золотого стандарту почала руйнуватися під час
першої світової війни. Уряди країн, які воювали, були
змушені у відповідь на зростання своїх витрат збільшувати
емісію паперових грошей, що негайно викликало інфляцію.
Після війни були спроби відродити систему золотого стан-
дарту. Але <велика депресія> 30-х років остаточно призвела
до краху цієї системи. До початку другої світової війни
практично всі країни Заходу припинили обмін паперових
знаків на золото. Крім того, різні країни здійснювали
спроби девальвувати (офіційно знизити кількість золота)
свою валюту для того, щоб зробити свій експорт приваб-
ливішим, а імпорт менш бажаним. Ці девальвації остаточно
підірвали внутрішні основи функціонування золотого стан-
дарту й існуючу тоді міжнародну валютну систему.
Система золотовалютного (золотодоларового)
стандарту почала своє існування після підписання угоди
на міжнародній конференції в 1944 р. у Бреттон-Вудсі
(США). Система золотовалютного стандарту є системою ре-
гульованих і повязаних між собою валютних курсів. За за-
думами засновників, нова система мала зберегти переваги
попередньої й усунути її недоліки. На конференції було ство-
рено Міжнародний валютний фонд (МВФ), який взяв на себе
функцію управління Бреттон-Вудською системою, що з де-
якими модифікаціями проіснувала до початку 70-х років.
Принципи функціонування Вреттон-Вудської системи
такі:
1. Основними інструментами міжнародних розрахунків
є золото й американський долар. Кожна країна - член
МВФ встановлювала золотий (доларовий) еквівалент своєї
грошової одиниці. Отже, визначався валютний паритет між
власною валютою і валютами інших держав.
2. Кожна країна зобовязувалася зберігати курс своєї
валюти відносно будь-якої іншої. Курси національних ва-
лют твердо фіксувалися щодо долара, і їх ринкові відхи-
лення не могли перевищувати 1 %. Для підтримки цього
обмеження центральні банки повинні були продавати абв
викуповувати свою національну валюту за доларе.
3. Якщо країна не утримувала свій валютний курс або
мала дефіцит торговельного балансу, угодою довволялося
203

адпісикжгги девальвацію (зниження курсу валюти) або
ревальвацію (іпгідвдидення курсу валюти), але не більше
як на 10 %. Отже, в межах системи здійснювалося пері-
одичне регулювання курсів валют під контролем МВФ, за
допомогою <кого можна було подолати имбалажоватсть
платіжних болаоків.
4. Купів-по-продаж золота здійснювали тільки централь-
ні бенкв аж фіксованою цикхо (35 доларів за унцію). Долар
прирівнювався до золота також фіксовано: 1 долар дорів-
нював 0,88 грамів золота.
Проте ва шляху виконання доларом фуякцій свггових
гроввей ва првклами зодотодоларового стандарту з часом
вввоспі перепони. Серед них - зменшення золотих ре-
зервів США, вагромадженкя значних доларових запасів у
інших країнах світу, ВИНИКЖВЕНЯ дефідиту платіжного ба-
лансу США. В 1971 р. адміністрація Президента США
Р.Ніксова заборонила обмін долара ва золото. Це одначало,
що система зоідотодолвророго стандарту прилияила своє
На зміну Бреттон-Вудській системі прийшла досить
складна схстема плаваючих курсів, або Ямайська
валютна саствма. На нараді представників країн - членів
Міжвародаюго валютного фонду у Кінгстоні (Ямайка) було
відписано угоду, що оавамеиувяв початок існування су-
часної ваяотжі системи (1976 р.).
Основні оожіхвиая Ямайської вияпжм системи таки
1. У сфері міжнародних валютних гіліносжн - повна
демоібтияахоя золота і ліквідаця офіційно> ціни ва золото.
Золото стає запвйним товаром, ціна його ва світовому
ринку нчітянпіїся шд видивом вопигу і пропозиції. Вод-
ночас залого залишається ів<пуягг>гіктм,>уивм товаром, який
можна продавати для стабілізації власного платіжного ба-
лансу з метою одержання валюти інакб країни.
2. Нова валютна система заснована ва кількох ключових
валютах. Проте долар у мій зберігає особлюе місце. Нкні
ним здіДсшоеться до 2/3 міжнародних розрахунків.
3. Обмін валют відбувається за плаваючим курсом.
Пропорції обміну валют Сіх курси) досить шучкі і відо-
бражають внутрішній стан економіки окремих країн. Пе-
роцбачаио регулювання централіцими банками валютних
сшхвід-шень шяяхом купівлі та продажу Ьювемвої ва-
люти. /
4. Кожна країна сама вибирає валютний курс, який
забвреяево виражати в золотому еквіваленті,- фіксова-
няв або пяамямий. У ваш час існує багато рсажмів
204

валютних курсів. Наприклад, незалежне <плавання>, коди
курс складається під впливом попиту і пропозицій (США,
Японія, Великобританія, Австралія, Гана та ін.); кероване
<плавання>, що передбачає формування курсу під впливом
попиту і пропозицій, але здійснюється за умови втручання
центрального банку країни (Греція, Туреччина, Iндія,
Республіка Корея та ін.). Деякі країни мають кілька
видів валютних курсів, наприклад: курс для зовнппньо-
економічних операцій, курс для фінансових операцій, курс
для туристів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80