Так, улітку 1992 р. Майстерство торгівлі США встаяювило
на уранову руду з країн СНД велжчозиий митний айр -
115,82 %.
Дхя аахясту ваутрішого ринку і іищіпидіиьшх яроб-
ияхів уряди <астосовухуо> також імпортні товарні квоти.
197

За допомогою імпортних квот визначаються максимальні
обсяги товарів, які імпортуються у певний період. Часто
імпортні квоти є ефективнішим засобом стримування іно-
земних товарів, ніж митні тарифи. Наприклад, у США
поряд з митом діють імпортні квоти на перелік товарів,
серед яких: мясо-молочні продукти, тютюн, фруктові соки,
мотоцикли, побутова електроніка та ін.
Ліцензування, або нетарифний барєр,- це видача дер-
жавними органами дозволу (ліцензії) на ввезення і виве-
зення товарів. Країна може встановлювати завищені стан-
дарти якості продукції та гарантії або чинити бюрократичні
перешкоди. Обмежуючи видачу ліцензій, можна обмежу-
вати імпорт. Саме так чинила певний час Великобританія,
забороняючи імпорт вугілля. Враховуючи гостру дефіцит-
ність українського ринку, наша держава застосовує систему
квот і ліцензій, які в основному спрямовані на експорт
продукції.
Новою формою торговельних барєрів є добровільні екс-
портні обмеження. Щоб уникнути занадто жорстких тор-
говельних барєрів, іноземні фірми добровільно обмежують
обсяги свого експорту. Така домовленість досягається під
час укладання торговельних угод і відповідно оформлю-
ється. Наприклад, японські автомобілебудівники під загро-
зою введення Сполученими Штатами Америки вищих та-
рифів або нижчих імпортних квот погодились на введення
добровільних обмежень на свій експорт.
Якщо окрема країна у своїй зовнішньоторговельній по-
літиці застосовує торговельні барєри, то такі заходи на-
зивають протекціоністськими. Протекціонізм - економіч-
на політика держави, спрямована на захист вітчизняних
виробників від конкуренції з боку іноземних фірм. Політика
протекціонізму створює для вітчизняних торговців і під-
приємців особливі пільгові умови порівняно з іноземцями.
Вона захищає національних виробників від банкрутства,
заохочує розвиток вітчизняного виробництва, захищає га-
лузі, в яких впроваджуються передові і перспективні тех-
нологи, регулює внутрішню зайнятість, забезпечує одер-
жання державною казрою додаткових грошових надходжень
від митних та інших зборів.
Протекціонізм має не лише позитивні, а й негативні
наслідки. Він може, зокрема, пряавести до підвищення цін
на продукти. Висока ціна на імпортні товари спонукає
окремих споживачів купувати дешеві товари місцевого ви-
робництва. Крім того, ціни на вітчианяні товари можуть
піднятися в звязку з послабленням конкуренції з боку
198

іноземних товарів. Витрати споживачів на захищені митом
товари дуже великі. Так, одне із досліджень у США по-
казало, що загальні щорічні втрати споживачів від про-
текціоністських заходів становлять до 82 млрд доларів.
Вважають, що захисні митні збори необхідні для того,
щоб дати можливість утвердитися новим підприємствам
вітчизняної промисловості, які не можуть конкурувати з
іноземними фірмами. Цей аргумент справедливий в основ-
ному для країн, що розвиваються, але він є досить сум-
нівним як загальний принцип. Це пояснюється тим, що
важко визначити галузь, яка спроможна досягти високих
результатів. Крім того, для підтримки новонароджених
галузей існують кращі способи, ніж мито, такі, наприклад,
як прямі субсидії, пільгове оподаткування.
Досвід країн, що розвиваються, засвідчує: у тих країнах,
які активно використовували торговельні барєри для за-
хисту своїх національних економік, зростання було повіль-
нішим, ніж у тих країнах, які проводили відкриту еконо-
мічну політику.
Крайнім проявом протекціонізму є <торговельні війни>.
<Торговельна війна> - це прийняття урядами країн-парт-
нерів заходів для обмеження доступу на їхні внутрішні
ринки експортних товарів. Досвід <торговельних воєн> пе-
реконав, що програють обидві сторони, тому доводити до
такого стану зовнішньоторговельну політику дуже небез-
печно.
Протилежним підходом до регулювання торгівлі є си-
стема лібералізму, або вільної торгівлі. Лібералізм - це
зовнішньоекономічна політика, за якої митні органи ви-
конують тільки реєстраційні функції, не збирають імпорт-
ного та експортного мита, не визначають ніяких кількісних
або інших обмежень. Таку політику проводять розвинуті
країни, наприклад Канада.
Важливим фактором лібералізації торгівлі є Генеральна
угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), яку в 1947 р. під-
писали 23 країни. Вона грунтується на таких принципах:
1) рівний, недискримінаційний режим для всіх країн-учас-
ниць; 2) зниження митних зборів за допомогою проведення
багатосторонніх переговорів; 3) усунення імпортних квот.
У даний час ГАТТ підписали понад 100 країн світу. Зо-
крема, завдяки цій угоді імпортне мито на промислові
товари в індустріальне розвинутих країнах наприкінці 80-х
років у середньому становило 5 %, а в 30-х роках досягало
50 %. Важливою подією є Уругвайський раунд переговорів
ГАТТ. У Женеві 17 грудня 1993 р. 117 країн підписали
199

нову угоду про лібералівацію світової торгівлі. Прикладом
лібералізації торгівлі є також відносини між країнами Євро-
пейського співтовариства.
ПIДСУМКИ
1. Торговельний баланс країни - це співвідношення над-
ходжень по експорту і платежів по імпорту. Якщо країна
вивозить товарів і послуг більше, ніж ввозить, то вона
має активне (позитивне) сальдо торговельного балансу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80