Якщо вивозить менше, ніж ввозить, то вона має дефіцитне
(відємне) сальдо.
2. У торговельному балансі фіксуються всі міжнародні
торговельні операції. Експорт країни дає змогу зароб
ляти іноземну валюту, необхідну для оплати імпорту.
Тривалий дефіцит торговельного балансу є небажаним
для країни.
3. Торговельні барєри діють у формі мита, квот, мета
рифних барєрів, добровільних обмежень. Митні збори
ведуть до підвищення цін і зниження обсягів продажу
товарів, на які це мито поширюється. Окремі місцеві
виробники тимчасово виграють від торговельних барєрів.
4. Iсторично склалися дві протилежні системи зовнішньо-
торговельної політики держави: протекціонізм і лібера-
лізм.
5. Лібералізації зовнішньоторговельних відносин сприяють
Генеральна угола про тарифи і торгівлю та гамування
Європейського співтовариства.
КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ
1. За таблицею розрахункового торговельного балансу України ма 1993
визначте окремо частку торговельних операцій і послуг у надходженнях і
платежах.
2. Подумайте, які із зазначених фактів можна використати як аргументи
на користь протекціонізму, а які - лібералізму в зовнішньоекономічній ді-
яльності України:
а) Конкурентоспроможність українських товарів є низькою,
б) Україна не має сучасних технологій для більшості виробництв.
в) В Україні спостерігається тенденція до зростання безробіття.
г) Україні не вистачає валютних ресурсів для Iмпорту найнеовхіцнішого:
ліків, продуктів дитячого харчування, засобів захисту рввлин.
200

Тема 3. Міжнародна валютна система.
Міжнародні грвші
Кожна країна має свою національну валюту. Яким же чином
країни ведуть між собою розрахунки?
Термін <валюта> вживають у таких значеннях:
1) грошова одиниця країни - її національна валюта;
2) грошові знаки іноземних держав, які використовують
в міжнародних розрахунках.
У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та
розвитку економічних звязків відбувається інтеграція на-
ціональних грошових і валютних відносин, функціональні
відмінності між ними поступово зникають, роваиваєтьеа
світова валютна система.
Міжнародна валютна система виникла в XIX ст. на
основі грошових систем, що існували в окремих країнах,
пройшла складну еволюцію, стала формою організації між-
народних валютних (грошових) відносин, закріпленою між-
державними домовленостями, і нині являє собою сукупність
способів, інструментів і міждержавних органів, за допомо-
гою яких здійснюються платежі та розрахунки країв у
межах світового господарства. Елементами міжнародної ва-
лютної системи є; міжнародна ліквідність, валютний курс,
валютні ринки, міжнародні валютно-фінаисові організації
(дав. мал. 61).
Міжнародна ліквідність - це сукупність усіх пла-
тіжних інструментів, які можуть бути використані в між-
народних розрахунках. Ті утворюють золото, кредитні гроші
(векселі, банкноти, чеки, депозити), міжнародні, або ком-
позита>, гроші (СДР, ЕКЮ).
Валютний курс - це кількісне" співвідношення об-
міну однієї національної грошової одиниці на грошові оди-
ниці інших крага. Розрізняють фіксовані (тверда) та пла-
ваючі (гнучкі) валютні курси.


Міжнародна валюти>
система
I

Міхвіродаі -лютло-
фінввсогі організації
Влкпвві
курс
Ві
Малюнок. 61

Валютний ринок - це складний економічний меха-
нізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют,
формування валютних курсів. Iснує три групи субєктів ва-
лютного ринку: а) фірми, організації та окремі особи, які за-
ймаються зовнішньоекономічною діяльністю; б) комерційні
банківські установи та брокерські контори, які забезпечують
валютне обслуговування зовнішніх звязків; в) державні
установи, основне місце серед яких займають центральні
банки та казначейства (державні скарбниці) окремих країн.
Як ми вже зазначали, міжнародна валютна система про-
йшла тривалу еволюцію. За останні сто років вона існувала в
таких системах: золотого стандарту; золотодоларового (золо-
товалютного) стандарту; плаваючих курсів.
Розглянемо детальніше ці етапи функціонування сві-
тової валютної системи.
Система золотого стандарту сформувалась у XIX ст.
і проіснувала до 20-30-х років XX ст. Юридичне вона сфор-
мувалася на Міжнародній конференції, що відбулась у Парижі
в 1867 р. Основними рисами системи золотого стандарту були:
1) наявність фіксованих валютних курсів; 2) встановлення
певного золотого вмісту національних валют; 3) підтримка
країнами жорсткого співвідношення між своїми запасами золота
і кількістю грошей в обігу; 4) вільний експорт та імпорт
золота.
За часів існування золотого стандарту обмін валют був
украй простим, оскільки пропорції обміну залишалися не-
змінними, іншими словами, валютний курс був фіксованим.
Уряди брали на себе зобовязання гарантовано обмінювати
за бажанням громадян паперові гроші на золоті монети.
Обмінний валютний курс національних (паперових) грошей
розраховувався на основі співвідношення їх золотого вмісту.
Наприклад, якщо США прирівнювали вартість долара, при-
пустимо, до 25 грамів золота, а Великобританія - вартість
фунта стерлінгів до 50 грамів золота, то це означало, що
британський фунт коштував 2 долари (50 : 25).
Система золотого стандарту мала певні переваги. Ста-
більні валютні курси сприяли зниженню невизначеності
та ризику в міждержавних відносинах. Це стимулювало
міжнародну торгівлю. Крім того, ця система автоматично,
без втручання держави, долала дефіцити платіжних ба-
лансів за рахунок міграції золота.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80